Постанова 4802 № 161/10886/20

Справа № 161/10886/20 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/621/21 Категорія: 36 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію за апеляційною скаргою позивача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (надалі - ДКП «Луцьктепло») звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що підприємство надає послуги по теплопостачанню та підігріву холодної води, в тому числі в приміщення магазину, розташованого у АДРЕСА_1 . Між ДКП «Луцьктепло» та ОСОБА_1 01.10.2004 укладено Договір № №2-28 про надання послуг по теплопостачанню, відповідно до умов якого ДКП «Луцьктепло» надає послуги з опалення та підігріву холодної води, а споживач зобов`язувався своєчасно здійснювати оплату за надані послуги. Позивачем зобов`язання по теплопостачанню виконано, а відповідач своїх зобов`язань не виконує, внаслідок чого станом на 19.06.2020 утворилась заборгованість перед підприємством за період з жовтня 2008 року по січень 2020 року включно в сумі 55888,85 грн. Крім того, за несвоєчасне внесення плати за надані послуги на всю суму боргу відповідно до положень статті 625 ЦК України підлягають сплаті інфляційні нарахування у розмірі 30046,15 грн, 3 % річних у сумі 6666,28 грн, а також пеня в розмірі 5072,02 грн., відповідно до п. 4.4 Договору. З огляду на викладене та враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, ДКП «Луцьктепло» просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з межах строку позовної давності у розмірі 34609,95 грн. з них: 25903,35 грн. - боргу за надані послуги, 2314,11 грн. - інфляційні нарахування, 1320,47 грн. - 3% річних, 5072,02 грн. - пені. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із рішенням суду позивач ДКП «Луцьктепло» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач не скористувався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 03.06.2021, тобто, дата складення повного судового рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з такого. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з приписами статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Судом встановлено, що ДКП «Луцьктепло» надає послуги по теплопостачанню та підігріву холодної води в приміщення магазину розташованого у АДРЕСА_1 . Послуги надаються відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та ДКП «Луцьктепло» договору №2-28 від 01.10.2004 про надання послуг по теплопостачанню, за умовами якого ДКП «Луцьктепло» надає відповідачу послуги по теплопостачанню, а відповідач приймає та оплачує їх на умовах і в терміни, передбачені договором та додатками до нього (а. с. 5-8). Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що споживач оплачує теплопостачальній організації вартість наданих йому послуг по чинних тарифах, при відсутності приладів обліку - на підставі розрахунків відповідно до обсягів загальної площі, розрахунки оформляються додатком №1 до договору. Споживач зобов`язується проводити передоплату за послуги в розмірі 0% вартості послуг, визначених згідно з додатком № 1 в термін до 01 числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок до 01 числа місяця наступного за розрахунковим. На виконання умов договору на надання послуг по теплопостачанню №2-28 від 01.10.2004 позивач у період з жовтня 2008 року по січень 2020 року (включно) відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5588,85 грн., що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 9-51). Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, оскільки договір №2-28 від 01.10.2004 розірваний, суд відхиляє з огляду на таке. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір на надання послуг по теплопостачанню №2-28 від 01.10.2004 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, доказів його розірвання сторонами не подано. Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закону) обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. При цьому, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з Законом України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростував наявної заборгованості перед ДКП «Луцьктепло», не довів, що послуги по теплопостачанню не надавалися або ж надавалися у неповному обсязі. З доданого до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за період з 07.08.2017 по 17.08.2020, яку просить стягнути позивач, становить 25903,35 грн. Враховуючи, що між сторонами договір на надання послуг по теплопостачанню укладений, на виконання його умов відповідачу відпущено теплову енергію, а відповідач отримав таку послугу, однак не оплатив її, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 25903,35 грн. за період з 17.08.2017 по 17.08.2020. Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з п. 4.4 договору №2-28 від 01.10.2004 при порушенні строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочки платежу. Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з поданим позивачем до заяви про уточнення позовних вимог розрахунком, відповідачу нараховано 2314,11 грн. - інфляційних нарахувань, 1320,47 грн. - 3% річних за період з 01.12.2017 по 19.06.2020 та 5072,02 грн. - пені період з 20.12.2019 по 19.06.2020(по кожному рахунку окремо). Відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування позовної давності. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що випливають з умов договору №2-28 про надання послуг по теплопостачанню від 01 жовтня 2004 року, укладеного між ДКП «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , сплинув. Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу. Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 267 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення заборгованості за період з 17.08.2017 по 17.08.2020 (дата звернення до суду з позовною заявою). Оскільки 02 лютого 2021 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість з межах строку позовної давності у розмірі 34609,95 грн. з яких: 25903,35 грн. - борг за надані послуги, 2314,11 грн. - інфляційні нарахування, 1320,47 грн. - 3% річних, 5072,02 грн. - пеня (за один рік), з доданого до заяви розрахунку вбачається, що розрахунок заборгованості за надані послуги позивачем проведено за період з листопада 2017 року по січень 2020 року, а пеню - за період з січня 2019 року по січень 2020 року, тобто в межах строку позовної давності, тому вимоги позивача є обгрунтованими. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності зроблений без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, тому згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення, про задоволення зазначених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 3153 грн. Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу позивача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року у в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість в сумі 34609,95 гривень (тридцять чотири тисячі шістсот дев`ять гривень 95 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 3153 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: