Постанова 4818 № 638/13316/23

від 14.06.2024 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 14 червня 2024 року м. Харків справа № 638/13316/23 провадження № 22-ц/818/1929/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року, ухвалене суддею Невеніциним Є.В., - В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. В обгрунтування позову зазначає, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає їм КП «Харківські теплові мережі. Між тим, внаслідок несвоєчасної оплати комунальних послуг за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року за ними утворилась заборгованість в розмірі 55 977,83грн., які останні добровільно сплатити відмовляються. У зв`язку із несплатою вказаної заборгованості також нараховано 3% річних в розмірі 1 119,47грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 075,33грн. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року в розмірі 55 977,83грн., 3% річних 1 119,47грн., інфляційні втрати в розмірі 6 075,33грн., а також судовий збір 2 684грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року позов КП «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року у розмірі 55 977,83грн., три відсотки річних у розмірі 1 119,47грн., інфляційні витрати у розмірі 6 075,33грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1 342грн. Вирішено компенсувати КП «Харківські теплові мережі» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 342грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було пропущено загальний трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі. Також зазначає, що позивачем не надано доказів надання послуг з теплопостачання за вказаною адресою. Крім того, між ним та позивачем не укладався договір про надання послуг з теплопостачання, а тому він не набув статусу індивідуального споживача. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена наявність за відповідачами заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 55 977,83грн. за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року. Що стосується доводів відповідача про ненадання та надання не в повному обсязі позивачем послуг з теплопостачання, то позивачем було здійснено перерахунок. Також підлягають нарахуванню і стягненню 3% річних та інфляційні втрати, згідно наведеного позивачем розрахунку. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов договору про надання послуг постачання теплової енергії. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за відповідачами мається заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року у розмірі 55 977,83грн. Із змісту зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачу нараховувалися об`єми наданих послуг з опалення. В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заперечував проти зазначеного розміру заборгованості та вважав, що вона підлягає нарахуванню лише в межах строків позовної давності, тобто за період з вересня 2020 року по 31 січня 2022 року. Крім того вказує, що протягом останніх років він, як споживач, отримував від позивача неякісні послуги, температура повітря опускалася нижче показників визначених нормами. На його неодноразові звернення позивачем не були проведення відповідні коригування. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України. Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною 26 вересня 2023 року, а період нарахуванням останнім заборгованості становить з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року). Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії. Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою до суду 26 вересня 2023 року та період нарахування останнім заборгованості з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року, трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено. Щодо посилань відповідача на пункт 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, якими встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд звертає увагу, що строки та перебіг позовної давності встановлені саме ЦК України. Так, статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, зокрема це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права. Нормами ЦПК України визначено, зокрема, строки та порядок вчинення процесуальних дій, а відтак в даному випадку відповідач помилково посилається на норми ЦПК України, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню положення ЦК України, а не ЦПК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 року (в межах позовних вимог), яка згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачами не спростовано, складатиме 55 977,83грн. З приводу посилань відповідача ОСОБА_2 на те, що він отримував від позивача неякісні послуги, та на його неодноразові звернення позивачем не були проведення відповідні коригування колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630 (надалі Правила №630) Згідно п.п1 п.29 Правил №630 споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання. Також, відповідно до п.п.16 п.32 Правил №630 виконавець зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором. Постановою КМУ №151 від 17 лютого 2010 року затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості (надалі Порядок №151). Зазначеним Порядком затверджено вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних зокрема: централізоване опалення температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам 18 град.С (у наріжних кімнатах 20 град.С), відхилення від показників, якщо фактична температура в приміщеннях нижча ніж нормативна, допустимий строк відхилення 12 годин на добу (один раз на місяць). Зменшення плати за надані послуги у разі перевищення допустимого строку відхилення від їх показників становить на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18 град.С у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах від 20 град.С до 14 град.С) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення) при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12 град.С (у наріжних кімнатах нижче ніж 14 град.С) плата за централізоване опалення не справляється. Правилами №630 встановлено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг, зокрема, згідно п.33 зазначеного порядку у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Згідно п.37,38,39 Правил №630 за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком

2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта- претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком

3. Виконавець зобов`язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Всупереч зазначеному акти оформлені та подані у вищевказаному порядку відповідачем не надані, а відтак в цій частині доводи про надання послуги неналежної якості не обґурнтовані. Інші звернення не стосуються предмету спору у справі. Акт обстеження від 10 квітн 2020 року стосується залиття квартири. Актом обстеження від 11 грудня 2018 року встановлено, що подача теплоносія на вводі в будинок відбувається в позаштатному гідравлічному режимі. Згідно акту обстеження від 30 жовтня 2018 року дійсно подача теплоносія в будинок АДРЕСА_2 не здійснюється, проте за жовтень 2018 року відповідачам не нараховувалась вартість послуг, тобто послуга не надавалась, що відображено в розрахунку заборгованості. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується іх висновком суду першої інстанції про те, що за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2022 рік за адресою: АДРЕСА_1 КП «Харківські теплові мережі» послуги з централізованого опалення надавалися не в повному обсязі, проте вказане враховано позивачем та здійснено відповідне коригування згідно Правил №630, Порядку №151, що відображено у відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання. З приводу посилань відповідачів на відсутність між сторонами письмового договору щодо надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Крім того частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року №6-2951цс15. За таких обставин, зобов`язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки свої зобов`язання зі сплати комунальних послуг відповідачі виконували не належним чином, тому з останніх на підставі ч.2 ст.625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних наведений позивачем є помилковим. Як вбачається із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, останнім були застосовані невірні індекси та коефіцієнти. Крім того, нарахування повинно бути здійснено за інший період, а саме з 21 числа кожного місяця, оскільки обов`язок споживача сплати комунальні послуги передбачений до 20 числа місяця за розрахунковим. У зв`язку з чим, апеляційним судом наведено власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року (в межах позовних вимог). Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Початок виникненнямежі позовних вимогСукупний індекс інфляції за вказаний періодСума боргу Інфляційні втрати 21.11.202031.01.2022 00 21.12.202031.01.2022111,446%1725,87грн.197,54грн. 21.01.202131.01.2022110,015%3 056,91грн.306,16грн. 21.02.202131.01.2022108,926%2 586,75грн.230,90грн. 21.03.202131.01.2022107,105%1 554,70грн.110,47грн. 21.04.202131.01.2022106,361%1 237,68грн.78,73грн. 21.05.202131.01.2022104,996%487,26грн.24,34грн. 21.11.202131.01.2022101,908%622,50грн.11,88грн. 21.12.202131.01.2022101,300%1 832,02грн.23,82грн. 21.01.202231.01.2022-2 250,25грн.- усього 983,84грн. Розрахунок 3% річних за період з 01 жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року (в межах позовних вимог). Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Початок виникненнямежі позовних вимогКількість днівСума боргу 3% річних 21.11.202031.01.2022 0 21.12.202031.01.20224071725,87грн.57,74грн. 21.01.202131.01.20223763 056,91грн.94,47грн. 21.02.202131.01.20223452 586,75грн.73,35грн. 21.03.202131.01.20223171 554,70грн.40,51грн. 21.04.202131.01.20222861 237,68грн.29,09грн. 21.05.202131.01.2022256487,26грн.10,25грн. 21.11.202131.01.202272622,50грн.3,69грн. 21.12.202131.01.2022421 832,02грн.6,33грн. 21.01.202231.01.2022112 250,25грн.2,03грн. усього 317,46грн. З урахування викладеного з відповідачів підлягають солідарному стягненню 3% річних в розмірі 317,46грн. та інфляційні втрати в розмірі 983,84грн. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення з відповідачів 3% відсотків річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат підлягає зміні. Частинам 1, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви КП Харківські теплові мережі» було сплачено судовий збір у розмірі 2 684грн. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 4 026грн. (2 684грн. * 150%). Апелянт ОСОБА_2 відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи. Оскільки апеляційну скаргу було задоволено частково на суму 5 893,50грн. (63 172,63грн. 57 279,13грн.), що становить 10,7190 частину задоволених вимог апеляційної скарги (63 172,63грн. / 5 893,50грн.), тому судовий збір за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з Банку на користь держави становитиме 375,59грн. (4 026грн. / 10,7190). Натомість, судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню на користь КП «Харківській теплові мережі» пропорційно розміру задоволених позовних вимог становитиме 2 433,80грн.: (63 172,63грн. заявлені позовні вимоги / 57 279,13грн. задоволені позовні вимоги) = 1,1028 частина задоволених позовних вимог; 2 684грн. / 1,1028 = 2 433,80грн., з яких 1 216,90грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а інша частина 1 216,90грн. підлягає компенсації за рахунок держави в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь КП «Харківській теплові мережі» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 216,90грн., та 841,31грн. судового збору (1 216,90грн. - 375,59грн.) підлягають компенсації за рахунок держави в прядку передбаченому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2024 року частині розміру солідарного стягнення з відповідачів 3% відсотків річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 317,46грн. та інфляційні втрати в розмірі 983,84грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 216,90грн. Компенсувати за рахунок держави Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 841,31грн. в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4818 № 638/13316/23

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше