Постанова 4814 № 531/2881/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/2881/21 Номер провадження 22-ц/814/2034/23Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Одринської Т.В. суддів Панченка О.О., Пікуля В.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішенняКарлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 16.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3213210111-35531 «Проста позика», відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 3500,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказаний договір укладено у електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №3213210111-35531 від 16.01.2021 року, що акцептована ОСОБА_1 16.01.2021 року шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором з урахуванням ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція (оферта) на укладення електронного договору позики №3213210111-35531 підписано ОСОБА_1 16.01.2021 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор у якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Відповідно до договору позики, дата повернення кредиту 05.02.2021 року (включно), термін користування кредитом 20 діб, плата за користування кредитом 1,95% за кожен день користування кредитом). 23.06.2020 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги №23-06/20, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» зобов`язався передати за плату ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики вказаними у реєстрі боржників (додаток №1 до договору), укладеними між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал». Пунктом 6.2.3. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що права вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами додатку №2 до цього договору. 03.06.2021 року ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було підписано додаток №2 до договору про відступлення права вимоги №23-06/20 та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у т.ч. за договором позики №3213210111-35531 від 16.01.2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 із заборгованістю станом на 05.10.2021 року у сумі 20658,23 грн., з яких: 3500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 697 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за акційною відсотковою ставкою; 16290,25 грн. заборгованість за відсотками, нарахована відповідно до п.9.7 договору; 170,98 грн. індекс інфляції. Кредитор свої зобов`язання за договором позики щодо надання коштів виконало у повному обсязі, а відповідач у встановлені строки борг не повернув, тому просили стягнути заборгованість у судовому порядку. Також просили стягнути із відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2270,00 грн. та витрати на надання правничої допомоги у сумі 9000,00 грн. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» - відмовлено. Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Твердження відповідача щодо відсутності будь-яких доказів, що саме ним підписано вказаний договір позики за допомогою електронного цифрового підпису спростовуються наступним. Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII). Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За приписами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Встановлено, що договір позики № № 3213210111-35531 «Проста позика» від 16 січня 2021 року та додаток № 1 до договору позики № 3213210111-35531 від 06 січня 2021 року містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору, зокрема позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора H2FH2UX5, відправленого 16 січня 2021 року о 12:03:02/ Тобто, договір підписано вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частин шостої, дванадцятої пункту 1 статті 3, статті 12, пункту 12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію, частини першої статті 205 ЦК України. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Судова колегія приходить до висновку про належне укладення договору позики, в тому числі погодження з умовами договору позики № 3213210111-35531 «Проста позика» від 06 січня 2021 року, додатку № 1 до договору позики № 3213210111-35531 від 06 січня 2021 року, шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України Про електронну комерцію, містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, було перераховано грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено відступлення права вимоги. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом(частина третя статті 656 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)). За загальним правилом, встановленим у статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсним. Колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 23 червня 2020 року боргові зобов`язання за договором позики від 16 січня 2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору. Включення ОСОБА_1 до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 23 червня 2020 року є безпідставним. Належних доказів, які б свідчили, що до позивача перейшло право вимоги за договором позики від 16 січня 2021 року, позивачем не надано. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Колегія суддів звертає увагу, що доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 23-06/20 від 23 червня 2020 року позивачем не надано. За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що пунктом 6.2.3 договору про відступлення права вимоги № 23-06/20 від 23 червня 2020 року, передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами додатку № 2 від 05 серпня 2021 року, тому позивач набув право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє. Як зазначалось вище, відступити право вимоги виконання обов`язку відповідно до положень статей 509-514 ЦК України можливо лише у конкретному зобов`язанні, однак зобов`язання ОСОБА_1 станом на 23 червня 2020 року не існувало, а тому до виникнення зобов`язання не могло бути передано право вимагати його виконання. Той факт, що при укладенні договору відступлення прав вимоги його сторони домовились (пункт 6.2.3) про те, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами додатку № 2, який був підписаний 05 серпня 2021 року, і реєстр боржників був сформований 05 серпня 2021 року, не спростовує висновків суду. Договір відступлення прав вимоги відповідно до пункту 12.1 набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто 23 червня 2020 року. Проте, станом на дату підписання договору та набрання ним чинності, реєстр боржників (портфель заборгованості) не був сформований. Такий реєстр був складений майже через рік після укладення договору відступлення права вимоги 05 серпня 2021 року. Обумовлений сторонами у пункті 6.2.3 договору про відступлення прав вимоги строк не дає підстав для включення до портфеля заборгованості права вимоги по тих договорах позики, які були укладені з первісним кредитором після набрання чинності договором про відступлення прав вимоги. Посилання апелянта на статтю 1078 ЦК України, відповідно до якої предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), колегія відхиляє. На час укладення договору відступлення права вимоги № 23-06/20 від 23 червня 2020 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину та такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Натомість додаток № 1, в якому сформований реєстр боржників, підписаний сторонами більш ніж через рік після укладення договору відступлення права вимоги. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Помилково встановлені обставини з приводу недоведеності укладення договору не спростовують висновків суду в цілому та не мають своїм правовим наслідком скасування рішення суду. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складена 10 січня 2023 року. Головуючий суддя: Т.В. Одринська Судді: О.О. Панченко В.П. Пікуль