Постанова 4857 № 380/17720/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17720/25 пров. № А/857/3077/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Мандзія О.П., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - суддя у І інстанції Ланкевич А.З., дата ухвалення рішення 02.12.2025, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - не зазначено, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Львівській області (далі апелянт, позивач, ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення до бюджету податкового боргу у сумі 17 011,04 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на 19.08.2025 року податковий борг відповідача становить 17011,04 грн і такий, як зазначив позивач, виник у зв`язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вказав, що контролюючим органом вживалися заходи для його погашення, проте податковий борг відповідачем не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із цим рішенням його оскаржив позивач Головне управління ДПС у Львівській області, подавши на нього апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржене рішення є таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що податкові повідомлення рішення відповідачем не оскаржувались, сума податкового боргу є узгодженою, податковий борг існує фактично та підтверджується обліковими даними, що не заперечується сторонами. Таким чином, у контролюючого органу виникло законне право на звернення до суду з позовом про його стягнення. Зазначають, що формальний та надмірно обмежувальний підхід суду до оцінки доказів, безпідставно визнав недопустимими докази, надані податковим органом, зокрема податкової вимоги форми «Ф» від 12.04.2023 року №0004476-1309-1301, відомості інтегрованої картки платника, список поштових відправлень. Крім того, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги. Вказує, що у зазначеному випадку відповідачем не спростовано доводи податкового органу щодо надіслання податкової вимоги в порядку, встановленому законом. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області. Згідно облікової картки платника та довідки про наявність заборгованості, станом на 19.08.2025 року, за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 17011,04 грн, який виник на підставі донарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк. Зокрема: - із земельного податку з фізичних осіб в сумі 10364,64 грн (в т.ч.: 9172,99 грн основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми Ф №1982913-2416-1321-UA46100230000047305 від 05.06.2024 року; 1133,5 грн. пеня, нарахована в ІКП на борги минулих років за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 30.05.2023 по 15.04.2024 року згідно податкового повiдомлення-рiшення форми Ф №1177186-2416-1311 вiд 05.09.2022 року; 58,15 грн пеня, нарахована в ІКП на борги минулих років за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 31.03.2024 по 15.04.2024 року згідно податкового повiдомлення-рiшення форма Ф №803308-2416-1311 вiд 17.04.2023 року); - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 6646,40 грн (в т.ч.: 2036,80 грн основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми Ф №1154955-2416-1330-UA46100230000047305 від 19.02.2024 року; 4609,60 грн основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми Ф №1154956-2416-1330-UA46100230000047305 від 19.02.2024 року). Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу на його податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до контролюючого органу повернулися конверти з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання. Головним управління ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу форми Ф від 12.04.2023 року №0004476-1309-1301, відповідно до якої загальна сума податкового боргу відповідача становить 13079,90 грн. На час звернення позивача до суду, податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, контролюючий орган, вважаючи податковий борг за даними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженим, звернувся до суду з позовом про його стягнення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували належне надіслання (вручення) контролюючим органом фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 податкової вимоги, якою визначено податковий борг, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено передбачену Податковим кодексом України процедуру примусового стягнення податкового боргу. А відтак, у Головного управління ДПС у Львівській області відсутнє право вимагати стягнення цього боргу в судовому порядку. Як наслідок, звернення Головного управління ДПС у Львівській області до суду з даним позовом є передчасним та необґрунтованим. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України. За приписами підпункту 41.1.1.п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи. Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, положеннями п.п.95.1-95.3 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов`язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом. Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом. За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України). Таким чином, передумовою для стягнення заборгованості є надсилання платнику податків податкової вимоги. Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надіслання ОСОБА_1 податкової вимоги. Зокрема, у матеріалах справи відсутній конверт (із зазначенням конкретної адреси адресата та адресанта листа, вмістом вкладення), зворотнє рекомендоване повідомлення, які підтверджують факт надсилання податкової вимоги. Доводи скаржника про те, що на підтвердження надсилання відповідачу податкової вимоги ним долучено до справи список поштових відправлень, згідно з яким здійснено відправлення ОСОБА_1 (номер 21 у списку, трекінг відправлення - 7900071736420), є необґрунтованими з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції на підставі даного трекінгу відправлення № 7900071736420 встановив, що по даному трекінгу не має інформації. Згідно посилання (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) встановлено, що дані про відправлення за номером 7900071736420 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі, що спростовує доводи скаржника щодо вручення податкової вимоги відповідачу. Крім того, даний список поштових відправлень як доказ надсилання податкової вимоги відповідачу не вказує на дотримання скаржником вимог ст. 42 ПК України, оскільки такий не дозволяє встановити вміст поштового відправлення та правильність заповнення адреси отримувача. Зважаючи на те, що податкова вимога не надіслана відповідачу, внаслідок чого не отримана, відтак у контролюючого органу не виникло права на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу в порядку передбаченому п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України (право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення такого направлення. Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов`язання. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що поданий адміністративний позов є передчасним, оскільки контролюючим органом не надано доказів направлення податкової вимоги на адресу відповідача, а також не дотримано алгоритму дій, передбачених ст. 95 ПК України, що передують зверненню до суду із даним позовом. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судом апеляційної інстанції враховано, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Своєю чергою, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №380/17720/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар