Постанова 4851 № 520/10625/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 р.Справа № 520/10625/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року (ухвалене суддею Зінченко А.В., повний текст якого складено 30.09.20 року) по справі № 520/10625/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому, після збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 21.03.2019 р. № 258 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення»; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 р. № 221 о/с в частині звільнення зі служби в поліції; поновити на посаді старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції у спеціальному званні «капітан поліції» з 28.03.2019 р.; стягнути з Департаменту патрульної поліції суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.03.2019 р. по день ухвалення рішення суду; звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції у спеціальному званні «капітан поліції», з 28.03.2019 р.; звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції суми заробітної плати в межах одного місяця; стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідачем подано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.08.2007 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України. Після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 р. продовжив службу в Національній поліції України. Наказом Департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 р. № 221 о/с капітана поліції ОСОБА_1 старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції в Харківській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підставою для звільнення ОСОБА_1 став наказ Департаменту патрульної поліції від 21.03.2019 р. № 258 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення». Вказаним наказом за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиході без поважних причин на службу в період з 26.12.2018 р. по 07.01.2019 р., з 11.01.2109 р. по 20.01.2019 р. та з 07.02.2019 р. по теперішній час, що є порушенням вимог п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1,2 ч.1 ст. 18 та ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», враховуючи всі обставини, які встановлені в ході службового розслідування, а також ч. 3, п. 2 ч. 6, ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» застосовано до старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відносини, що виникають щодо організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" (в подальшому Закон № 580-VIII). Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Основні обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону № 580-VIII. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" №2337-VIII від 15.03.2018 р. затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України, (в подальшому - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Частинами 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Дисциплінарного статуту, висновок за результатами службового розслідування підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Порядок утворення в органах (підрозділах) поліції дисциплінарних комісій та їх повноваження визначає Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, яке затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 р. Відповідно до п. 2 розд. І зазначеного Положення дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування. Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення. Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, а саме: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування встановлено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 р. Пунктом 1 розділу V Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до п. 4 розд. V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Пунктом 1 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань встановлено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування, в ході якого встановлено, що позивач грубо порушив вимоги службової дисципліни, а саме: недотримання ним статей п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», та ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію». Як вже судом апеляційної інстанції зазначалося, Законом України "Про Національну поліцію", Національної поліції України визначено обов`язки поліцейського та поняття службової дисципліни. Службова дисципліна включає в себе і дотримання поліцейськими відповідного робочого розпорядку роботи, прийнятого у відповідному органі, де вони працюють. У разі коли спеціальні закони не регламентують питання, що стосуються проходження служби певними категоріями осіб, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів у даному випадку повинні застосовуватися загальні норми про працю, які регламентовані КЗпП України. Отже, у разі невиходу поліцейського на роботу без поважних причин повинні застосовуватися норми статті 40 КЗпП України. Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Тобто, для звільнення за вказаною нормою роботодавець повинен довести обставини відсутності працівника на роботі без поважних причин (та наявність в діях працівника вини у вчиненні даного дисциплінарного проступку). Під час апеляційного розгляду встановлено, що з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни старшим інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції ОСОБА_1 , що виразилось у відсутності на службі без поважних причин, а саме: з 26.12.2018 р. по 07.01.2019 р., з 11.01.2019 р. по 20.01.2019 р. та з 07.02.2019 р., відповідно до частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пункту 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 р. № 893, пунктів 2 та З розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 р. № 893, начальником Департаменту патрульної поліції видано наказ № 380 від 28.02.2019 р. про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії. Відповідно до висновку службового розслідування за вищезазначеним фактом, комісія з проведення службових розслідувань, Дні невиходу на службу без поважних причин старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_1 з 16.12.2018 р. по 07.01.2019 р., з 11.01.2019 р. по 20.01.2019 р. та з 07.02.2019 р. по теперішній час визнала прогулами. Також, комісією застосовано до старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиході без поважних причин на службу в період з 26.12.2018 р. по 07.01.2019 р., з 11.01.2019 р. по 20.01.2019 р. та з 07.02.2019 р. по теперішній час, що є порушенням вимог п. 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та ч. 2 ст. 91 Закону України Про Національну поліцію», враховуючи всі обставини, які були встановлені в ході службового розслідування, а також ч.ч. 3, 6, 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Як встановлено вище, що наказом Департаменту патрульної поліції від 31.10.2017 р. № 452 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до довідки начальника відділу кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 15.03.2019 р., за період з 01.01.2019 р. станом на 15.03.2019 р. лікарняного або довідки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області не надходило. Наказом Департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 р. № 221 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до пояснень начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_3 , позивач, починаючи з кінця грудня до дня звільнення за місцем несення служби (ВРОМ ДТП) жодного разу не з`являвся, будь-яких спроб повідомити про себе також не здійснював. Таким чином, ні за період проведення службового розслідування за фактом можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, ні в день звільнення позивача 27.03.2019 р., а також на час подання даного позову, останній за місцем несення служби жодного разу не з`являвся, про себе нікому нічого не повідомляв. Заробітну плату з моменту проведення остаточного розрахунку 11.04.2019 р., позивач на час звернення до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області 13.09.2019 р. (коли отримав витяг з наказу про своє звільнення, трудову книжку та інші документи, про що мається його розписка) не отримував вже понад 5 місяців. В свою чергу, управлінням патрульної поліції в Харківській області на адресу позивача направлено рекомендований лист з повідомленням про те, що йому необхідно з`явитися до управління для ознайомлення з наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 21.03.2019 р. № 258 «Про застосування до працівника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення». Зазначений лист повернувся на адресу управління 03.05.2019 р., як такий, що не вручений адресату. 27.03.2019 р. за вих. № 3113/41/14/01-2019 відповідачем на адресу позивача направлено рекомендованого листа з повідомленням про те, що наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 р. № 221 о/с останнього звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивачу запропоновано з`явитися до Управління патрульної поліції в Харківській області для отримання документів. В додатках до листа додано витяг із наказу про застосування дисциплінарного стягнення та витяг із наказу про звільнення. 13.05.2019 р. конверт з вказаним листом повернувся до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання у відділені пошти. 13.09.2019 р. ОСОБА_1 з`явився до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області та отримав витяг з наказу про своє звільнення, трудову книжку та інші документи, про що мається його розписка. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогул - це відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Згідно із ст. 40 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу здійснюється, зокрема за прогул. При дослідженні наданих до матеріалів справи документів, судом встановлено, що наданої позивачем виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, вбачається, що остання не відповідає вимогам, встановленим Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 р. № 110, а саме: не заповнений пункт 4, в якому зазначаються місце роботи та займана посада особи; відсутні будь-які записи в пункті 5, в якому вказуються: в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію); у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару; в пункті 8 не вказано, які необхідні лікувальні і трудові рекомендації. Крім того, для працюючих осіб необхідно вказувати терміни тимчасової непрацездатності. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції зазначає, що дана виписка не може прийматися судом, як належний та допустимий доказ в даній справі. Крім того, в рамках проведення службового розслідування для перевірки перебування ОСОБА_1 на лікарняному були здійснені наступні запити або ж звернення до медичних установ: до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» (вих. № 218-41/14/03-2019 від 09.01.2019 р.); до Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради (вих. № 401/41/14/03-2019 від 15.01.2019 р.); до управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації (вих. № 400/41/14/03-2019 від 15.01.2019 р.); до комунального закладу охорони здоров`я «Нововодолазька центральна районна лікарня» Нововодолазької районної ради Харківської області (вих. № 219/41/14/03-2019 від 09.01.2019 р.). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 16806 від 14.01.2019 р., наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», встановлено, що ОСОБА_1 , 1989 року народження, за період з 01.12.2018 р. по 14.01.2019 р. за медичною допомогою до лікарів поліклініки не звертався. Згідно із інформацією, наданою комунальним закладом охорони здоров`я «Нововодолазька центральна районна лікарня» Нововодолазької районної ради Харківської області, ОСОБА_1 , 1989 року народження, звертався за медичною допомогою до лікаря отоларинголога 08.01.2019 р., з приводу чого йому виданий листок непрацездатності серії НОМЕР_1 з 08.01.2019 р. по 10.01.2019 р. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на черговий прийом лікаря 10.01.2019 р. лікарняний - закритий та зазначено, що останньому необхідно стати до роботи 11.01.2019 р. Департамент охорони здоров`я Харківської міської ради та Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації не повідомили запитувану інформацію, керуючись ст. 32 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 286 Цивільного кодексу України, рішенням Конституційного суду від 20.01.2012 р. № 2рп/2012. Надана до суду виписка із медичної картки, яка видана КНП «Олександрівський некомерційне підприємство «Олександрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», датована 29.03.2019 р., без зазначення терміну тимчасової непрацездатності. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5, право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень. Розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом. Право видання начальником Департаменту патрульної поліції документів розпорядчого змісту, у тому числі наказів закріпляється зокрема в Положенні про Департамент патрульної поліції, затвердженому наказом Національної поліції України 06.11.2015 р. № 73, яке наявне в матеріалах справи. Допущені відповідачем неточності виправлені шляхом внесення змін в накази про звільнення апелянта на підставі наказу Департаменту патрульної поліції № 491 від 25.08.2020 р., яким замінено дату видання наказу Департаменту патрульної поліції від 21.03.2019 р. № 258 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Харківські області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» та вважається вірною дата 27.03.2019 р. Також пунктом другим наказу Департаменту патрульної поліції № 491 від 25.08.2020 р. внесено зміни в наказ Департаменту патрульної поліції від 27.03.2020 р. № 221 о/с «По особовому складу» на замінено підставу звільнення апелянта словами: «підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 27.03.2019 р. № 258». Судом першої інстанції вірно враховано здійснення описки в датах наказу про звільнення та встановлено, з урахуванням позиції Верховного Суду України, що дана описка не є підставою для скасування цього наказу. Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі № 2815/6556/15 від 15.11.2019 р., технічні описки в рішеннях державного органу не є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку, за наявності дійсних порушень в діях позивача. У постанові Верховного Суду України по справі № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 р. суд звертає увагу на те, що описка в наказі про звільнення не свідчить про незаконність такого звільнення, при цьому сам позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення описки у наказі про звільнення, а зазначена рписка не впливає на правильність та обгрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності звільнення. Разом з цим, посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 28.02.2020 р. по справі № 818/1274/17, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки правовідносини у цій справах не є тотожними зі справою, що розглядається. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, а також доводів апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 р. у справі № 670/499/16-а, від 28.02.2019 р. у справі № 804/7085/16. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року по справі № 520/10625/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 05.04.2021 р.