Постанова 4856 № 240/11995/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11995/19 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 10 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представника позивача: Сачка А.В., представниці відповідача: Стасюк І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу від 31.10.2019 №1402 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; визнання протиправним та скасування наказу №229 о/с від 08.11.2019 "По особовому складу" про звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирської області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових податків та зборів. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт завищення автопробігів та здійснення бездокументальних виїздів, тому до позивача обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представниця відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в резолютивній частині, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Відповідно до наказу "Про застосування дисциплінарних стягнень" від 31.10.2019 №1402 за грубе систематичне порушення службової дисципліни, невиконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання обов`язку поліцейського професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, порушення ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення п. п. 1.27, 1.30.1 наказу МВС України № 60 дск-2005 в частині зміни маршруту руху конвоювання, виконуючи при цьому, у порушення ч. 4 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, явно незаконний наказ, порушення п. 2 розділу III Порядку, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, в частині безпідставного завищення пробігів та виїздів на службових автомобілях без відповідної документації, застосовано до поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 РКС ГУНП сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 08.11.2019 №229 о/с "По особовому складу" відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 РКС ГУНП в Житомирській області з 11.11.2019. Наказом (витягом) від 18.12.2019 №261 о/с "По особовому складу" внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 08.11.2019 №229 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №2 взводу №2 РКС ГУНП в Житомирській області, а саме: вважати звільненим з 19.11.2019. Вважаючи накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні докази на підтвердження порушення службової дисципліни позивачем в матеріалах службового розслідування відсутні. Крім того, відповідач не довів суду правомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179. Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно з ч.2 ст.19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч.1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно з ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області за № 1317 від 22.10.2019 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. Згідно з п.4 наказу ГУНП в Житомирській області від 31.10.2019 №1402 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання обов`язку поліцейського професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, порушення ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення п. п. 1.27, 1.30.1 наказу МВС України № 60 дск-2005 в частині зміни маршруту руху конвоювання, виконуючи при цьому, у порушення ч. 4 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, явно незаконний наказ, порушення п. 2 розділу III Порядку, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, в частині безпідставного завищення пробігів та виїздів на службових автомобілях без відповідної документації. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Ч. 4 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Відповідно до п.2 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757 (далі - Порядок №757) використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов`язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність в діях позивача ознак дисциплінарних проступків, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що висновок службового розслідування ґрунтується на результатах планового внутрішнього аудиту в роті конвойної служби ГУНП. Аудиторський звіт за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності Роти конвойної служби ГУНП в Житомирській області за період з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2019 року від 03.10.2019 №69 долучено до матеріалів службового розслідування. За результатами проведеного сектором внутрішнього аудиту ГУНП в Житомирській області аудиту виявлено факти приписок пробігів у дорожніх листах службових автомобілів Роти конвойної служби ГУНП в Житомирській області за вищевказаний період у кількості 5 856,42 л. на суму 169 116,27 грн. Згідно з висновком службового розслідування внаслідок безпідставного зазначення у дорожніх листах пробігів по всіх автозаках РКС ГУНП, які здійснювали перевезення, за період з 01.01.2018 по 31.08.2019, зайво списано пальне у кількості 4194,89 л на суму 121194,79 грн, у тому числі бензин - 2682,98 л на суму 77591,78 грн (з розрахунку середньої облікової вартості бензину марок А-95 та А-92 на період проведення аудиту - 28,92 грн/літр), дизпаливо - 1511,91 літрів на суму 43543,01 грн (з розрахунку середньої облікової вартості дизпалива на період проведення аудиту - 28,80 грн/літр). На підставі Журналів виїзду та повернення транспортних засобів РКС ГУНП службовим розслідуванням встановлено, що поліцейський-водій відділення №2 взводу №2 сержант поліції ОСОБА_1 здійснював понаднормові виїзди 17.01.2018, 23.01.2018, 06.02.2018, 08.02.2018, 12.02.2018, 23.03.2018, 20.06.2018, 24.10.2018, 25.10.2018, 15.04.2019, 27.05.2019 Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 позивач підтвердив, що здійснював виїзди на службових автомобілях, закріплених за РКС ГУНП у визначені дати, однак у зв`язку з тим, що з моменту таких виїздів пройшов тривалий проміжок часу, точних обставин пояснити не може. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що факт здійснення ОСОБА_1 понаднормових виїздів у вищевказані дати підтверджується матеріалами службового розслідування, що свідчить про порушення позивачем п.2 розділу III Порядку №757. Відповідно до п. 5 цього Порядку №757 для забезпечення належного виконання визначених цим Порядком завдань керівництво органів поліції призначає відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, здійснює постійний контроль за якістю реалізації цих завдань та є відповідальним за дотримання підлеглими штатної розстановки транспортних засобів, правильність їх використання і зберігання, дбайливе ставлення особового складу до ввіреної техніки, своєчасне проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, дотримання правил життєдіяльності в місцях зберігання службових транспортних засобів, порядок ведення і зберігання дорожньої документації відповідно до вимог цього Порядку. Правильним веденням дорожніх листів, облікових журналів та іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації вважається своєчасне внесення до них достовірних даних за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Контроль за своєчасною видачею і поверненням дорожніх листів покладається на керівництво органів поліції (п. 12 розділу IIІ Порядку № 757). Таким чином, позивач не є відповідальною особою за здійснення виїздів на службових автомобілях без відповідної документації, отже висновки службового розслідування в цій частині є необґрунтованими. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 вказав про те, що перевищення пробігу під час виїздів на службових автомобілях могли мати місце у зв`язку з необхідністю конвоювання інших осіб, або виходом з ладу службових автомобілів, тобто зміною маршруту руху, що здійснювалось за усною вказівкою командира РКС ГУНП. Про такі виїзди в транспортній документації ніяких позначень не робилось. Згідно з поясненнями командира роти конвойної служби ГУНП майора поліції ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що інколи заявки надходили несвоєчасно, або ж взагалі не надходили, час від часу поліцейські РКС ГУНП здійснювали виїзди на службових автомобілях за усною вказівкою керівництва ГУНП. Крім того, значна частина службового автотранспорту РКС ГУНП використала свій моторесурс, у результаті чого автомобілі постійно виходили з ладу, а для їх доставлення на територію відділення автотранспортного забезпечення ЦЗ ГУНП залучались інші службові авто, закріплені за РКС ГУНП. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. В той же час в ході службового розслідуванням не було встановлено, за яких обставин виникло перевищення пробігу під час виїздів на службових автомобілях, і чи пов`язане таке перевищення зі службовою необхідністю, як зазначили позивач та командир роти конвойної служби ГУНП ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях. Отже, відповідач не довів, що усні накази командира РКС ГУНП, пов`язані зі зміною маршруту руху службового транспорту, є очевидно незаконними, а позивач був зобов`язаний усвідомлювати їх незаконність. Зважаючи на вищенаведене, доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 виконував злочинні або явно незаконні накази керівництва, що призвело до безпідставного завищення пробігів, є необґрунтованими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині обрання до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Таким чином, вчинення поліцейським дисциплінарного проступку є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого Статутом. При цьому наявність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку, його характер, обставини, за яких він був вчинений, визначаються за наслідками службового розслідування. Під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що висновки службового розслідування відносно позивача про виконання очевидно незаконних наказів та завищення автопробігів не знайшли свого підтвердження. Висновки службового розслідування про здійснення позивачем понаднормових виїздів на службовому автомобілі підтверджуються матеріалами службового розслідування та аудиторським звітом від 03.10.2019 №69. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Житомирській області оригінал особової справи ОСОБА_1 . Згідно з особовою справою за час служби в поліції позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався та не заохочувався. З урахуванням встановлених у справі обставин, зважаючи, що позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції, відсутні. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 31.10.2019 №1402 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та від 08.11.2019 №229 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а отже є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Водночас, при вирішенні питання про стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирської області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не визначив розмір такого заробітку. Нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100). Згідно з абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до абз.1 та абз.3 п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з довідкою про доходи №152/29/01-2021 від 08.02.2021 заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2019 року склала 9370,01 грн, за жовтень 2019 року 9370,01 грн. Кількість робочих днів за вересень і жовтень 2019 року згідно з вказаною довідкою

61. З урахуванням наведеного середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення становить 307,21 грн. Оскільки кількість робочих днів відповідно до довідки про доходи №152/29/01-2021 від 08.02.2021 співпадає з кількістю календарних днів, то період вимушеного прогулу позивача з 20.11.2019 по 19.08.2020 складає 274 календарних дні. Отже, сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу складає 84175,54 грн. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в резолютивній частині, зазначивши суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу змінити в частині стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року викласти в наступній редакції: "Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.11.2019 по 19.08.2020 у розмірі 84175,54 грн (вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят п`ять гривень п`ятдесят чотири копійки)". В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.