Постанова 4857 № 380/25373/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25373/24 пров. № А/857/13023/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., за участю секретаря судових засідань Демидюк О.В., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (головуючий суддя: Мартинюк В.Я., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про скасування податкового боргу, встановив: Головне управління ДПС у Львівській області, 19.12.2024, звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути до бюджету податковий борг в розмірі 695 624,28 грн. Обґрунтовує позов тим, що відповідач належним чином не виконує конституційний обов`язок щодо сплати податків, який передбачений статтею 67 Конституції України. Зазначає, що у відповідача існує заборгованість перед бюджетом, а, відтак, звернувся з позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в розмірі 695624 грн 28 коп. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та винести постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що ГУ ДПС у Львівській області скасувало податкові повідомлення-рішення № 0223768-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 2 642,25 грн; № 0223769-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28 158 грн; № 0223770-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 21 697 грн; № 0223771-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 37 690,25 грн; № 0223772-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28 180,75 грн, № 124543-2406-1325 від 30.05.2022 у розмірі 288 523,22 грн; № 90177-2414-1325 від 23.03.2023 р. у розмірі 288 732,81 грн. Позивач, 16.06.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки відсутній податковий борг. Представник позивача Іванейко Я.Я. у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, хоча зазначила, що податковий борг відсутній. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи наявна податкова вимога Форми «Ф» від 30.03.2023 № 0001743-1307-1301, надіслана відповідачу, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення (в матеріалах справи), а тому контролюючий орган правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг відповідача складається із сум податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової рухомості у розмірі 118368 грн 25 коп. та по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 577256 грн 03 коп, зокрема, податкові повідомлення-рішення: № 0223768-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 2 642 грн 25 коп.; № 0223769-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28158 грн 00 коп.; № 0223770-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 21697 грн 00 коп.; № 0223771-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 37690 грн 25 коп.; № 0223772-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28180 грн 75 коп.; № 124543-2406-1325 від 30.05.2022 у розмірі 288 523 грн 22 коп.; № 90177-2414-1325 від 23.03.2023 у розмірі 288732 грн 81 коп. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст. 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України). При цьому частиною другою пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг, стягнення якого є предметом розгляду у цій справі, у відповідача виник з податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової рухомості у розмірі 118 368 грн 25 коп. та по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 577 256 грн 03 коп, зокрема: податкові повідомлення-рішення № 0223768-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 2 642 грн 25 коп.; № 0223769-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28158 грн 00 коп.; № 0223770-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 21697 грн 00 коп.; № 0223771-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 37690 грн 25 коп.; № 0223772-2414-1325 від 31.03.2023 у розмірі 28180 грн 75 коп.; № 124543-2406-1325 від 30.05.2022 у розмірі 288 523 грн 22 коп.; № 90177-2414-1325 від 23.03.2023 у розмірі 288732 грн 81 коп. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункт 95.3 статті 95 ПК України). Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно листа ГУ ДПС у Львівській області від 07.03.2025 № 7115/6/13-01-24-11 (а. с. 48), відповідно до відомостей Солонківської ОТГ між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Вовківською сільською радою (Солонківська ОТГ) укладено договір оренди землі від 21.02.2019 року (що знаходяться за адресою с. Товщів, урочище «Господарський двір», Львівського району, Львівської області, площею 4,6430 га (землі сільськогосподарського призначення). Враховуючи викладене ГУ ДПС у Львівській області проведено перерахунок суми орендної плати з фізичних осіб за 2022-2024 роки, а податкові повідомлення-рішення № 124543-2406-1325 від 30.05.2022 у розмірі 288 523 грн 22 коп та № 90177-2414-1325 від 23.03.2023 у розмірі 288732 грн 81 коп - скасовано. Крім цього, в матеріалах справи наявна довідка ГУ ДПС у Львівській області про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи від 24.03.2025 № 4722/АП/13-01-13-02-20-Е (а. с. 83), згідно якої позивач не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки податковий борг в сумі 695 624,28 грн є не узгодженим, в зв`язку з його відсутністю, що не заперечила і представник позивача в судовому засіданні, а тому ця сума не підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 380/25373/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18.02.26