Постанова 4852 № 160/13314/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 січня 2023 року справа № 160/13314/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №160/13314/19 (суддя Тулянцева І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення сум податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 148 617,31 грн.. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року було задоволено позовні вимоги, суд стягнув з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 148 617,31 грн.. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач стверджує, що висновки суду про наявність підстав для стягнення з нього вказаної суми боргу є помилковими, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наполягає, що зазначена позивачем сума боргу не є узгодженою, скарга, подана ним як платником податків в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, не була належним чином розглянута, рішення, прийняте за наслідками розгляду скарги, йому не надсилалось. Відповідач вважає, що в спірному випадку мають бути застосовані положення п. 56.9 ст.56 ПК України. Крім того, стверджує про безпідставність нарахування йому податкових зобов`язань податковими повідомленнями рішеннями, оскільки доходу внаслідок прощення Банком боргу за кредитним договором, відповідач не отримав. Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважав, що докази, надані позивачем на спростування доводів скаржника, не мають бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки вони не подавались до суду першої інстанції та подані з пропуском визначеного для цього КАС України строком. Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що висновки суду ґрунтуються на доказах, що є в матеріалах справи. Вважає відсутніми підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції. Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Судом встановлено, що станом на 12.09.2019 року згідно інтегрованої картки платника за ОСОБА_1 рахується податковий борг у сумі 148 617,31 грн., з якої: податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 137 198,29 грн., з військового збору у сумі 11 419,02 грн., що виник внаслідок несплати зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Встановлено, що згідно наказу №4511-п від 08.08.2018 року 26.09.2018 року- 28.09.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої 05.10.2018 року складено акт № 59376/04-36-13-04/ НОМЕР_1 (а.с. 11-14). Під час перевірки виявлені порушення: - п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.; - абз. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 92321,78 грн.; - п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 7693,48 грн.. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області 03.12.2018 року сформовано податкові повідомлення-рішення: - №0564571304 форми Р про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 115 402,23 грн., в тому числі за основним платежем 92321,78 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 23080,45 грн. (а.с. 15); - №0564561304 форми ПС про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170 грн. за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.16); - №0564591304 форми Р про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у сумі 9660,85 грн., в тому числі за основним платежем 7693,48 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 1923,37 грн. (а.с. 17). Згідно наданого податковим органом розрахунку, у зв`язку з несплатою платником визначених контролюючим органом зобов`язань, за податковим повідомленням-рішення №0564571304 нарахована пеня у сумі 21626,06 грн., за податковим повідомленням-рішенням №0564591304 нарахована пеня у сумі 1802,17 грн. (а.с.18,19). Податкові повідомлення - рішення були направлені поштою на адресу ОСОБА_1 , та були вручені останньому 07.12.2018р. (а.с.21). Факт направлення та отримання податкових повідомлень-рішень відповідач не заперечує. Також з матеріалів справи встановлено, що відповідач оскаржив податкові повідомлення-рішення до Державної Фіскальної служби України (а.с.10), у скарзі від 17.12.2018р. просив скасувати вказані рішення, оскільки вважав безпідставними донарахування зобов`язань (а.с.10-12). 08.01.2019р. ДФС України прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги ОСОБА_1 (а.с.16, 158) по 16 лютого 2019 року включно. Копію рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків було направлено поштою ОСОБА_1 та отримано останнім 15 січня 2019 року (а.с.159). Наведеного факту відповідач не спростовує та не заперечує. 12 лютого 2019 року ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_1 , яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.160-161). В матеріалах справи наявна копія поштового конверту, з якої вбачається, що 12.02.2019р. ДФС України направлено відповідачу копію прийнятого рішення про результати розгляду скарги з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відправлення було повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 162, 163, 164). 16 травня 2019 року контролюючим органом було сформовано вимогу №278710-55 про сплату боргу (а.с. 4), яка була направлена за адресою реєстрації ОСОБА_1 .. Однак, поштове відправлення з поштового відділення с.м.т. Царичанка Дніпропетровської області 29.05.2019 року повернулось з відміткою пошти за закінченням строку зберігання (копія конверту з відміткою пошти на а.с. 4). На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми податкового боргу та доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку надано не було. Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги матеріали справи також не містять. Позивач, вважаючи суму боргу узгодженою, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що визначена сума податкових зобов`язань є узгодженою, та набула статусу податкового боргу. Будь-які докази щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку, до матеріалів справи не надано, а отже наявні підстави для стягнення такого боргу з відповідача. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу. Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни. Згідно із п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 ( в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин). Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Аналіз зазначених вище положень зумовив висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про існування податкового боргу. Як встановлено судом, суми зобов`язань, зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженими. Контролюючим органом виконані приписи чинного законодавства щодо порядку надіслання податкових повідомлень-рішень, а відповідачем доказів скасування таких рішень в адміністративному чи в судовому порядку суду надано не було. Матеріали справи містять докази направлення відповідачу вимоги №278710-55 від 16.05.2019р. у порядку, визначеному законом. Оскільки суми податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями у встановлені законом строки не були сплачені відповідачем, вони набули статусу податкового боргу. Враховуючи викладене, є вірними висновки суду про наявність підстав для задоволення позову та стягнення податкового боргу з відповідача. Доводи відповідача стосовно того, що в даному випадку контролюючим органом безпідставно нараховано зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу, а не правомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань. Судом же встановлено, що відповідач не оскаржив рішення позивача в судовому порядку, доказів на спростування цього суду апеляційної інстанції надано не було. Підстави для застосування у спірному випадку положень п. 56.9 ст.56 ПК України за встановлених обставин та наявних у справі доказів, відсутні, оскільки колегія суддів вважає доведеним, що скарга платника була розглянута ДФС України належним чином, вмотивоване рішення за наслідками розгляду скарги було надіслано платнику в строки, визначені ПК України, але не отримано останнім з причин, що не залежали від контролюючого органу. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави як для задоволення скарги, так і для скасування рішення. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 160/13314/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак