Постанова КЦС ВС № 2-118/2001

Постанова Іменем України 22 грудня 2022 року м. Київ справа № 2-118/2001 провадження № 61-9074ав22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., учасники справи: заявник - Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbN), суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року у складі судді Болотова Є. В. у справі за скаргою Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича від 24 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 66458276 у справі за заявою Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення арбітражного суду в м. Стокгольмі (Швеція) про стягнення суми боргу з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заяви 17 червня 2022 року Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») через представника звернулася зі скаргою на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С. В. від 24 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 66458276 (далі - постанова державного виконавця). Заява обґрунтована тим, що стягувач не мав правових підстав для оскарження постанови державного виконавця у строк протягом 10 днів, починаючи з моменту її винесення. У справі, що переглядається, перебіг процесуального строку для оскарження починається з моменту ухвалення Верховним Судом постанови від 09 червня 2022 року про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, якою визнано виконавчий документ - дублікат виконавчого листа від 05 листопада 2001 року № 2-118/2001 про стягнення з боржника на користь стягувача 6 818 943,70 грн таким, що не підлягає виконанню. Ухвала Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року була підставою для винесення державним виконавцем Мурихіним С. В. оскаржуваної постанови. Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») просила поновити їй строк на оскарження постанови державного виконавця. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року відмовлено у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця. Скаргу залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем 24 січня 2022 року та отримана представником стягувача. Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця 17 червня 2022 року, тобто майже через чотири місяці з дня, коли стягувач дізнався про винесення постанови державного виконавця. Суд вказав, що якщо до закінчення розгляду цивільної справи Верховним Судом у стягувача не було підстав оскаржувати постанову державного виконавця, і лише після винесення остаточного рішенням у нього такі підстави виникли, то він мав діяти у спосіб, визначений процесуальним законом, наприклад, подати скаргу у встановлені строки, а під час розгляду звернути увагу суду на об`єктивну необхідність відкладення або зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи Верховним Судом, або скористатися можливістю перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У вересні 2021 року Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») звернулась до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, просила її скасувати, визнати поважними причини для поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця, скасувати постанову державного виконавця. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент винесення постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та протягом десятиденного строку для її оскарження у Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+Н MONTAGE GmbH») не було законних підстав для оскарження постанови державного виконавця, оскільки на той момент було чинним судове рішення, на виконання якого була винесена постанова державного виконавця. З огляду на цю обставину заявник хоча і мав право на оскарження постанови державного виконавця, однак не мав обґрунтованих для цього підстав. Перебіг процесуального строку заявник пов`язує не з моментом винесення оскаржуваної постанови державного виконавця, а з моментом, коли він дізнався про своє порушене право, тобто з моменту скасування ухвали Київського апеляційного суду, а саме 09 червня 2022 року. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві та поясненнях на апеляційну скаргу Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») просило залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалуКиївського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року без змін. Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, витребувано її матеріали. У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Підстави відкриття апеляційного провадження та межі розгляду справи Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, зокрема щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та наявні в справі матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені апеляційним судом як судом першої інстанції Рішенням Арбітражного суду в м. Стокгольмі (Швеція) від 17 липня 2000 року з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») стягнено 2 787 971,00 німецьких марок, з відсотками від вказаної суми за ставкою 1% за кожний місяць із січня 1996 року до дня здійснення платежу. Зобов`язано боржника відшкодувати стягувачу витрати пов`язані з арбітражним процесом у розмірі 16 490,00 німецьких марок, 12 871,00 долар США, 118 500,00 шведських крон, 1 000,00 євро, а також сплатити відсотки з вказаних сум, які нараховуються з дня ухвалення рішення до дня такої сплати, згідно з обліковою ставкою, встановленою Державним банком Швеції, яка діяла протягом прострочення платежу. Зобов`язано боржника відшкодувати стягувачу гонорари арбітрів, а також сплатити витрати, вказані у рішенні, а саме 101 200,00 шведських крон, 120 000,00 шведських крон і 25% податку на додану вартість на вказаний гонорар. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 листопада 2001 року частково задоволено клопотання представника Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH»). Дозволено виконання рішення Арбітражного суду в м. Стокгольмі (Швеція) від 17 липня 2000 року на території України. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») боргу в розмірі 2 787 971,00 німецьких марок та витрат, пов`язаних з арбітражним процесом, - 16 490,00 німецьких марок, 12 871,00 долар США, 118 500,00 шведських крон та 1 000,00 євро. В іншій частині вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2002 року змінено спосіб виконання рішення Арбітражного суду в м. Стокгольмі (Швеція) від 17 липня 2000 року. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») боргу в розмірі 6 818 943,70 грн. Виконавчий лист від 05 листопада 2001 року, виданий у справі № 2-118/2001, був пред`явлений стягувачем до примусового виконання у січні 2003 року. На підставі цього 27 січня 2003 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження № 625/10. 24 жовтня 2007 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» і Фірмою «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH»), в особі повіреного ТОВ «Крок 2006», укладено договір № 2082/10-НАЕК про заміну первинного зобов`язання новим між тими ж сторонами. На виконання умов цього договору ДП «НАЕК «Енергоатом» 25 жовтня 2007 року перерахувало на банківські реквізити повіреного ТОВ «Крок 2006» кошти у розмірі 6 818 943,70 грн. Згідно з постановою державного виконавця від 28 листопада 2007 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05 листопада 2001 року № 2-118/2001 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») заборгованості у розмірі 6 818 943,70 грн закінчено на підставі заяви про погашення заборгованості у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року у справі № 2 118/2001 задоволено заяву Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH»). Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача 6 818 943,70 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2021 року клопотання стягувача про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження задоволено. Поновлено стягувачу строк на оскарження постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження № 625/10 за виконавчим листом № 2/118. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 28 листопада 2007 року про закінчення виконавчого провадження № 625/10 з примусового виконання виконавчого листа № 2-118, виданого 05 листопада 2001 року Апеляційним судом міста Києва, про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») 6 818 943,70 грн. Згідно із заявою від 26 серпня 2021 року б/н представник Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») Єрема М. у вересні 2021 року пред`явив дублікат виконавчого листа до примусового виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 24 січня 2022 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С. В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 66458276 з виконання виконавчого листа № 2-118/2001. Відповідно до цієї постанови виконавче провадження закінчено на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, якою виконавчий документ - дублікат виконавчого листа від 05 листопада 2011 року № 2-118/2011 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») 6 818 943,70 грн визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Верховного Суду від 09 червня 2022 року скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року. Відмовлено ДП «НАЕК «Енергоатом» у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа - дубліката виконавчого листа від 05 листопада 2011 року № 2-118/2011 таким, що не підлягає виконанню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до пункту «а» частини першої, частини другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої, восьмої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Системний аналіз положень статей 126, 127 ЦПК України дає підстави для висновку, що поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом, а не обов`язком суду, яке він реалізує через встановлення об`єктивної неможливості дотримання вимог процесуального закону скаржником. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27). Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, пункт 46). Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій (постанова Верховного Суд від 09 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19, адміністративне провадження № К/9901/27807/19). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 42). Верховний Суд зазначає, що суд повинен поновити строк у випадках, передбачених процесуальним законом, проте в інших випадках - це дискреційне повноваження суду, з урахуванням поважності причин пропуску і доцільності втручання в принцип правової визначеності. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для подання скарги на постанову державного виконавця від 24 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження та залишаючи цю скаргу без розгляду, апеляційний суд як суд першої інстанції, з урахуванням зазначених вище норм процесуального права, виходив з того, що заявник дізнався про існування оскаржуваної постанови у січні 2022 року, тому міг звернутися до суду в десятиденний строк з дня ознайомлення. Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у цій справі з таким висновком погоджується з огляду на таке. Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (абзац дев`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 294, статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). У демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення (рішення ЄСПЛ від 17 січня 1970 року у справі «Делькорт проти Бельгії», заява № 2689/05, пункт № 28). Право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/12, пункт 77). Проте право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом, до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/12, пункт 78, від 18 грудня 2018 року у справі «Абрамова проти України, заява № 41988/08, пункт 41). Згідно з матеріалами справи та доводами касаційної скарги заявник звернувся зі скаргою на дії державного виконавця у червні 2022 року. Посилання в касаційній скарзі, що лише в момент скасування ухвали Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 рокузаявник дізнався про порушення його права і оскаржив дії державного виконавця, суперечать матеріалам справи, відповідно до яких Фірма «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» («G+H MONTAGE GmbH») дізналась про оскаржувану постанову державного виконавця у січні 2022 року. Верховний Суд зауважує, що процесуальний закон встановлює відлік строку на оскарження рішень державного виконавця від моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Визначення підстави для звернення зі скаргою на дії державного виконавця є правом скаржника. Суд не оцінює ці підстави на етапі поновлення строку на звернення зі скаргою, а лише визначає момент, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримав він десятиденний строк для звернення до суду. Враховуючи наявні у цій справі обставини, з огляду на доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Верховний Суд зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися до державного виконавця із дублікатом виконавчого листа та пред`явити його до виконання, з огляду на постанову Верховного Суду від 09 червня 2022 року, якою відмовлено ДП «НАЕК «Енергоатом» у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа - дубліката виконавчого листа від 05 листопада 2011 року № 2-118/2011 таким, що не підлягає виконанню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). З огляду на вказане, доводи касаційної скарги, не дають підстави для висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року постановлена без дотримання норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд як суд апеляційної інстанції не здійснює. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фірми «Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ» (G+H MONTAGE GmbN) залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко