Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3319/21

Справа № 128/3319/21 Провадження № 22-ц/801/1957/2022 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2022 рокуСправа № 128/3319/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого: Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О. учасники справи: позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29.08.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Васильєвої Т.Ю., у цивільній справі за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, - В с т а н о в и в : У грудні 2021 року фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Вказала, що вона здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . 17.02.2020 між нею та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір, за яким остання була прийнята на посаду продавця-консультанта. 04.05.2020 між нею та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, за яким остання прийнята на посаду продавця-консультанта. Положеннями п. 2 вказаних трудових договорів встановлено, що працівник зобов`язаний зберігати матеріальні цінності та нести повну матеріальну відповідальність за вартість товару, слідкувати за строком реалізації, дотримуватись належного виду товару, робочого місця, санітарних норм та правил охорони праці. Розпорядженням ФОП ОСОБА_1 «Про проведення інвентаризації» від 28.09.2020 з метою перевірки фактичних залишків товару та інвентаризації товару в період з 29.09.2020 по 30.09.2020 в магазині було створено комісію в складі голови комісії директора «Універсам Турбів» ОСОБА_1 , членів комісії - продавців консультантів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . За результатами інвентаризації було оформлено протокол інвентаризаційної комісії від 30.09.2020 і встановлено нестачу коштів у розмірі 87 677, 5 грн: фактичний залишок товару на 14.09.2020 на суму 385 677, 71 грн; придбано товару з 14.09.2020 по 28.09.2020 на суму 123 371, 4 грн; видаткові (повернення товару постачальникам) 1 198 грн; виторг за даними переобліку з 14.09.2020 року складав 127 172 грн; залишок товару по накладних на 28.09.2020 складав 380679, 11 грн; фактичний залишок товару на момент інвентаризації на 28.09.2020 складав 290301, 61 грн. В подальшому, членами інвентаризаційної комісії було складено акт № 1 від 04.10.2020 про відсутність на робочому місці з 29.09.2020 року продавця-консультанта ОСОБА_3 , зміна якої починалась 29.09.2020 року . В зв`язку з тим ,що під час проведення звірки з продавцем-консультантом ОСОБА_6 була виявлена недостача в розмірі 87 000 грн. для проведення відповідної звірки була запрошена ОСОБА_3 , однак остання з невідомих причин з 29.09.2020 по 04.10.2020 місце не з`явилась і в телефонній розмові 29.09.2020 відмовилась від проведення участі в інвентаризації та підпису у відповідному інвентаризаційному описі і після цього на телефонні дзвінки не відповідала. Крім того, членами інвентаризаційної комісії було складено акт № 2 від 04.10.2020 про відсутність з 29.09.2020 року по 04.10.2020 на робочому місці продавця-консультанта ОСОБА_6 28.09.2020 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час проведення звірки даних з продавцем консультантом ОСОБА_6 була виявлена недостача у розмірі 87 000 грн, проте остання з 29.09.2020 року на робоче місце не з`являлась, в телефонній розмові 29.09.2020 вона відмовилась від проведення участі в інвентаризації та підпису у відповідному інвентаризаційному описі та після цього на телефонні дзвінки не відповідала. Посилаючись , що діями ОСОБА_2 , яка не забезпечила зберігання матеріально-технічних цінностей , спричинена недостача товарно-матеріальних цінностей у магазині «Універсам Турбів» на суму 87 677, 50 грн, внаслідок чого їй завдана матеріальна шкода ,просила суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відшкодувати її в повному обсязі з відповідача, а також стягнути судові витрати. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права ,невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а у справі постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Разом із тим, фактично у апеляційній скарзі апелянт не послалась у чому саме полягало неправильне застосування судом норм матеріального права , оскільки вона лише навела зміст норм матеріального права, які регулюють вказані правовідносини, на які і посилався суд, вирішуючи справу. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права ,то вони, як вбачається зі змісту скарги полягали у невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи ,що підтверджують порушення відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність та наявність згідно ст.ст.130,135-3,137 КзПП України підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за спричинену шкоду в ході виконання трудових обов`язків . Зазначила, що висновок суду про недоведення позивачем проведення інвентаризації з дотриманням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань ,затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року , є помилковим, так як актами інвентаризаційної комісії №1 і №2 від 04.10.2020 року підтверджується факт відсутності продавців консультантів ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з 29.09.2020 року на робочих місцях після виявлення 28.09.2020 року в ході звірки з ОСОБА_6 недостачі недостачі і їх відмова в телефонному режимі від участі в інвентаризації ,що пояснює відсутність їх підписів в інвентаризаційному описі . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК Українивстановлено, що для цілей цього Кодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову 87 677,50 грн. ,розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Статтею 135-1 КЗпП України визначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», затверджено Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва. Згідно розділу ІІ Переліку до таких робіт віднесені роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації). Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України належить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з`ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були забезпечені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, який майновий стан працівника. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України). Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України. Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків за наявності: порушення працівником трудових обов`язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв`язку між порушенням і шкодою та вини працівника. Суд першої інстанції встановив, що 17.02.2020 ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали між собою безстроковий трудовий договір, за яким остання була прийнята на посаду продавця-консультанта. 04.05.2020 між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, згідно якого остання була прийнята на посаду продавця-консультанта. Положеннями п. 2 вказаних трудових договорів встановлено, що працівник зобов`язаний своєчасно приходити на роботу, зберігати матеріальні цінності та нести повну матеріальну відповідальність за вартість товару, слідкувати за строком реалізації, дотримуватись належного виду товару, робочого місця, санітарних норм та правил охорони праці (Т. 1 а.с. 8-11) 28.09.2020 ФОП ОСОБА_1 видано розпорядження про проведення в період з 28.09.2020 року по 30.09.2020 року інвентаризації товару з метою перевірки фактичних залишків товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і створено інвентаризаційну комісію у складі: голови комісії: ОСОБА_1 - директора магазину «Універсам Турбів», членів комісії: продавців консультантів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с.12) Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 30.09.2020 року ,затвердженим ФОП ОСОБА_1 за результатами інвентаризації була встановлена нестача коштів у розмірі 87 677, 5 грн., фактичний залишок товару на 14.09.2020 на суму 385 677, 71 грн, придбано товару з 14.09.2020 по 28.09.2020 на суму 123 371, 4 грн, видаткові (повернення товару постачальникам) 1 198 грн, виторг за даними переобліку з 14.09.2020 складає 127 172 грн, залишок товару по накладних на 28.09.2020 складає 380 679, 11 грн, фактичний залишок товару на 28.09.2020 складає 290 301, 61 грн., матеріально відповідальна особа ОСОБА_6 . У копії інвентаризаційного опису від 30.09.2020, яким стверджується ,що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на товар знаходяться в наявності і всі матеріальні цінності, що надійшли у відповідальність, оприбутковано за період з 14.09.2020 по 28.09.2020, відсутні підписи матеріально відповідальних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 13 15). Згідно копії акту №2 від 04.10.2020 , ОСОБА_6 ,після виявлення 28.09.2020 в ході звірки з нею недостачі, з 29.09.2020 та 04.10.2020 на своє робоче місце не з`являлась. В телефонній розмові 29.09.2020 від проведення участі в інвентаризації та підпису у відповідному інвентаризаційному описі вона відмовилась та після цього на телефонні дзвінки не відповідала (а.с. 17). Згідно копії акту № 1 від 04.10.2020, складеного комісією , в магазині «Універсам Турбів» під час проведення звірки 28.09.2020 з продавцем-консультантом ОСОБА_6 була виявлена недостача в розмірі 87 000 грн. 29.09.2020 для проведення відповідної звірки була запрошена інша продавець-консультант ОСОБА_3 , у якої з наступного дня 29.09.2020 року розпочиналась її зміна, однак з невідомих причин з 29.09.2020 по 04.10.2020 остання на робоче місце також не з`являлась і у телефонній розмові від проведення участі в інвентаризації та підпису у відповідному інвентаризаційному описі відмовилась (а.