Постанова 4851 № 545/3767/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 р.Справа № 545/3767/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області (головуючий І інстанції Потетій А.Г.) від 27.01.2022 по справі № 545/3767/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 477840 від 09.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.01.2022 по справі №545/3767/21 позовні вимоги задоволено. Скасовано як незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 477840 від 09.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Судові витрати по сплаті судового збору віднесено за рахунок держави. 21.01.2022 року на адресу Полтавського районного суду Полтавської області надійшла заява представника позивача адвоката Ковжоги О.І. про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.01.2022 по справі № 545/3767/21 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.). Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.01.2022 по справі № 545/3767/21 та призначено справу до судового розгляду. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час. Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами). Враховуючи вищенаведене, факт проведення бойових дій на території Харківської області та враховуючи технічні можливості суду, проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, є значно ускладненим та небезпечним, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2022 р. запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Від представників сторін надійшли заяви, в яких вони просили провести розгляд справи без їх участі. Згідно ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разу, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що представником позивача адвокатом Ковжогою О.І. на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги від 15.11.2021 року, квитанцію № б/н від 15.11.2021 року про фактичну оплату послуг адвоката позивачем, розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання адвокатських послуг та акт виконаних робіт від 15.11.2021 року. У зв`язку з цим, з огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, зважаючи на понесення позивачем за витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд дійшов до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача вказаної суми. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Як зазначалося вище, представником позивача адвокатом Ковжогою О.І. на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги від 15.11.2021 року, квитанцію № б/н від 15.11.2021 року про фактичну оплату послуг адвоката позивачем, розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання адвокатських послуг та акт виконаних робіт від 15.11.2021 року. Відповідно до наданого адвокатом розрахунку суми гонорару за надання адвокатських послуг, судом встановлено, що: в п. 1 зазначено «зустріч з клієнтом, надання консультації та роз`яснення», тривалістю у 1 год. 30 хв, вартість послуги 1100,00 грн.; в п. 2 зазначено «Аналіз судової практики», тривалістю 1 год, вартість послуги 750,00 грн.; в п. 3 зазначено «Підготовка позовної заяви до Полтавського районного суду», тривалість 2 год., вартість послуги 3000,00 грн; в п. 4 зазначено підготовка клопотання про приєднання доказів у справі, тривалістю 15 хв., вартість послуги 150,00 грн. Відповідачем дод суду першої інстанції подавалося заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу. Колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції, що у цьому конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 5000,00 грн, з огляду на те, що позивач навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, оскільки суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки тому, що під час проведення зустрічі з клієнтом в розрахунку суми гонорару не зазначено, які саме роз`яснення та з якого питання надавалися протягом тривалого часу (1 год. 30 хв.). Також у цьому розрахунку не міститься посилання на те, яка саме судова практика та в якому обсязі аналізувалася адвокатом протягом 1 години. Колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним в запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку розмір витрат на оплату послуг з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 5000,00 грн є значно завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи (предметом та ціною позову) з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка до написання тексту позовної заяви не потребувала настільки значного часу (2 години), з урахуванням того, що протягом 1 год. 30 хв. адвокатом надавалися роз`яснення та протягом ще 1 год. проводився аналіз судової практики, для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до визначеної вартості послуг адвоката, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги за послуги, надані за договором про надання правничої (правової) допомоги не є належним чином обґрунтованою на предмет їх розміру. Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, ураховуючи п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, дійшла висновку, що позивачем не обґрунтовано, з урахуванням складності справи, надання за договором про надання правничої (правової) допомоги послуг загальною вартістю 5000,00 грн. Разом з цим, колегія суддів ураховує, що предметом позову у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, колегія суддів зазначає, що співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони є витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, але допустив невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи в частині співмірності та пропорційності заявлених до відшкодування витрат складності цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, а тому оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.), задовольнивши вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу частково. Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.01.2022 по справі № 545/3767/21 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.). та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) 00 коп. В іншій частині додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.01.2022 по справі № 545/3767/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров