Постанова 4857 № 380/157/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/157/22 пров. № А/857/14159/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, головуючий суддя Сакалош В.М., ухвалене о 10:39 год. у м. Львові, повний текст якого складено 15.07.2022 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: В січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП у Львівській області, в якому просив визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.11.2021 року № 4295 в частині, що стосується накладення на начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції; визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01.12.2021 року №551 о/с, яким підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) звільнено з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області; поновити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02.12.2021 року; стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 02.12.2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02.12.2021 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскаржені накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки суперечать фактичним обставинам та не узгоджуються із нормами чинного законодавства, яке регулює порядок та підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівника Національної поліції. Крім того, зазначав, що жодного правопорушення чи злочину не скоював, тому підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні. Також, під час проведення службового розслідування були допущені грубі порушення, оскільки дисциплінарна комісія діяла не в повному складі чим порушила вимоги «Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості рішення при прийнятті спірних наказів про накладення дисциплінарного стягнення, оскільки при проведенні службового розслідування останнім не враховувались усі обставини, що мають значення для прийняття об`єктивного рішення. На дані обставини не звернув такого суд попередньої інстанції, що призвело до прийняття незаконного рішення. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 16.07.1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ, на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення №2 Червоноградської РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області з 11 лютого 2021 року. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11 листопада 2021 року № 4295 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області» до начальника СКП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції - за грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених ч. 1, 2 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію, ч. 1,2, п. 14 ч. 3 ст.1 Розділу 1 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 6 ч. 2 розділу 2, п. 1 ч. 3 розділу 5 «Правил етичної поведінки поліцейського», п.п. 1.1, 1.2 п. 1, п.п. 3.1 п. 3 наказу ГУНП у Львівській області від 27.02.2020 року №803». На підставі наведеного вище наказу №4295 наказом від 01.12.2021 року №551 о/с «Про особовий склад», ОСОБА_1 звільнено відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Службовим розслідуванням встановлено, що 27 жовтня 2021 року працівниками ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області при перевірці стану дотримання поліцейськими службової дисципліни та законності, запобігання надзвичайних подій а їх участю у відділенні поліції №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, о 08:45 було виявлено на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, начальника СКП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 . Відповідачем перевірені відомості щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер». Під час проведення тесту ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння показ приладу 0,82 проміле. Рапортом від 27.10.2021 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майором поліції ОСОБА_2 та старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майором поліції ОСОБА_3 доведено до відома керівника ГУНП у Львівській області про перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння та запитано дозволу на організацію проведення службового розслідування. Наказом ГУНП від 29.10.2021 року № 4136 було призначено проведення службового розслідування у формі письмового провадження за актом порушення службової дисципліни начальником СКП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області підполковником поліції ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування установлено, що начальник СКП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_1 , в порушення п. 14 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 6 ч. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, 27.10.2021 року о 08:45 год. згідно внутрішнього розпорядку дня для поліцейських затвердженого наказом ГУНП від 10.08.2016 року № 1863 перебував на службі в службовому кабінеті начальника ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується зібраними матеріалами службового розслідування, чим допустив грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої він, як працівник поліції зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Як наслідок, наказом № 4295 від 11.11.2021 року про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, в т.ч. звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 01.12.2021 року згідно Наказу № 551 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 ( у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України « Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII». Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни начальника СКП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 від 08.11.2021 року та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №4295 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Наказу № 551 о/с, яким позивача звільнено з посади є правомірними. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Положеннями статті 19 вказаного Закону також передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Як передбачено статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша). Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно з положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до ст. 12 Закону №2337-УІІІ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Стаття 13 Закону №2337-УІІІ передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про перебування позивача на службі в нетверезому стані. Чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп`яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості. Нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція № 1413/27858), передбачено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, до спірних правовідносини не застосовуються норми Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, оскільки вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, однак не застосовується для процедури огляду працівників на стан алкогольного сп`яніння. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №819/1394/17. Згідно з частиною першою ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу. При цьому, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено. Водночас суд повинен дослідити чи відповідають висновки службового розслідування меті та підставам його призначення, і чи дійсно в ході проведення службового розслідування підтвердилися відомості, які стали підставою для його призначення. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що результати алкотестеру Drager 6810 в даній справі не є належним та допустимим доказом, оскільки його використання при освідуванні проведено з порушенням встановленої процедури використання спеціальних технічних засобів вимірювальної техніки, оскільки позивач в розумінні законодавчих вимог не був водієм чи іншим учасником дорожнього руху. Крім того, акт про появу позивача на роботі у стані алкогольного сп`яніння відповідач не складав, огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не проводив. Таким чином, зібраними доказами у справі не доведено факт перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння. Попри це, позивач в межах службового розслідування надавав пояснення відповідно до яких він алкоголю не вживав, а лише прийняв ліки, які прописав лікар. Також зазначав, що близько місяця назад, відчув погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим звернувся до лікаря, який за результатами огляду виписав ряд препаратів. Так, в матеріалах справи наявні медична картка позивача та листки непрацездатності, відповідно до яких ОСОБА_1 скаржився на погіршення стану здоров`я, внаслідок чого його було прописано препарат «Карвеліс», вмістом якого є етанол. Аналізуючи вищенаведене, відповідачем не доведено правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наслідками проведення службового розслідування, відтак оскаржені накази Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.11.2021 року № 4295 в частині застосування до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції та начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01.12.2021 року №551 о/с про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області є протиправними та підлягаю скасуванню, а позивач підлягає поновленню на займаній посаді - начальник сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з дати, наступної після звільнення, тобто з 02.12.2021 року. Крім цього, у відповідності до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. У відповідності до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до довідки про доходи Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області від 26.12.2022 року №162/68, загальна сума доходу гр. ОСОБА_1 у період за жовтень-листопад 2021 року становить 29 125,05 грн., при цьому середньоденна заробітна плата складає 477 грн. 46 коп. (29 125,05 / 61 календарний день). Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 196 713 грн. 52 коп. (477 грн. 46 коп. х 412 календарних днів вимушеного прогулу), який слід стягнути з ГУНП у Львівській області. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/157/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.11.2021 року № 4295 в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) у виді звільнення із служби в поліції. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01.12.2021 року №551 о/с, яким підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) звільнено з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 (0113755) на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02 грудня 2021 року. Стягнути з ГУНП у Львівській області (код ЄДРПОУ - 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 грудня 2021 року по 17 січня 2023 року в розмірі 196 713 (сто дев`яносто шість тисяч сімсот тринадцять) гривень 52 коп. Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 23.01.2023 року.