Ухвала КАС ВС № 300/7577/21

УХВАЛА 11 листопада 2022 року м. Київ справа № 300/7577/21 адміністративне провадження № К/990/31002/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Р. Р., в якому просила суд: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати протокольне рішення в частині невключення її до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, зафіксоване у протоколі №6 засідання П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) від 25 серпня 2021року; визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №296 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №1105к про звільнення її з посади прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 22 жовтня 2021 року; поновити її у Калуській окружній прокуратурі на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, з 23 жовтня 2021 року та стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури середній заробіток на її користь за весь час вимушеного прогулу, без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 23 жовтня 2021 року, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення в частині невключення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 , зафіксоване у протоколі №6 засідання П`ятнадцятої кадрової комісії від 25 серпня 2021 року. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №296 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №1105к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 22 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 у Долинському відділі Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області на посаді прокурора Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 жовтня по 14 червня 2021 року у розмірі 81060,28 грн. В іншій частині позову відмовлено. 07 листопада 2022 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року. Заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, за наявності іншого рішення попередньої комісії про допуск його до повторної здачі іспиту та звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як «відсутні позиції Верховного Суду у справах вищенаведеної категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу)». Проте норми, що потребують такого висновку, заявником не конкретизовано. Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, Верховним Судом установлено, що зміст касаційної скарги викладено шляхом непослідовного опису обставин справи з посиланням на норми, які на думку заявника, що пояснюють алгоритм визначення результатів іспиту та межі повноважень дискреційних повноважень кадрових комісій під час прийняття ними відповідного рішення. Проте ці аргументи заявник не виклав у логічному у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер, а лише послався на відсутність правової оцінки суду касаційної інстанції щодо окремих положень Закону №113-1Х та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221) та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233), формально зазначивши про необхідність їхнього тлумачення. Так, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що під час проходження одного із етапів іспиту ОСОБА_1 набрала 80 балів, що є меншим за прохідний бал, через що вона звернулася до Другої кадрової комісії з відповідною заявою про надання їй можливості повторно здати іспит, оскільки некоректна робота комп`ютерної програми під час проходження тестування та погане самопочуття вплинули на кінцевий результат випробування. Згідно із протоколом засідання Другої кадрової комісії від 26 листопада 2020 року №16 заяву позивача задоволено, визнано недійсними результати іспиту, вирішено призначити новий час і дату його складання, а відповідну інформацію розміщено на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Указане рішення Другої кадрової комісії, оформлене протоколом від 26 листопада 2020 року №16 є чинним, не скасоване і прийняте саме на підставі пункту 7 розділу І Порядку №221 (тобто, тієї правової норми, яка передбачає, що складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, тому комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора). Надалі було створено П`ятнадцяту кадрову комісію метою створення якої було завершення процедури атестації місцевих прокурорів до якої передано матеріали атестації, зокрема, список прокурорів, якім необхідно було призначити навий час і дату складання іспиту. Однак, 25 серпня 2021 року на її засіданні було розглянуте питання щодо включення ОСОБА_1 до графіку складання іспиту та проголосовано проти такого включення, а 13 вересня 2021 року прийняте рішення №296 про неуспішне проходження нею атестації. Ураховуючи те, що на час розгляду справи існували протилежні рішення кадрових комісій щодо позивача, водночас ні Закон №113-1Х, ні Порядки №221 та №233 не наділяють кадрову комісію повноваженнями за тими ж самими обставинами приймати нове рішення чи переглядати власне рішення або рішення попередньої кадрової комісії щодо призначення прокурору нового часу (дати) складання відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, чи приймати рішення про відмову включити прокурора до графіку складання іспитів, щодо якого вже прийнято рішення про призначення йому нової дати складання іспиту, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. У касаційній скарзі відсутні об`єктивні доводи на спростування висновків судів, а мотиви заявника зводяться до дискреційних повноважень комісій, з посиланням на те, що комісією було прийняте процедурне, а не остаточне рішення. Проте ці аргументи заявник не виклав у логічному у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер, а лише послався на відсутність правової оцінки суду касаційної інстанції щодо окремих положень Закону №113-1Х та Порядків №№221, 233, необхідності їхнього тлумачення, що матиме значення під час оцінки дій кадрових комісій в аналогічних випадках. У скарзі не наведено жодного об`єктивного аргументу, що пояснює причини повторного вирішення новоствореною кадровою комісією заяви прокурора щодо можливості повторного проходження ним іспиту, за наявності чинного рішення попередньої комісії (яким таку заяву вже вирішено і яке підлягало виконанню лише в частині призначення нової дати та часу іспиту) і не зазначає норми, що надають новоствореній комісії такі повноваження. Інші доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, мотивів щодо правомірності звільнення позивача за наявності двох протилежних рішень, з посиланням на те, що позивач могла і була зобов`язана усвідомлювати зміст та значення правових норм закону, що регулюють її статус та покладають на неї, як на прокурора, додаткові обов`язки. Офіс також указує про неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, однак фактично не погоджується з оцінкою доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко