Постанова 4802 № 161/7105/22

Справа № 161/7105/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/161/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Матвійчук Л. В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року,- В С Т А Н О В И В : У червні 2022 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (надалі - ДКП «Луцьктепло») звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що підприємство надає послуги по теплопостачанню та постачання гарячої води, в тому числі в квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за вказаною адресою та є споживачем послуг, які надаються ДКП «Луцьктепло». Однак свого обов`язку з оплати за надані послуги відповідачі належним чином не виконували, у зв`язку з чим станом на 01.05.2022 виникла заборгованість з оплати за надані комунальні послуги в розмірі 44133,71 гривень. У вересні 2022 року ДКП «Луцьктепло» подало заяву про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідачів в межах строку позовної давності заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2017 року по травень 2022 року в розмірі 32457,18 гривень та судовий збір в сумі 2 481,00 гривню. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 32 457,18 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» понесені і документально підтверджені судові витрати у зв`язку з вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду в сумі 100,00 гривень. Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що судом першої інстанції помилково обраховано заборгованість відповідачів за надані послуги з теплопостачання, починаючи з жовтня 2017 року, оскільки трьох річний строк позовної давності закінчився за вимогами строк виконання яких настав до 31 травня 2019 року. Також зазначив, що він набув право власності на квартиру 21 червня 2021 року, тому не зобов`язаний повертати борги попереднього власника які існували до 21 червня 2021 року. Позивач ДКП «Луцьктепло» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 25.01.2023, тобто, дата складення повного судового рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з такого. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). З матеріалів справи вбачається, що ДКП «Луцьктепло» надає послуги по теплопостачанню та підігріву холодної води в квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 05 липня 2014 року , а відповідач ОСОБА_2 з 22 травня 2017 року. Відповідач ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 21 червня 2021 року, що підтверджується свідоцтвом від 21 червня 2021 року № 978 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до наданого позивачем розрахунку (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), за адресою АДРЕСА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 02 квітня 2017 року по березень 2022 року становить 32212,39 гривень. Крім того, нарахована заборгованість: за абонентське обслуговування опалення за період з лютого 2021 року по березень 2022 року в розмірі 170,68 гривень, за послуги обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії за період з липня 2020 року по березень 2022 року в розмірі 49,26 гривень, за послуги заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії за період з липня 2020 року по березень 2022 року в розмірі 24,85 гривень (а. с. 57-59). Загальний розмір заборгованості за надані послуги теплопостачання становить 32 457,18 гривень. Постановляючи рішення, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у квартиру АДРЕСА_1 підтверджена позивачем належними та допустимими доказами. Разом з тим, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо кола осіб, з яких підлягає стягненню відповідна заборгованість та за який саме період. Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги надані по квартирі, яка є приватною власністю. Член сім`ї власника житла, який проживає разом з ним, має парво на користування житлом, обов`язки власника до нього не переходять (стаття 405 ЦК України). Відповідно до вимог пунктів 1, 5 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Як вбачається з свідоцтва від 21 червня 2021 року № 978, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н. В., посвідчено, що ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 54,1 кв.м., житловою площею - 26,9 кв.м., кількість кімнат - 2 (дві), оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сушик Л.А. 04.03.2005 за реєстровим № 163, зареєстрованого у КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 10.03.2005 за реєстраційним № 9813083, номер запису 6693 в книзі 29д (витяг про реєстрацію права власності №6696122). Отже, до набуття ОСОБА_1 21 червня 2021 року квартири у власність, ця квартира належала на праві власності громадянці ОСОБА_3 , до якої позивач з позовом не звертався. Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на викладене вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії до задоволення не підлягають, оскільки ОСОБА_2 хоча і зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проте не є її власником. Водночас необхідно зазначити і про те, що діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 522/19127/18, провадження № 61-20547св19 та Суду від 27.08.2020 у справі № 207/2990/18, провадження № 61-5502св20. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 укладав з попереднім власником квартири ОСОБА_3 правочини щодо прийняття боргу по оплаті послуг за теплопостачання. За таких обставин, на ОСОБА_1 не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання, надані позивачем попередньому власнику. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за період з 21.06.2021 (дата набуття права власності на квартиру ) по 01.05.2022 в розмірі 9120,86 гривень, з них: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 8959,67 гривень; заборгованість за абонентське обслуговування опалення в розмірі 135,63 гривень; заборгованість за послуги обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 17,19 гривень; заборгованість за послуги заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 8,37 гривень. Аргументи апеляційної скарги відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо перебігу та наслідків спливу строків позовної давності апеляційний суд відхиляє у зв`язку з таким. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року). З наведеного необхідно дійти висновку, що зобов`язання відповідача з оплати наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виникали щомісячно. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Таким чином, якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності потрібно відраховувати від кожного щомісячного платежу. Тому перебіг строку позовної давності щодо щомісячних платежів обчислюється за кожним платежем окремо, оскільки з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. З даним позовом позивач звернувся до суду 12 липня 2022 року, враховуючи, що заборгованість за надані послуги, які підлягають стягненню з відповідача, обрахована за період з 21.06.2021 по 01.05.2022, тому трирічний строк позовної давності не сплив. Посилання відповідача на помилковість поданого ДКП «Луцьктепло» розрахунку заборгованості відхиляються апеляційним судом, оскільки жодного спростування щодо правильності проведених нарахувань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не навів та іншого розрахунку по подав. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції неповно з"ясував обстаивни справи та дійшов помилкового висновку як щодо розміру заборгованості, так і щодо кола осіб, з яких належить стягнути цю заборгованість, тому згідно з нормами статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення, про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до приписів підпунктів б, в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у постанові апеляційного суду зазначається про новий розподіл судових витрат у випадку скасування або зміни судового рішення, щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відсоток задоволення позовних вимог становить 20,67 %, відсоток задоволення апеляційної скарги 71,90 %. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2481 грн., а при поданні апеляційної скарги відповідач сплатив 3721,50 грн. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було понесено та документально підтверджено судові витрати у зв`язку з вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, а саме, направлення на адресу відповідача рекомендованого поштового повідомлення в порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України, вартість якого становить 100,00 гривень На підставі статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог необхідно cтягнути з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 512,82 грн., 20,67 грн. витрати у зв`язку з вчиненням дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляд, всього 533,45 грн. судових витрат, а у зв"язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача стягнути з ДКП «Луцьктепло» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2675,76 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог та апеляційної скарги. Керуючись статтями 268, 367, 368, 365, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року у в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (код ЄДРПОУ 30391925) заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 9120 (дев`ять тисяч сто двадцять) гривень 86 коп. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (код ЄДРПОУ 30391925) 533,49 гривень судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (код ЄДРПОУ 30391925) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, мешканця АДРЕСА_1 ) 2675,76 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: