Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4793/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4793/22 пров. № А/857/14487/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Святецького В.В., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (головуючого судді Мачульського В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/4793/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії; стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 11.07.2022 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» в якому просить визнати бездіяльність відповідача відповідача у вигляді не проведення належної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» протиправною, зобов`язати Управління Держпраці у Волинській області провести повторну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» з питань праці на підставі звернення позивача від 06.01.2022 та надати відповідь повторно у повному обсязі, стягнути з відповідача - Управління Держпраці у Волинській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 333333 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що Управління Держпраці не здійснило належного інспектування та не знайшло жодного порушення закону в діяльності роботодавця у сфері трудових правовідносин, про що склало відповідний акт від 21.01.2022 №ВЛ64/0106/АВ, хоча порушення наявні та вчинялись неодноразово. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Також свої пояснення подано до апеляційного суду третьою особою ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» в яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції вказує про власне суб`єктивне тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права. Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №140/4793/22 та ухвалою суду від 15.11.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював на роботі слюсарем з КВПіА 6-го розряду у ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика», що підтверджується заявою від 23.07.2018 та наказом про прийняття на роботу №140/01к. Відповідно до наказу №113/01к від 01.12.2021 позивача було звільнено з вказаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. Позивач 06.01.2022 звернувся до Управління Держпраці у Волинській області щодо перевірки фактів порушення його прав як найманого працівника в ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика», зокрема: додержання законодавства про працю з питань зміни істотних умов праці щодо чисельності та штату працівників; порядку звільнення працівників; дотримання норм тривалості робочого часу, його початку та закінчення; обліку робочого часу щодо надурочних годин; порядку накладання дисциплінарних стягнень працівниками; надання щорічних відпусток, в тому числі порядку перенесення таких відпусток (а.с.13-15). Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в період з 17.01.2022 по 21.01.2022 на підставі наказу №5-і від 13.01.2022 (а.с.54) та направлення на перевірку №5 від 13.01.2022 (а.с.55) проведено позаплановий захід державного нагляду та контролю у формі перевірки за додержанням законодавства про працю ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», яке знаходиться за юридичною адресою: 43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 3 з питань визначених наказом та направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки. За результатами проведеної перевірки складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» від 21.01.2022 №ВЛ64/0106/АВ (а.с.19-24), у висновках якого встановлено відсутність порушень вимог законодавства ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика». Листом від 25.01.2022 №Р-4-з/12-06 Управління Держпраці повідомило позивача про результати розгляду звернення позивача (а.с.16-17). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V), державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині 5 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина 6 статті 2 Закону №877-V). Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877-V). Згідно з приписами частини 4 статті 4 Закону №877-V, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 врегульовано, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення. За змістом пункту 7 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 визначено, що територіальним органом Держпраці на території Волинської області є Управління Держпраці у Волинській області. Підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначені частиною першою статті 6 Закону №877-V. Однією з підстав для проведення позапланово заходу державного нагляду (контролю) згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877- V є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Відповідно до частини 1 та 2 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Частиною 6 статті 7 Закону №877-V встановлено за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Судом встановлено на підставі матеріалів прави, що позивач звернувся до Управління Держпраці у Волинській області із заявою від 06.01.2022 щодо порушення його трудових прав на ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика», а підставою для такого звернення він зазначив те, що товариство неодноразово порушувало трудове законодавство щодо нього, чинило моральний, психологічний та фізичний тиск. Наказом Управління Держпраці у Волинській області від 13.01.2022 №5-і, на підставі звернення позивача, призначено проведення позапланового заходу (контролю) у формі перевірки ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика». В той же час, відповідно до абзацу восьмої частини 2 статті 5 Закону №877-V уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Згідно з абзацом дев`ятим частини 2 статті 5 Закону №877-V виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Відповідно до направлення від 13.01.2022 №5 зазначений предмет здійснення заходу: додержання законодавства про працю з питань зміни істотних умов праці щодо чисельності та штату працівників; порядку звільнення працівників; дотримання норм тривалості робочого часу, його початку та закінчення; обліку робочого часу щодо надурочних годин; порядку накладання дисциплінарних стягнень працівниками; надання щорічних відпусток, в тому числі порядку перенесення таких відпусток, визначених п.п.2.23; 2.25; 3.9; 3.16; 4.2; 4.11; 4.17; 7.3; 7.5-7.8 Додатку №4 Акту. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що під час проведення позапланового заходу (контролю) у формі перевірки, відповідно до змісту звернення ОСОБА_1 були перевірені питання щодо порушення трудового законодавства згідно переліку питань, визначених підпунктами 2.23; 2.25; 3.9; 3.16; 4.2; 4.11; 4.17; 7.3; 7.5-7.8 Додатку №4 Акту та за результатами проведення позапланового заходу (контролю) у формі перевірки складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика» від 21.01.2022 №ВЛ64/0106/АВ, який свідчить про відсутність порушень вимог законодавства ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика». Згідно частини 1 статті 6 Закону №877-V повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління Держпраці в Волинській області щодо не проведення належної перевірки ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика», однак на думку суду протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20 зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійсненні. В той же час, судом встановлено, що Управління Держпраці в Волинській області розглянуло звернення позивача від 06.01.2022 та за результатами даного звернення була проведена перевірка ТзОВ «Луцька картонно-переробна фабрика» на предмет дотримання трудового законодавства, про що листом від 25.01.2022 №№Р-4-з/12-06 було повідомлено позивача, а тому судом не встановлено порушень щодо порядку проведення відповідачем заходу контролю та повідомлення позивача про його наслідки. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів дійшла висновку, що виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, оскільки відповідач виконав вимоги Закону №877-V, у задоволенні позову відмовлено правомірно, також вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 333333 грн. не підлягає до задоволення, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20 та від 21.12.2018 у справі №813/4640/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Доводи апелянта, що відповідач не зафіксував факт кримінального правопорушення, а саме побиття працівника на роботі і не повідомив органи поліції, не надав належного реагування у відповіді на звернення є спростованими, оскільки суд першої інстанції на думку колегії суддів правильно визначив предмет позову, вказав фактичні обставини справи та на підставі наявних доказів розглянув справу по суті заявлених вимог до відповідача з аналізу дій третьої особи, а звернутися до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення позивач вправі самостійно. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №140/4793/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Святецький Р.Й. Коваль