Постанова Одеський апеляційний суд № 495/3016/21

Номер провадження: 22-ц/813/4199/23 Справа № 495/3016/21 Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д. Доповідач Кутурланова О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Анісімової Н.Д. від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завдатку. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 03 липня 2018 року між нею, як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, укладено договір завдатку, за яким покупець зобов`язався продати, а покупець зобов`язався купити будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з оформленням та нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу вищевказаного майна до 03.10.2018 року. У якості завдатку, в рахунок майбутніх платежів за правочином, нею передано продавцю ОСОБА_1 завдаток в розмірі 50 000 грн. При цьому сторони домовилися, що в разі безпідставної відмови продавця ОСОБА_1 від укладення договору купівлі-продажу або здійснення останнім дій, за яких укладення договору купівлі-продажу стануть неможливими, продавець ОСОБА_1 сплачує покупцю ОСОБА_2 штраф у розмірі 200% від суми завдатку, вказаного даним договором. У разі ж ухилення покупця від укладання договору купівлі-продажу останній сплачує продавцю штраф у розмірі 100% від суми завдатку вказаного в даному договорі. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь : -суму завдатку в розмірі 50 000 грн., -штраф, визначений умовами договору завдатку від 03 липня 2018 року в розмірі 100 000 грн.; -витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000 грн. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, передані йому як аванс в розмірі 50 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каланжов В.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до ч.13 ст.7та ч.1 ст. 369 ЦПК України вона підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання. Частиною 1 ст.367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу між сторонами в належній формі укладено не було, між сторонами існувала лише попередня домовленість щодо його укладення, тому передані позивачкою відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачці. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 липня 2018 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір завдатку. Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що покупець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити будівлю пункту заготівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: будівлі заготівельного пункту літ. «А», загальною площею 94,0 кв.м. та сараю складу літ. «Б», що належить продавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2001 року. Згідно п.п.1, 2 договору завдатку продавець ОСОБА_1 зобов`язався укласти договір купівлі-продажу вищевказаного майна в строк до 03.10.2018 року та оформити його нотаріально. Пунктом 3 договору завдатку передбачено, що ціна основного договору буде визначатись від ціни проведеної в майбутньому оцінки об`єкта вказаного в п.1. В рахунок оплати об`єкта нерухомості покупець передав, а продавець отримав грошову суму завдаток в розмірі 50 000 грн. Крім того, в договорі зазначено, що у разі безпідставної відмови продавця від укладення договору купівлі-продажу або здійснення останнім дій, за яких укладення договору купівлі-продажу стануть неможливі, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 200% від суми завдатку, вказаного договором. У випадку ухилення покупця від укладання договору купівлі-продажу останній сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми завдатку вказаного в даному договорі. Відомості про укладення між сторонами договору купівлі продажу будівлі пункту заготівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: будівлі заготівельного пункту літ. «А», загальною площею 94,0 кв.м. та сараю складу літ. «Б», що належить продавцю ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: -якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; -якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; -сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; -у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. Правила статті 570 ЦК Українипоширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу. З матеріалів справи вбачається, що основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладено, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому. Враховуючи наведене та положення статті 570 ЦК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, яка названа в договорі завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти, тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що передана позивачкою грошова сума у розмірі 50 000 грн. є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18). Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував від позивачки грошову суму в розмірі 50 000 грн. не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються договором завдатку, у п.3 якого зазначено, що в рахунок оплати нерухомості покупець передав, а продавець отримав грошову суму завдаток у розмірі 50 000 грн, що підтверджено власноручними підписами сторін договору. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачкою не було заявлено позовної вимоги про стягнення авансу, є безпідставними, оскільки предметом позову є вимоги про стягнення грошової суми в розмірі 50 000 грн., а також штрафу за невиконання умов договору у розмірі 200% від переданої продавцю суми за договором. При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що помилкове посилання позивачки на норми матеріального права не може бути підставою для відмови у задоволенні законних та обґрунтованих позовних вимог. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від18 липня 2006 року). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку обставинам справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.О. Бездрабко Л.А. Приходько