Постанова 4855 № 756/10427/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/10427/23 Суддя (судді) першої інстанції: Диба О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі - Олешко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 2 роти Норець Сергія Станіславовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора 1 батальйону 2 роти Норець С.С. , Департаменту патрульної поліції, яким просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7449627 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., закрити провадження у справі. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7449627 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи, проігноровано доводи його представників. Апелянт наголосив, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 в момент зупинки працівниками поліції, доказів протилежного відповідачем не надано. Звернув увагу суду на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7449627 не містить відомостей про порядок її оскарження, водночас право, порядок та термін оскарження доведено не було. Додатково наголосив, що оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, обставини викладені в оскаржуваній постанові є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року по справі № 359/2025/23, що залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 1 (один) рік. Відповідно до постанови від 03 серпня 2023 року серія ЕАС №7449627 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 користуючись засобом зв`язку, тримаючи його в руці будучи позбавлений права керування постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року, чим порушив п.2.1 "а" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вважаючи протиправною постанову від 03 серпня 2023 року серія ЕАС №7414450 позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач керував транспортним засобом "Mazda 6" д.н.з. НОМЕР_1 , водночас станом на дату вчинення адміністративного правопорушення 03 серпня 2023 року строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами не закінчився. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 126 Кодексу України керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами. Як встановлено судом, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року по справі №359/2025/23, що залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 1 (один) рік. 03 серпня 2023 року близько 09:49 год. інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Норцем С.С. встановлено факт порушення водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 правил дорожнього руху, а саме користування засобом зв`язку. Крім того, при перевірці документів встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року. В обґрунтування апеляційної скарги представники позивача заперечили обставину керування ОСОБА_1 транспортним засобом в момент зупинення автомобіля працівниками патрульної поліції, наголосивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , разом з тим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення останнім правопорушення. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.32 Закону України "Про національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Згідно з у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи Департаментом патрульної поліції до відзиву на позовну заяву не надано відеозаписів на підтвердження обставин викладених у відзиві та постанові від 03 серпня 2023 року серії ЕАС №7449627 (а.с. 91-98), разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта про те, що зазначені обставини спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення з огляду на наступне. В обґрунтування апеляційної скарги представники позивача зазначили, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , проте він є його власником та не обмежений у праві передачі останнього у користування третім особам без додаткового документального підтвердження чи оформлення, водночас причини перебування автомобіля на місці складення постанови та відомості щодо наявності в автомобілі інших осіб окрім власника невідомі. Згідно з оскаржуваною постановою від 03 серпня 2023 року серії ЕАС №7449627 встановлено керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , особа водія встановлена на підставі паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 . Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним доказом, оскільки позивач поставив свій підпис в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 серпня 2023 року серії ЕАС №7449627, що свідчить про його згоду з обставинами викладеними в постанові та знаходженням ОСОБА_1 на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також в обґрунтування апеляційної скарги представники позивача зазначили про те, що працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено норми ст.ст. 287-289 КУпАП щодо права на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, порядку та строків її оскарження. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова містить підписи ОСОБА_1 про роз`яснення останньому прав та строків оскарження, а також про її отримання, які є аналогічними підпису позивача в договорі про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року №44, що свідчить про те, що позивач будучи зупинений працівниками патрульної поліції пред`явив документи та не відмовився від отримання оскаржуваної постанови, а отже, на думку колегії суддів спростовує доводи представників про те, що він не керував транспортним засобом. Стосовно посилання апелянта на те, що описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення відповідно до постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі № 338/855/17, колегія суддів вважає зазначену постанову нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки обставини зазначені у вказаній постанові не є аналогічними. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваною постановою та встановленими обставинами підтверджується керування позивачем транспортним засобом "Mazda 6" д.н.з. НОМЕР_1 03 серпня 2023 року будучи позбавленим права керування. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку