Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 362/3067/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 362/3067/22 Суддя першої інстанції: Дорошенко В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., при секретарі - Масловській К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта Перенесієнка О.М., Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до інспектора СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта Перенесієнка О.М. (далі - Відповідач-1, Інспектор поліції), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач-2, ГУ НП в Київській області) про скасування постанови Інспектора поліції серії БАВ №609820 від 09.07.2022 про накладення адміністративного стягнення, яке передбачене ч. 4 ст. 126 КпАП України, у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн щодо ОСОБА_1 , та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом попри те, що останній був позбавлений відповідного права 13.01.2022, а відтак підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, судом першої інстанції не було встановлено на підставі належних і допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, по-друге, судом залишено поза увагою, що спірна постанова прийнята не за місцем вчинення адміністративного правопорушення та фактично без участі Позивача, чим позбавлено останнього можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України, по-третє, суд першої інстанції не міг 14.11.2022 отримати і проаналізувати справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема, за ст. 130 КпАП України, оскільки ще 04.11.2022 остання мала бути направлена до суду апеляційної інстанції, по-четверте, у зв`язку з численними порушеннями вимог чинного законодавства працівниками поліції ОСОБА_1 було подано скаргу до ГУ НП в Київській області. Після усунення визначених в ухвалі від 05.12.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 05.01.2023. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.01.2023. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній доводів і підстав, наголосивши, що постанова складена не за місцем вчинення правопорушення, а за вигаданою адресою, у ній відсутнє посилання на будь-які засоби фіксації вчиненого правопорушення, а доказів керування транспортним засобом взагалі матеріали справи не містять. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інспектором поліції було складено постанову від 09.07.2022 серії БАВ №609820 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 52; далі - оскаржувана постанова), якою до ОСОБА_1 за керування автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме - був позбавлений права керування рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2022 строком на 1 рік, та без поліса обов`язкового цивільного страхування транспортних наземних засобів, застосовано передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 126, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), ст. 14 Закону України «Про дорожніх рух», а також Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження належними і допустимими доказами факту порушення Позивачем ПДР України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 126 Кодексу України керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами. Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та, зокрема, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Це рішення набрало законної сили 22.02.2022. Аналіз змісту відеозаписів (а.с. 51) свідчать, що Позивачем було підтверджено факт керування 09.07.2022 транспортним засобом та вчинення ДТП (відеозапис №1, 11:20 хв), а також факт позбавлення останнього права керування транспортним засобом на один рік з 22.02.2022 (відеозапис №1, 09:40 хв; відеозапис №2; 14:07 хв). Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 09.07.2022 встановлено постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2022 у справі №362/2727/22, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130, ст. 124, ст. 122-2 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Викладене, на переконання судової колегії, дає підстави безумовно погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 4 ст. 126 КпАП України. Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Із змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 09.07.2022 здійснив керування автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме - був позбавлений права керування рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2022 строком на 1 рік, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові. Посилання Апелянта на порушення Відповідачем права Позивача на правову допомогу, а також порядок розгляду справи, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке. Із змісту наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що Інспектором поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , зокрема, право оскарження рішень та дій працівників поліції. У свою чергу будь-яких клопотань чи пояснень Позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не подавалося. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена за місцем вчинення правопорушення, що відповідає приписам ч. 4 ст. 258 КпАП України. При цьому зазначення в оскаржуваній постанові адреси: АДРЕСА_1 , як місця вчинення правопорушення, у спірному випадку також є правильним, оскільки таке ж місце вчинення правопорушення зафіксовано й у постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2022 у справі №362/2727/22. У розрізі наведеного судова колегія зауважує, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 126 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. За таких обставин судова колегія вважає, що докази порушення Відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому висновки суду першої інстанції щодо дотримання Інспектором поліції вимог КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, що, з огляду на встановлені вище фактичні обставини, свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню. З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що Позивачу незрозуміло, яким чином суд першої інстанції 14.11.2022 міг досліджувати матеріали справи №362/2727/22, які вже мали б перебувати з 04.11.2022 в Київському апеляційному суді, судова колегія зауважує, що постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №362/2727/22 була прийнята 26.10.2022, що свідчить про те, на час розгляду і вирішення справи №362/306722 матеріали справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вже досліджувалися судом. Стосовно доводів Апелянта про те, що останнім на адресу начальника ГУ НП в Київській області скеровано скаргу на неправомірні дії працівників поліції, зокрема, Інспектора поліції (а.с. 145-154), судова колегія зауважує, що, по-перше, існування такої скарги жодним чином не спростовує правильності висновків суду першої інстанції у цій справі, на чому було наголошено вище, по-друге, скарга стосується дій працівників поліції щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення, а не постанови, яка є предметом судової оцінки у цій справ, по-третє, за наслідками розгляду адміністративних матеріалів, щодо яких Позивачем подана скарга, прийнято постанову суду у справі №362/2727/22, яка набрала законної сили. З приводу твердження Позивача про відсутність в оскаржуваній постанові посилання на будь-які докази, що стали підставою для її прийняття, судова колегія зауважує таке. За правилами ч. 3 ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Викладене, у свою чергу, свідчить, що обов`язковою умовою зазначення у постанові, зокрема, технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є те, що такий запис здійснювався. Матеріали справи свідчать, що безпосередньо запис адміністративного правопорушення у момент його вчинення Інспектором поліції не здійснювався, а відтак в останнього був відсутній обов`язок із зазначення в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб, яким такий запис здійснювався. У свою чергу, як було зазначено вище, наданий разом із відзивом на позов відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен оцінюватися як доказ у порядку, передбаченому КАС України. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2023 року.