Постанова 4857 № 460/25943/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/25943/22 пров. № А/857/16729/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 460/25943/22 за адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови, місце ухвалення судового рішення м. Рівне Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження суддя у І інстанціїЩербаков В.В. дата складання повного тексту рішення03.11.2022 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Департамент соціальної політики Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.07.2022 винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ковалем Ярославом Миколайовичем у ВП №69083116. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 460/25943/22 позов - залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку обставинам щодо невиконання судового рішення, позаяк з метою виконання судового рішення Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради забезпечено проведення засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу ОСОБА_1 особи з інвалідністю внаслідок війни за результатами якого винесено відповідні рішення про відмову обумовленому заявнику у наданні вказаного статусу, про що відображено у протоколах: - №1677 від 21.01.2021, що в свою чергу було предметом оскарження до Рівненського окружного адміністративного суду, за наслідками чого прийнято судове рішення від 01.12.2021року у справі 460/3711/21 про відмову позивачу у задоволенні позову про скасування обумовленого рішення; - №105 від 14.07.2022 року. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не ураховано обставин щодо відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту немає. Документи, які ОСОБА_1 долучив до своєї заяви, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі (або ж участі як працівника тресту Рівнешляхбуд) у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони ОСОБА_1 не надав, що виключає можливість надання йому статус інваліда війни. Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронні пошти зазначених учасників справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання учасники справи не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. Третьою особою подано заяву про розгляд справи без його участі. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент соціальної політики Рівненської міської ради не виконав рішення суду №460/4677/20 від 25.11.2020 у повному обсязі, оскільки засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно Законів України та розгляду спірних питань від 14.07.2022 прийняла рішення без урахування правової оцінки наданої судом у рішенні №460/4677/20 від 25.11.2020. Державним виконавцем вчинилися всі необхідні дії з метою примусового виконання рішення суду №460/4677/20 від 25.11.2020., в т.ч. і шляхом накладення штрафу на боржника. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4677/20 від 25.11.2020 року: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови у перегляді рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2020 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018). зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі поданих ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2020 документів переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Вказане рішення набрало законної сили 29.12.2020. 15.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №460/4677/20 в добровільному порядку. Листом №К-237 від 19.02.2021 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що на виконання вказаного рішення суду 21.01.2021 було проведено засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, на якому було переглянуто рішення комісії від 28.03.2018 (протокол №1466.2). Зазначено, що під час засідання комісії було повторно досліджено та опрацьовано документи, подані до заяви від 07.02.2020. Згідно з витягом із рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 21.01.2021 №1677 ОСОБА_1 відмовлено у визначенні правового статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення, оскільки подані ним документи не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення його до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та виконувану роботу. Не погодившись з обумовленим рішенням від 21 січня 2021 року №1677 ОСОБА_1 звернувся до суду. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2021року у справі 460/3711/21 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про скасування обумовленого рішення з підстав того, що відмовляючи у встановленні правового статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до п.9 ч. 2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради діяло на підставі та у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, позаяк ОСОБА_1 доказів на підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони до заяви не надав, а матеріали справи таких доказів не містять. 12.01.2021 у адміністративній справі №460/4677/20 видано виконавчий лист. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4677/20 від 25.11.2020 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2022 року, повторно проведено 14.07.2022 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, на якому було переглянуто рішення комісії від 28.03.2018 (протокол №1466.2). Під час засідання комісії було повторно досліджено та опрацьовано документи, подані ОСОБА_1 до заяви від 07.02.2020 року з врахуванням правової оцінки викладеної у рішенні суду по справі №460/4677/20 від 25.11.2020 року, що підтверджується протоколом №105 від 14.07.2022 року. Із змісту протоколу №105 від 14.07.2022 року слідує, що доказів, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту немає. Документи, які ОСОБА_1 долучив до своєї заяви, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі (або ж участі як працівника тресту Рівнешляхбуд) у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони ОСОБА_1 не надав, що слугувало перешкодою і задоволенні його заяви щодо набуття статусу інваліда війни. 18.07.2022 Департамент соціальної політики Рівненської міської ради адресував державному виконавцю заяву щодо необхідності закінчення виконавчого провадження №69083116, позивач наголошував на тому, що рішення суду №460/4677/20 від 25.11.2020року виконано у повному обсязі, позаяк Департамент соціальної політики Рівненської міської ради на підставі поданих ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2020 документів переглянув рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та прийняв відповідне рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. 26.07.2022 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ковалем Я.М. винесено постанову про накладення штрафу (в розмірі 10 200,00 грн.) ВП №69083116, (одержана позивачем 26.08.2022 року). Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою, пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Частинами другою, третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічні праві висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи. З матеріалів справи убачається, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення на позивача штрафу слугувало невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення суду №460/4677/20 від 25.11.2020. Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, колегією суддів ураховано, що на виконанні у органу державної виконавчої служби перебував виконавчий лист з приводу виконання рішення суду №460/4677/20 від 25.11.2020 у частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі поданих ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2020 документів переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції встановив, що: « ОСОБА_1 звернувшись до відповідача в лютому 2020 року із заявою про перегляд та зміну рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань (протокол від 28.03.2018 № 1466.2) та встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, надав ряд письмових доказів на підтвердження своєї участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань цивільної оборони і такі докази не були предметом розгляду комісії відповідача в березні 2018 року»; «відповідач взагалі не оцінював документів, які були подані позивачем разом із заявою від 07.02.2020, не мотивував причин їх неврахування, покликаючись лише на відсутність відповідного розпорядчого документа. При цьому, відповідач не дотримався й власної процедури розгляду таких документів, адже не виніс вирішення поставленого позивачем спірного питання щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на розгляд комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, обмежившись відповіддю про відсутність підстав для перегляду попереднього рішення. Отже, жодне рішення зі спірного питання комісією відповідача не приймалося.»; «суд вважає, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому відмова переглянути рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) є протиправною, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту». Отож, ухвалюючи вказане рішення суд дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради взагалі не забезпечило належного розгляду, поданої ОСОБА_1 заяви від 07.02.2020 та документів уповноваженим органом, яким є - комісія для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань. При цьому, суд встановив, що оцінка додатково поданих позивачу документів, які були подані позивачем разом із вказаною заявою уповноваженим органом в установленому порядку здійснена не була та жодне рішення зі спірного питання уповноваженим орган відносно поданої ОСОБА_1 заяви та документів прийнято не було. Відтак саме за перелічених вище обставин, суд поклав на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради зобов`язання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 та доданих до неї документів з приводу перегляду рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань від 28.03.2018 (протокол № 1466.2 від 28.03.2018) з прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом. При цьому колегія суддів зазначає, що судом при ухваленні названого судового рішення №460/4677/20 від 25.11.2020 не було надано Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради жодної конкретної вказівки з приводу прийняття певно визначеного за змістом рішення, як то про задоволення поданої заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 року, або про її відмову. Окрім того колегією суддів ураховано, що на виконання вказаного судового рішення №460/4677/20 Комісією для розгляду питань пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, яка функціонує у складі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради двічі здійснювався розгляд обумовленої заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 року та доданих до неї документів. За результатами такого розгляду названою Комісією винесено відповідні рішення про відмову обумовленому заявнику у наданні вказаного статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, про що відображено у протоколах №1677 від 21.01.2021 та №105 від 14.07.2022 року. Не погоджуючись з обумовленим рішенням №1677 від 21.01.2021 ОСОБА_1 звертався з адміністративним позовом до суду у якому просив визнати вказане рішення протиправним та встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення. За наслідками чого Рівненським окружним адміністративним судом прийнято судове рішення від 01.12.2021року у справі 460/3711/21 про відмову позивачу у задоволенні названих позовних вимог. Ухвалюючи вказане рішення 460/3711/21 про відмову ОСОБА_1 у встановленні правового статусу "Особа з інвалідністю внаслідок війни" суд дійшов висновку, що Комісія для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань, яка функціонує у складі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради діяла відповідно до п.9 ч. 2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та в межах повноважень і у спосіб, визначені чинним законодавством, а прийняте нею рішення відповідає зібраним у справі доказам та правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі №377/797/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі №817/237/18. Отож приймаючи повторне рішення, оформлене протоколом №105 від 14.07.2022 року Комісією для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу згідно законів України та розгляду спірних питань серед іншого враховано перелічені вище обставини. Отож зібрані у справі докази та встановлені колегією суддів обставини вказують на відсутність факту невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради рішення суду від 25.11.2020 року у справі №460/4677/20 «без поважних на те причин», що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для винесення постанови ВП №69083116 від 26.07.2022 про накладення на позивача штрафу. При прийнятті оскаржуваної постанови та рішення суду першої інстанції вказані обставини залишені поза увагою, як відповідача так і суду першої інстанції. Як наслідок, суд апеляційної інстанції приводить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.07.2022 року, винесеної заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ковалем Ярославом Миколайовичем у ВП №69083116. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовуються зібраними у справі доказами та судовими рішеннями, які містяться у відкритому доступі в ЄДРСР. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у названій частині нову постанову про задоволення позову. З урахуванням викладеного та положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 6202,50 гривень. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 460/25943/22 скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.07.2022, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ковалем Ярославом Миколайовичем у ВП №69083116. Стягнути на користь Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради (Код ЄДРПОУ, адреса: м. Рівне, вул. Соборна,12) за рахунок бюджетного фінансування Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (Код ЄДРПОУ 43317547, адреса: м. Рівне , вул. Замкова,29 та м. Львів пл. Шашкевича, 1) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6202,50 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 02 лютого 2023 року