Ухвала КАС ВС № 300/7577/21

УХВАЛА 30 січня 2023 року м. Київ справа № 300/7577/21 адміністративне провадження № К/990/1534/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 300/7577/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Р.Р., в якому просила суд: - визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати протокольне рішення в частині невключення її до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, зафіксоване у протоколі №6 засідання П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) від 25 серпня 2021року; - визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №296 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №1105к про звільнення її з посади прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 22 жовтня 2021 року; - поновити її у Калуській окружній прокуратурі на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, з 23 жовтня 2021 року та стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури середній заробіток на її користь за весь час вимушеного прогулу, без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 23 жовтня 2021 року, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року, заявлений позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано протокольне рішення в частині невключення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 , зафіксоване у протоколі № 6 засідання П`ятнадцятої кадрової комісії від 25 серпня 2021 року; - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії № 296 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; - визнано протиправним та скасовано наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 1105к від 20 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл. на підставі пп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 22 жовтня 2021 року; - поновлено ОСОБА_1 у Долинському відділі Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл. на посаді прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл., з 23 жовтня 2021 року; - стягнуто з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року до 14 червня 2021 року у розмірі: 81060 грн 28 коп; - звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у Долинському відділі Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл. на посаді прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл. з 23 жовтня 2021 року; - звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплаченої середньомісячної заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 10626 грн 80 коп; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі: 1861 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі: 5000 грн.; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної прокуратури на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі: 3000 грн; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Івано-Франківська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 10 січня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 300/7577/21 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі указано, що судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду: 1) стосовно проходження процедури атестації прокурорами відповідно до положень Закону №113-IX, які викладені у постановах від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а, від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справі №140/3790/19, від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20; 2) підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ, які викладені у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №420/4196/20 стосовно наслідків неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ та наступного звільнення; 3) щодо поганого самопочуття під час проведення тестування без підтвердження належними доказами перебування позивача в хворобливому стані на час складання іспиту, які викладені у постанові у справі №160/6596/20; 4) щодо проходження прокурорами другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, які викладені у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №420/4196/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №520/5000/2020, від 20 жовтня 2021 року у справі №280/3705/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №440/2700/20, від 11 листопада 2021 року у справі №580/1859/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/6148/20, від 17 листопада 2021 року у справі №340/1673/20, від 17 листопада 2021 року у справі №140/8233/20, від 29 листопада 2021 року у справі №200/4759/20-а. Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Аналізуючи фактичні обставини вказаної справи та визначаючись щодо їх подібності зі спірними правовідносинами у справах, зазначених відповідачем, Суд відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у вищезазначених Верховним Судом постановах, оскільки обставини у зазначених справах докорінно відрізняються від обставин у цій справі. Зокрема, у розглянутих Верховним Судом справах, на відміну від цієї, кадрові комісії не встановлювали технічної неможливості складання іспиту та не приймали рішень про призначення прокурору нової дати іспиту. Натомість саме наявність чинного рішення кадрової комісії, яким позивачу призначено нову дату іспиту (хоча і без визначення конкретної календарної дати) у зв`язку з технічними проблемами є вирішальною у даному спірному випадку. Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 300/7577/21. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 300/7577/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду