Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 309/3435/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 309/3435/21 пров. № А/857/2650/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Ільчишин Н.В., суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2022 року (головуючого судді Савицького С.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Хуст) у справі №309/3435/21 провадження №2-а/309/42/21 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: Адвокат Бучок А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 09.09.2021 звернулася до суду з позовною заявою до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області в якій просить скасувати постанову відповідача № 37 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області від 26.08.2021 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.156 КУпАП у виді штрафу в розмірі 6800 грн., провадження у справі закрити. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2022 року задоволено позов повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Виконавчий комітет Хустської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області направи до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Бучок А.О. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила скасувати постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області № 11 від 25 березня 2021 року про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та закрити провадження у справі. Рішенням Хустського районного суду від 12 травня 2021 року у справі № 309/1214/21 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем розглянуто справу щодо ОСОБА_1 у її відсутності з порушенням права позивачки бути присутньою при розгляді справи, без з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області задоволено частково. Рішення Хустського районного суду від 12 травня 2021 року у справі № 309/1214/21 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області № 11 від 25 березня 2021 року та направити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на новий розгляд. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 26.08.2021 адміністративною комісією при Хустській міській раді прийнято постанову №37 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за вчинення адміністративного правопорушення - продаж 09.03.2021 року о 18 год. 03 хв. в магазині «Велетамаркет» неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тютюнових виробів - пачки сигарет марки «StrongBlue», вартістю 42 грн. Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, в редакції чинній а час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 481/95-ВР), статтею 15-3 якого встановлено заборону продаж тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років. Продавець тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж тютюнових виробів такій особі забороняється. Відповідно до частини 2 статті 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі тютюновими виробами, а саме: продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-річного віку тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 156 КУпАП є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров`я населення. Згідно з частиною 2 статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 156 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладання адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень, та встановлює строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (пункт 7 статті 247 КУпАП). Таким чином, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке є разовим правопорушенням, оскільки немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку. Оскільки вказане адміністративне правопорушення є однократним, закінченим проступком, тому і накладення на винну особу адміністративного стягнення має бути застосовано протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння. Відповідно до матеріалів справи при винесені постанови №37 від 26.08.2021 щодо позивачки встановлено, що Гр. ОСОБА_1 09.03.2021 року біля 18 год. 03 хв. знаходилася на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_1 , продала неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тютюнових виробів - пачку сигарет марки «StrongBlue», вартістю 42 грн., тобто дані дії мали місце 09.03.2021, та суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що днем виявлення порушення, яке ставиться у вину позивачеві, слід вважати 09.03.2021, а тому відповідачем пропущено строки накладення адміністративного стягнення, яке здійснено 26.08.2021, а направлення Восьмим апеляційним адміністративним судом 04 серпня 2021 року справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на новий розгляд не поновлює відповідних строків визначених в статті 38 КУпАП. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами дотримання строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП, а тому оскаржувана постанова №37 про накладення адміністративного стягнення від 26.08.2021 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та підлягає скасуванню. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом і підстав для скасування рішення суду не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2022 року у справі №309/3435/21 провадження №2-а/309/42/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 13.03.2023