Постанова 4824 № 759/18854/20

Справа № 759/18854/20 Головуючий в суді І інстанції Журибеда О.М. Провадження № 22-ц/824/5641/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю.О. за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення права власності внаслідок знищення майна, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року представник Київської міської ради звернувся до суду із позовом, в якому просив припинити право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на їх гаражні бокси у ГБК «Кооперативна-3» у м. Києві. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі є власниками відповідних гаражних боксів в ГБК «Кооперативна-3», та в ніч з 28 травня 2017 року на 29 травня 2017 року ці гаражні бокси було знищено, що підтверджується актом про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року, та у подальшому судовими рішеннями було стягнуто на користь відповідачів грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок цього незаконного знищення майна. Вважає, що у даному випадку порушені права Київської міської ради як власника земельних ділянок, на яких розташовані гаражні бокси відповідачів, оскільки міська рада не в змозі розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності, натомість нерухоме майно на цих ділянках було знищене, однак відповідачами не вчиняються дії щодо виключення запису з Державного реєстру речових прав, що, на їх думку, є зловживанням зі сторони відповідачів. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року позов задоволено, припинено право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на відповідні належні їм гаражні бокси у ГБК «Кооперативна-3» у м. Києві, шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо цих об`єктів. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування судом норм матеріального права і неповне з`ясування судом усіх обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають зокрема про те, що за законом припинення права власності можливе лише за заявою власника майна, при цьому спірні гаражі було лише частково зруйновано і у подальшому відновлено відповідачами, тому припинення права власності на існуючі об`єкти нерухомості порушить їх права нв це майно, через що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим. У свою чергу, представник Київської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує зокрема на те, що гаражні бокси відповідачів були знищенні і право власності відповідачів на неіснуюче майно порушує права позивача, оскільки він не в змозі розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовані об`єкти речового права, крім того вказує, що цих гаражних боксів у період з 2005 року по 2013 рік фактично не існувало, тому реєстрація відповідачами своїх майнових прав на гаражні бокси відбулося з порушенням закону, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт знищення майна, однак позивач самостійно не може зареєструвати припинення права власності на нерухоме майно, оскільки відповідачі не вчиняють дій щодо виключення запису з Державного реєстру речових прав, зловживаючи своїми правами, що призводить до порушення прав позивача. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 площею 62,1 кв.м. в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2017 р. № 81982272, відповідно до довідки № 111 від 17.02.2017 р. ОК «Коопертивна-3» (а.с.9, 10). ОСОБА_2 є власником гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 31,9 кв.м. в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2016 р. № 74723047, відповідно до довідки № 86 від 15.11.2016 р. ОК «Коопертивна-3» (а.с.11, 12). ОСОБА_3 є власником гаражного боксу № НОМЕР_3 площею 64,0 кв.м. в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.04.2017 р. № 84879505, відповідно до довідки № 118 від 18.03.2017 р. ОК «Коопертивна-3» (а.с.13, 14). ОСОБА_4 є власником гаражного боксу № НОМЕР_4 площею 64,5 кв.м. в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2016 р. № 74722976, відповідно до довідки № 84 від 15.11.2016 р. ОК «Коопертивна-3» (а.с.15, 16). Гаражні бокси відповідачів розташовані на території ОК «Кооперативний-3» за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою Голови ОК «Кооперативна-3» від 20 травня 2017 року, в ніч з 28 травня 2017 року на 29 травня 2017 року працівниками КП «Київблагоустрій» проводились незаконні дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в ОК «Кооперативна-3», невідомими особами вивозились на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції, знищення приватних гаражних боксів проводилось на підставі листа-доручення Департаменту міського благоустрою від 23 листопада 2016 року (а.с.17). Рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року, 30 жовтня 2019 року, 19 січня 2019 року та 05 листопада 2018 року у справах № 759/13924/18, № 759/17730/19, № 759/17788/17, № 759/17785/17 стягнуто з КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої знищенням майна (гаражних боксів), та моральної шкоди (а.с.25-51). З матеріалів справи також вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням ВК Київської міської ради № 584 від 23 жовтня 1989 року відведено земельну ділянку для будівництва гаражів. Також з матеріалів справи вбачається, що гаражні бокси були відновлені за власний кошт членів ОК «Кооперативна 3» (а.с.149-155). Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Відповідно до п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р., для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта). Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 149 ЗК України). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином обставин справи не дослідив та не перевірив їх доказами, а також не врахував, що матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів того, що гаражні бокси відповідачів є повністю знищеними, поряд з цим письмовими доказами підтверджується фізичне існування об`єктів речового права у вигляді гаражних боксів, крім того позивачем не було належним чином доведено порушення його прав, оскільки спірні гаражні бокси було зведено на земельній ділянці комунальної власності, яка була передана в постійне користування обслуговуючого кооперативу, яка у передбаченому законом порядку не вилучалася, через що посилання позивача на порушення його прав через неможливість розпоряджатися землею, на якій розташовані спірні гаражні бокси, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, конструкція норми ст. 394 ЦК України передбачає можливість реалізації саме власником майна права на припинення права власності, однак такої заяви відповідачами не подавалося, а висновок місцевого суду щодо зловживання відповідачами своїми правами через неподання заяв про припинення права власності ґрунтується виключно на припущеннях. Поряд з цим, колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав, і запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна, тому обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: