Ухвала КЦС ВС № 495/3016/21

Ухвала 07 березня 2023 року м. Київ справа № 495/3016/21 провадження № 61-3095ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завдатку. Позов обґрунтовано тим, що 03 липня 2018 року між ОСОБА_3 , як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, укладено договір завдатку, за яким покупець зобов`язався продати, а покупець зобов`язався купити будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з оформленням та нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу вищевказаного майна до 03 жовтня 2018 року. У якості завдатку, в рахунок майбутніх платежів за правочином, нею передано продавцю ОСОБА_1 завдаток у розмірі 50 000,00 грн. При цьому сторони домовилися, що в разі безпідставної відмови продавця ОСОБА_1 від укладення договору купівлі-продажу або здійснення останнім дій, за яких укладення договору купівлі-продажу стануть неможливими, продавець ОСОБА_1 сплачує покупцю ОСОБА_3 штраф у розмірі 200 % від суми завдатку, вказаного даним договором. У разі ж ухилення покупця від укладання договору купівлі-продажу останній сплачує продавцю штраф у розмірі 100 % від суми завдатку вказаного в даному договорі. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь: суму завдатку в розмірі 50 000,00 грн; штраф, визначений умовами договору завдатку від 03 липня 2018 року в розмірі 100 000,00 грн; витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, передані йому як аванс у розмірі 50 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у березні 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Ціна позову у цій справі становить 150 000,00 грн (50 000,00 грн + 100 000,00 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак