Постанова Київський апеляційний суд № 759/12588/20

Справа № 759/12588/20 Головуючий в суді І інстанції Сенько М.Ф. Провадження № 22-ц/824/719/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Твердохліб В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житлово-експлуатаційна дільниця ЖЕД-5, про усунення перешкод в користуванні майном, та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що діями відповідача йому створені перешкоди в користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , а саме відповідач самовільно встановив стіну разом з вхідними дверима в свою квартиру АДРЕСА_2 в загальному коридорі, також встановив кондиціонер на фасаді будинку, який спричиняє постійний шум та камеру відео спостереження, яка спричиняє йому незручності. На підставі викладеного, просив суд зобов`язати відповідача знести самовільно збудовану перегородку із дверним блоком в коридорі загального користування на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3 перед квартирою № 14 ; переустановити належний йому кондиціонер, зовнішній блок якого встановлено на фасаді будинку АДРЕСА_3 , яка примикає до квартири №14 ; перенаправити камеру відеоспостереження, що розміщена на вікні квартири №14 та стягнути моральну шкоду. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти знести самовільно збудовану перегородку із дверним блоком в коридорі загального користування на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3 перед квартирою № 14 , та привести вхід до квартири у відповідність до проектної документації на будинок. Зобов`язано ОСОБА_1 переустановити належний йому кондиціонер, зовнішній блок якого встановлено на фасаді будинку АДРЕСА_3 , що примикає до квартири №14 , та перенаправити камеру відеоспостереження, яка розміщена на вікні квартири АДРЕСА_2 , таким чином щоб не порушувати права сусіда ОСОБА_2 , - власника квартири №13 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2522 грн. 40 коп. судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись із цим заочним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що матеріали справи не містять доказів того, що він не є власником квартири АДРЕСА_2 та, що він чинить перешкоди в користуванні майном позивача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перегородка зведена відповідачем самовільно порушує права позивача на безперешкодне користування власною квартирою та місцями загального користування (коридором) будинку, а обраний позивачем шлях поновлення порушеного права є адекватним порушенню і повністю узгоджується з приписами ст. 16 ЦК України. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та ним було проведено наступні незаконні дії, а саме: самовільно встановлено стіну разом з вхідними дверима в загальному коридорі розширивши їх встановлення більше ніж на два метри, що не відповідає нормам технічної документації будівництва та нормам нормативних документів у галузі будівництва; встановлено кондиціонер на фасаді будинку, з`єднуючі проводи якого проходять по його балкону; встановлено на балконі квартири №14 відеокамеру спостереження, об`єктив якої направлений прямо на балкон його квартири. Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.10.2021 року власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 з 02.02.2012 року та ОСОБА_4 з 08.11.2011 року (а.с. 61). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19). Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що, позаяк, позивачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та, що саме він чинить перешкоди в користуванні майном позивача, а відтак, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову, з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що власниками квартири №14 є інші особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і, оскільки, місцевий суд розглянув справу без залучення їх до участі у справі, як власників квартири АДРЕСА_2 , то згідно пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, дана обставина є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з цивільним процесуальним законом суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не повною мірою відповідають обставинам справи, а також, що при розгляді справи місцевим судом були допущені такі порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи по суті, та встановивши, що суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України), колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 рокускасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: