Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 567/309/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 567/309/22 пров. № А/857/9944/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області (головуючий суддя Венгерчук А.О.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Острог 02 червня 2022 року у справі №567/309/22 за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 29.03.2022 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Острозької міської ради Рівненської області, просила скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Острозької міської ради Рівненської області №5 від 27.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 02 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її захисник були присутні на засіданні комісії, їм було надано можливість скористатись своїми правами. Суд першої інстанції вказав, що відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв`язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності. Суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, комісією були досліджені докази, долучені до матеріалів справи (протокол про адміністративне правопорушення, протокол виявлення та вилучення, пояснення неповнолітнього, відео з нагрудного відео реєстратора). Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до позову на підтвердження своєї позиції доказів, на які вона посилається обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зокрема відео. Суд першої інстанції дійшов висновку, що процедура та строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем дотримані, оскаржувана постанова прийнята повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, факт правопорушення доведено, розмір штрафу відповідає вимогам санкції статті 156 КУпАП, тому відповідач - адміністративна комісія при виконавчому комітеті Острозької міської ради діяла в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що чітко передбачені КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 02 червня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права. Скаржник вказує, що інформація письмових пояснень ОСОБА_2 не узгоджується з інформацією, наведеною у протоколі виявлення та вилучення від 07.11.2021. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в Острозькому районному суді Рівненської області перебували матеріали справи №567/1557/21, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, фабули інкримінованих позивачу адміністративних правопорушень стосувались одних і тих самих обставин, однак надані документи відрізнялись. Вважає, що суд першої інстанції всебічно не дослідив усіх обставин справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 27.01.2022 постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Острозької міської ради ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 гривень за те, що 07.11.2021 близько 13 год. 25 хв. ОСОБА_1 перебуваючи на робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_1 , власником якого вона являється, здійснила продаж неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пачки сигарет марки «Winston». Вважаючи вказану постанову необґрунтованою та незаконною, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, в редакції чинній а час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 481/95-ВР), статтею 15-3 якого встановлено заборону продаж тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років. Продавець тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж тютюнових виробів такій особі забороняється. Відповідно до частини 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КУпАП) порушення працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі тютюновими виробами, а саме: продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-річного віку тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 156 КУпАП є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров`я населення. Згідно з частиною 2 статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 156 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладання адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень, та встановлює строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (пункт 7 статті 247 КУпАП). Таким чином, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке є разовим правопорушенням, оскільки немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку. Оскільки вказане адміністративне правопорушення є однократним, закінченим проступком, тому і накладення на винну особу адміністративного стягнення має бути застосовано протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння. Враховуючи, що фіксація протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 342255, який був предметом розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Острозької міської ради при винесені постанови №5 від 27.01.2022 по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, мала місце 07.11.2021, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що днем виявлення порушення, яке ставиться у вину позивачеві, слід вважати 07.11.2021, а тому відповідачем пропущено строки накладення адміністративного стягнення. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами дотримання строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП, а тому оскаржувана постанова №5 по справі про адміністративне правопорушення від 27.01.2022 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та підлягає скасуванню. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи положення статті 317 та статті 286 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення постанови №5 від 27.01.2022 не відповідають обставинам справи, такі зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №5 від 27.01.2022 та закрити справу про адміністративне правопорушення. Водночас, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою недотримання судом першої інстанції, встановлених нормами КАС України розумних строків розгляду справи та строків розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ до яких належать справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі «розумного строку» в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява №45751/10)). Відповідно до частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи з 26.04.2022 по 02.06.2022. Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 02 червня 2022 року у справі №567/309/22 скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити. Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Острозької міської ради Рівненської області №5 від 27.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 19.08.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України