с. 16). Суд встановив ,що копії видаткових накладних про отримання товару (а.с. 21 53, продубльовані на а.с. 84 117, у вигляді фотокопій, в тому числі на зворотах, та в кращій якості і на окремих аркушах на а.с. 124 191) датовані періодом 10.09.2020 25.09.2020, тоді як період перевірки за протоколом інвентаризаційної комісії проводився у період з 14.09.2020 по 28.09.2020. При цьому, деякі з копій цих накладних не містять відомості про одержувача або одержувачами вказані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , для магазину за іншою адресою, ніж магазин ФОП ОСОБА_1 , або ж одержувач і його адреса не зазначені (а.с. 23, 24, 27, 27 зі звороту, 28, 28 зі звороту, 31, 45 зі звороту, 47, 47 зі звороту, 48, 50, 50 зі звороту, 51, 51 зі звороту, 52, 53, що відповідають а.с. 131, 132, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 157, 171 173, 178, 180, 184 188, 190 192). Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено підстав для повної матеріальної відповідальності відповідача , зокрема, прямої дійсної шкоди , причинного- наслідкового зв`язку факту недостачі з діями продавця- консультанта ОСОБА_2 та вини останньої .При цьому суд виходив із не доведення позивачем режиму праці продавців-консультантів в магазині , доступу їх до товарів і здійснення їх продажу у вказаний в акті інвентаризації період, порядку передачі їм товарно-матеріальних цінностей. Також не доведено проведення позивачем інвентаризації з дотриманням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014,оскільки до матеріалів справи не надано первинних документів про залишки товару на початок та кінець періоду інвентаризації і звіти про рух коштів. Надані ж позивачем копії видаткових накладних не відповідають ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Крім того, в більшості видаткових накладних відсутні підпис та прізвище особи, яка отримувала товари , їх одержувачами за накладними ,крім ОСОБА_1 , зазначені також ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , Турбівське ПАТ, а адресами одержувача в накладних зазначено не місцезнаходження «Універсаму Турбів» по вул. Маяковського, 6, а вул. Маяковського ,2, Маяковського, 5, Маяковського, 8, АДРЕСА_2 . Відтак, суд виходив із того, що вбачається отримання іншими особами товарно-матеріальних цінностей , нестачею яких обґрунтовано позовні вимоги. Додані до матеріалів справи копії видаткових накладних на товарно-матеріальні цінності, копії протоколу інвентаризаційної комісії та інвентаризаційного опису не доводять причинно-наслідкового зв`язку між діями продавця-консультанта ОСОБА_2 та недостачею у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і не підтверджують її вину у нестачі товарно-матеріальних цінностей. Оскільки позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів обсягу та кількості отриманих ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, перебування їх лише у її віданні у вказаний період, суд дійшов висновку про неможливість встановлення наявності прямої дійсної шкоди та її розміру ; конкретних порушень трудових обов`язків саме ОСОБА_2 , а не іншим продавцем-консультантом ; причинного зв`язку між порушенням і шкодою ; ступеня вини відповідача ,а відтак підстав для її повної матеріальної відповідальності за шкоду. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і тим, що позивачем не доведено проведення інвентаризації з дотриманням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань ,затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року. Доводи скарги про те, що судом не було взято до уваги те, що інвентаризація проводилась у відсутність матеріально відповідальних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відсутність їх підписів в інвентаризаційних документах зумовлена відсутністю їх на робочому місці після факту виявлення недостачі, не заслуговують на увагу. Згідно абз. 5 п. 1 розділ ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 (далі Положення)інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи. Голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації (п. 4, розділ ІІ Положення). Згідно п. п. 5,6,7 розділу ІІ Положення , до початку перевірки фактичної наявності активів , зокрема, завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів; визначаються залишки на дату інвентаризації; голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку. Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані. Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи , інвентаризація згідно розпорядження ФОП ОСОБА_10 проводилась з 28.09.2020 року по 30.09.2020 року; недостача була виявлена комісією 28.09.2020 під час проведення звірки з продавцем-консультантом ОСОБА_6 ,яка в цей день була присутня. В ході інвентаризації ,до початку перевірки присутній на час початку її проведення продавцю- консультанту ОСОБА_6 повинно бути запропоновано в інвентаризаційному описі дати розписку про те , що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на товар знаходяться в наявності і всі матеріальні цінності, що надійшли у відповідальність, оприбутковано за період з 14.09.2020 по 28.09.2020. Однак, розписки ОСОБА_6 чи іншої матеріально- відповідальної особи інветаризаційний опис не містить . (а.с.14) Відтак ,суд вірно встановив проведення інвентаризації без дотримання Положення (а.с. 14). Крім того, суд обгрунтовував відмову у позові не лише недотриманням позивачем вимог щодо інвентаризації ,а й іншими аргументами ,зокрема, неналежністю і суперечливістю даних у видаткових накладних , відсутністю доказів причинного зв`язку між саме її діями та недостачею ,а також вини відповідача ,тому ці доводи скарги не заслуговують на увагу. Разом із тим, погоджуючись із висновком суду про недоведеність позивачем обставин для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди у повному розмірі на підставі встановлених ним обставин , колегія суддів , вважає, що суд залишив поза увагою відсутність у справі доказу укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність . Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на порушення відповідачем умов договору про повну матеріальну відповідальність, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено сам факт укладення позивачем такого договору з відповідачем . Як роз`яснив п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпПможе бути укладено такий договір та чи був він укладений. Відповідно до змісту ч.3 ст.12, ч.ч1.2 ст 77,ч.2 ст.78,ст.80 ЦПК України України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як стверджує позивач , ОСОБА_2 виконувала роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу, а тому являлась працівником із яким був укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Однак,на підтвердження вказаних обставин позивач не надала , як посадових обов`язків про виконання відповідачем роботи ,безпосередньо пов`язаної із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням переданих цінностей, так і укладеного з відповідачем письмового договору про повну матеріальну відповідальність останньої. Зміст договору на повну матеріальну відповідальність не може визначатися на розсуд сторін. Сторони під час укладення договору зобов`язані використовувати Типовий договір про повну матеріальну відповідальність, що міститься у додатку 2 до Переліку посад і робіт № 447/24. Працівник, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність ,набуває статусу матеріально відповідальної особи. У тексті договору про повну матеріальну відповідальність має бути прописано обов`язок роботодавця ознайомити працівника, з яким укладено такий договір, із законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану установі, а також з інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих працівникові матеріальних цінностей. Наданий позивачем трудовий договір з відповідачем ,що містить пункт 2 про загальні обов`язки працівника і, в їх числі , нести повну матеріальну відповідальність за вартість товару, не є письмовим договором про повну матеріальну відповідальність, оскільки не відповідає Типовому договору про повну матеріальну відповідальність, не містить прав і обов`язків роботодавця і працівника по створенню умов і по збереженню майна ,що з нього витікають ,а також їх наслідків. Суд ,хоча і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, проте не врахував відсутність між сторонами письмового договору про повну матеріальну відповідальність, а тому підстави відмови в задоволенні позову необхідно доповнити підставою недоведеності укладення роботодавцем договору про повну матеріальну відповідальність відповідача ,як обставини, що виключає таку відповідальність. В зв`язку з викладеним ,колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частин рішення у тексті цієї постанови ,в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказав неповні мотиви та підстави для такої відмови, судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні у його мотивувальній частині. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення у його мотивувальній частині, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29.08.2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий : Копаничук С.Г. Судді: Медвецький С.К. Денишенко Т.О.