Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/4210/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 р.Справа № 524/4210/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук ДПП Акулова Івана Валерійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (головуючий І інстанції Гончаренко О.В.) від 06.09.2022 року по справі № 524/4210/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук ДПП Акулова Івана Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5643200 від 21.07.2022 р. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 2500 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі із порушенням вимог законодавства, оскільки позивач не здійснював зупинення транспортного засобу, а уникав лобового зіткнення із зустрічним транспортним засобом і збирався повертатися у свою полосу руху, де був зупинений працівником патрульної поліції, також не відмовлявся надавити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також вказав, що інспектор при складанні протоколу не дотримав положень ст. 280 КУпАП. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2022 року по справі № 524/4210/22 позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову інспектора БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Акулова Івана Валерійовича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5643200 від 21.07.2022р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. та 2500 грн. витрат на правничу допомогу. Відповідач, Інспектор роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук ДПП Акулова І.В. не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав. З урахуванням того, що Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами), ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та запропоновано учасникам справи висловити свою позицію щодо можливості, у відповідності до ст.311 КАС України, апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження, а також можливості, у відповідності до ст.195 КАС України, апеляційного розгляду даної справи в тому числі в режимі відеоконференції - протягом 2 днів з моменту повідомлення в порядку ст. 268 КАС України. Вказана ухвала разом з апеляційною скаргою була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку, проте конверт повернувся без вручення із зазначенням підстав "за закінченням терміну зберігання". Відповідачем - Інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Кременчук ДПП Акуловим Іваном Валерійовичем, копії ухвал було отримано засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідачу - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вказана ухвала разом з апеляційною скаргою була надіслана в його електронний кабінет, що підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками. Сторони із заявами про розгляд справи за їх участю не звертались. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи матеріали справи, відсутність клопотань від сторін про розгляд справи за їх участю, ухвалою суду від 20.01.2023 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що інспектором роти БПП в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Акуловим І.В. винесено постанову серії ЕАР №5643200 від 21.07.2022 року у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно тексту постанови, 21.07.2022 об 11:30 по вул. Соборна 16/9 водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від пішохідного переходу та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб чим порушив п. 2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на ТЗ, а у випадку передбаченим законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних ТЗ. Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не виконав вимог ч.2 ст.77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови серії ЕАР №5643200 від 21.07.2022р. Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, заявленої до стягнення сума є обґрунтованою. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що до відзиву на адміністративний позов було додано диск з відеозаписом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З вказаною відеозапису вбачається, що автомобіль припаркований з порушенням вимог ПДР, а саме п. 15.9 «г». Також вказує, що Позивач до адміністративного позову додано Витяг з угоди на представництво інтересів м цивільній/адміністративній справі №61 віл 29.07.2022 року, квитанцію №61 від 2б.()7. /022 рию і а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Насюка Василя Володимировича від 25.06.2014 року №5. Разом з тим, адміністративний позов складений на 3 аркушах двостороннього друку, з яких 1 сторінка - це відомості про суд. учасників справи, позовні вимоги, перелік додатків; 0,5 сторінки виклад суб`єктивного бачення позивачем обставин, то передували винесенню постанови: 1.5 сторінки позову містять посилання на законодавчі акти, копіювання яких з відповідних сайтів не може займати багато часу. Жодних інших доказів на підтвердження понесених судових витрат не надано, так як і не надано акту приймання-передачі наданих правничих послуг та погодинного розрахунку за надані послуги. Враховуючи викладене, вважає, що вимога про стягнення на користь позивача судових витрат з оплати професійної правничої допомоги не може підлягати задоволенню. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 Закону України Про Національну поліцію до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до п.15.9 г, 15.10. а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; стоянка забороняється: у місцях, де заборонена зупинка. Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Згідно статті 279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Крім того, відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Згідно з ч.4 ст.283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), повинна також містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Зі змісту спірної постанови вбачається, що в ній міститься посилання на технічний засіб. Разом з тим, з наданого відповідачем відеозапису, який досліджений судом, вбачається, що на ньому мітиться лише розмова між позивачем і інспектором Акуловим І.В., після зупинки транспортного засобу, щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема здійснення зупинки т/з ближче 10м від пішохідного переходу не підтверджується, оскільки на наданому відеозаписі такий факт не фіксується. Крім того, відповідач не зазначає та не надає докази на підтвердження того, яким чином та за допомогою яких приладів ним було визначено відстань від пішохідного переходу до транспортного засобу. Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Положеннями ст. 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи те, що відповідачем не надано до суду належних доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5643200 від 21.07.2022 р. є неправомірною та підлягає скасуванню. Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., суд зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Як зазначив суд першої інстанції, на підтвердження розміру таких витрат позивачем надано: свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю; витяг з угоди на представництво інтересів у справі № 61 від 29.07.2022 року; квитанцію № 61 від 29.07.2021 року на суму 2500 грн. Колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції, що у цьому конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 2500,00 грн, з огляду на те, що позивач навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, оскільки суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки тому, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Надаючи оцінку доводам відповідача в цій частині, колегія суддів погоджується з тим, що позовна заява складена на 3 аркушах двостороннього друку, де 1 сторінка це відомості про суд та учасників справи, 0,5 сторінки є викладенням позивачем своїх обґрунтувань стосовно правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, а інші 1, сторінки складаються з посилання на нормативно-правові акти, що свідчить про те, що складення позовної заяви не потребувало витрати адвокатом значного часу. Крім того, позивач не взагалі не надав розрахунку часу, який був витрачений адвокатом на складення позовної заяви. Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, ураховуючи п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, дійшла висновку, що позивачем не обґрунтовано, з урахуванням складності справи, надання за договором про надання правничої (правової) допомоги послуг загальною вартістю 2500,00 грн. Разом з цим, колегія суддів ураховує, що предметом позову у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн, колегія суддів зазначає, що співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони є витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, але допустив невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи в частині співмірності та пропорційності заявлених до відшкодування витрат складності цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, а тому оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмір 2500,00 грн., задовольнивши вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу частково. Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак безпідставно стягнув на користь позивача заявлені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрат на правничу допомогу та задовольнити клопотання позивача частково, а в іншій частині - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Кременчук ДПП Акулова Івана Валерійовича задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2022 року по справі № 524/4210/22 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 2500 грн. витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень) 00 коп. В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2022 року по справі № 524/4210/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло