Постанова 4801 № 136/362/21

Справа № 136/362/21 Провадження № 22-ц/801/1925/2022 Категорія: 56 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 рокуСправа № 136/362/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (судді доповідача), суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А., учасники справи: позивач: Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особа, яка не приймала участі у справі та подала апеляційну скаргу: Фермерське господарство «Ланецького», розглянув цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ФГ «Ланецького» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2022 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Шпортун С.В., дата складення повного тексту рішення 17 червня 2022 року, встановив: В березні 2021 року Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича перебувало виконавче провадження № 56982771 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Погребищенським районним судом Вінницької області від 10 серпня 2018 року про стягнення з Фермерського господарства «Ланецького» на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 17 916 489,42 грн та судового збору 8 000,00 грн. У ході виконавчого провадження від представника стягувача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшла заява про вжиття заходів щодо збору частини належного боржнику урожаю пшениці, яка була здана на зберігання до елеватору ТОВ «Родина Агро». 04 вересня 2019 року, у межах вказаного виконавчого провадження, було винесено постанову про арешт майна боржника ФГ «Ланецького», а саме зерна пшениці 4-го класу в кількості 296 540,00 кг, яке зберігалося на елеваторі ТОВ «Родина Агро». За результатами проведених 17 січня 2020 року публічних електронних торгів, з реалізації арештованого майна, а саме зерна пшениці загальною масою 296 540 кг (лот № 400655), що оформлені протоколом № 461019, переможцем стало ТОВ «Агропродторг 2017», придбавши майно за ціною 1 016 500 грн. 23 січня 2020 року ТОВ «Агропродторг 2017» перерахувало грошові кошти в сумі 1 016 500 грн на його (приватного виконавця) рахунки, у зв`язку з чим ним був складений акт про проведені електронні торги з реалізації майна боржника. 24 січня 2020 року він перерахував стягувачу ОСОБА_2 924 028,18 грн (90 % від отриманих коштів за придбання лоту), а 10 % від отриманих коштів залишилися як винагорода приватному виконавцю за виконавчим провадженням № 56982771. 18 травня 2020 року ТОВ «Агропродторг 2017» звернулося з вимогою про повернення отриманих за таким правочином коштів, оскільки придбане з електронних торгів зерно пшениці ТОВ «Агропродторг 2017» не було передано відповідно до акту про проведені електронні торги. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін апеляційним судом, із нього, приватного виконавця Турського О.В. стягнуто на користь ТОВ «Агропродторг 2017» грошові кошти в сумі 1 016 500 грн. Оскільки кошти в сумі 924 028,18 грн отримані від ТОВ «Агропродторг 2017» позивачем були перераховані стягувачу ОСОБА_2 , а підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, у добровільному порядку ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 , який на підставі гарантійного листа взяв на себе зобов`язання щодо забезпечення повернення першим вищевказаних грошових коштів, не виконали, просив стягнути зазначені кошти з відповідачів. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2022 року позов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, кошти в сумі 924028,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4620,15 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду особа, яка не приймала участі у справі Фермерське господарство «Ланецького» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника їх не було залучено до розгляду у справі, проте оскаржуваним рішенням вирішено питання про їх права та інтереси. Зокрема, вказує, що зерно пшениці, яке було продано на торгах 17 січня 2020 року належало саме їм ФГ «Ланецького». На переконання заявника, підстава на якій ОСОБА_2 , як стягувач, отримав кошти не відпала оскільки на сьогодні чинним і дійсним є акт про проведені електронні торги, з якого вбачається, що переможцем цих електронних торгів є ТОВ «Агропродторг 2017», а відтак і власником зерна. Вважає, що стягнуті грошові кошти за цим рішенням з ОСОБА_2 це кошти, які були отримані приватним виконавцем внаслідок електронних торгів з продажу належного ФГ «Ланецького» майна зерна пшениці, а тому стягнення таких з ОСОБА_2 має наслідком збільшення суми боргу ФГ «Ланецького» за рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року та поновлення виконавчих дій з примусового виконання рішення. 18 жовтня 2022 року від Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог. Вважає, що ФГ «Ланецького» не довело факт порушення їхніх прав оскаржуваним рішенням. 15 грудня 2022 року в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Стороженко С.С. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справу та надання матеріалів справи для ознайомлення. Розглянувши вказане клопотання, з`ясувавши думку учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому добросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Апеляційний суд звертає увагу, що вказана цивільна справа перебуває в провадженні Вінницького апеляційного суду з жовтня 2022 року, ОСОБА_2 належним чином та завчасно сповіщався про розгляд справи на 24 листопада 2022 року, 08 грудня 2022 року та на 15 грудня 2022 року, а тому мав достатньо часу реалізувати свої процесуальні права, в тому числі самостійно та/або через представника ознайомитись із матеріалами цивільної справи до дати судового розгляду. Колегія суддів також зазначає, ОСОБА_2 надав довіреність, зокрема, ОСОБА_4 на надання правової допомоги 17 червня 2022 року, а тому адвокат мав достатньо часу ознайомитись із матеріалами справи, в разі необхідності, не відкладаючи судового засідання, призначеного на 15 грудня 2022 року. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає за можливе відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа, виданого 10 серпня 2018 року Погребищенським районним судом Вінницької області про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ФГ «Ланецького» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 17 916 489,42 грн боргу та судового збору в сумі 8 000,00 грн, приватним виконавцем Турським О.В. відкрито виконавче провадження № 56982771 (а.с. 7). Постановою приватного виконавця Турського О.В. від 04 вересня 2019 року накладено арешт на майно боржника, зокрема, на зерно пшениці 4-го класу в кількості 296 540 кг, що зберігалося на елеваторі ТОВ «Родина Агро» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 19 667 080,19 грн. (а.с. 9). Відповідно до довідки від 15 жовтня 2019 року № 60, виданої ТОВ «Родина Агро», ним було отримано постанову про арешт майна боржника № 56982771 від 04.09.2019, яка прийнята до виконання та повідомлено, що пшениця зберігається згідно з договором складського зберігання зерна за № 10 від 19 липня 2019 року в кількості 296 540 кг та має якісні показники (вологість 13,50%, сміттєва домішка 3,00%) (а.с. 13). Відповідно до постанови приватного виконавця Турського О.В. від 18 грудня 2019 року було здійснено опис та арешт майна боржника, а саме зерна пшениці масою 296 540 кг, що належить ФГ «Ланецького» та зберігається в складському приміщені (елеваторі) ТОВ «Родина Агро» згідно картки аналізу зерна за № 28 від 10 вересня 2019 року. Відповідальним зберігачем призначено директора ТОВ «Родина Агро» Тарасенко О.Г. (а.с. 18-19). 18 грудня 2019 року за № 2100 на адресу директора ТОВ «Родина Агро» ОСОБА_6 направлено вимогу, якою останнього було повідомлено про передачу на відповідальне зберігання майна - зерна пшениці масою 296 540 кг, у зв`язку із чим встановлені обмеження щодо описаного та арештованого майна, заборону відчуження майна, пошкодження чи знищення (а.с. 20). 17 січня 2020 року в межах виконавчого провадження № 56982771 Державним підприємством «Сетам» проведено електронні торги з продажу лоту № 400655, в підтвердження чого надано Протокол № 461019, за змістом якого переможцем торгів стало ТОВ «Агропродторг 2017», яке сплатило гарантійний внесок в сумі 45 098,79 грн. 23 січня 2020 року ТОВ «Агропродторг 2017» перераховано на рахунок приватного виконавця Турського О.В. вартість придбаного майна в сумі 1 016 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 261 від 23 січня 2020 року, на підставі чого приватним виконавцем Турським О.В. складено акт про проведені електронні торги з реалізації майна боржника. Зазначений акт направлено новому покупцю, стягувачу, боржникові та організатору торгів (а.с. 23). Відповідно до розпорядження № 56982771 від 24 січня 2020 року приватного виконавця Турського О.В. грошові кошти в сумі 1 016 500 грн, що надійшли від переможця електронних торгів перераховано, зокрема, 924 028,18 грн на користь ОСОБА_2 ; 92 402, 82 грн на користь приватного виконавця Турського О.В.; 69,00 грн на користь ДП «НАІС» (а.с. 27). 05 лютого 2020 року приватним виконавцем на адресу ТОВ «Родина Агро» було направлено вимогу про вжиття заходів щодо переоформлення на ТОВ «Агропродторг 2017», належного боржнику ФГ «Ланецького» зерна пшениці загальною масою 296 540 кг, яке зберігач ОСОБА_3 передав до елеватора ТОВ «Родина Агро» на зберігання згідно з Договором зберігання зерна № 10 від 19 липня 2019 року. 14 лютого 2020 року приватний виконавець звернувся до Миргородського ВП ГУНП у Полтавській області про притягнення посадових осіб ТОВ «Родина Агро» до кримінальної відповідальності через не передачу зерна пшениці, яке перебувало у них на зберіганні. В свою чергу 18 травня 2020 року ТОВ «Агропродторг 2017» звернулось до приватного виконавця Турського О.В. та ДП «Сетам» з письмовою вимогою про повернення отриманих грошових коштів, у зв`язку із невиконанням ним обов`язку щодо передачі «Агропродторг 2017» зерна пшениці, придбаного ними на електронних торгах. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року, з приватного виконавця Турського О.В. на користь ТОВ «Агропродторг 2017» стягнуто грошові кошти в розмірі 1 016 500,00 грн, а з ДП «Сетам» на користь ТОВ «Агропродторг 2017» - 53 500,00 грн. 23 лютого 2021 року приватний виконавець Турський О.В. звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як представника ОСОБА_2 із вимогою про повернення отриманих грошових коштів у розмірі 924 028, 18 грн., аргументуючи свої вимоги, що підстави на яких вони набуті, відпали (а.с. 45). Відповідно до гарантійного листа від 26 лютого 2021 року за підписом ОСОБА_1 , який згідно з довіреністю від 12 грудня 2019 року № 7619 є представником ОСОБА_2 , він також гарантував, що останній протягом 10 днів з моменту отримання вимоги виконає обов`язок з повернення коштів отриманих ним від реалізації на електронних торгах майна боржника у виконавчому провадженні № 56982771, а саме зерна пшениці масою 296 540 кг. (а.с. 49). Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Між сторонами виник спір з приводу порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв`язку із збереженням грошових коштів без достатньої правової підстави. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньо правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. За змістом вказаної норми зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Таким чином кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 757/42443/15-ц (провадження N 61-38890св18). Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1,3,4 статті 77 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). За правилом статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Водночас, відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі №910/8867/20, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом від 02 лютого 2021 року, з Приватного виконавця Турського О.В. на користь ТОВ "Агропродторг 2017" присуджено до стягнення 1 016 500,00 грн. отримані в якості оплати вартості зерна пшениці за результатами електронних торгів від 17 січня 2020 року за лотом N 400655. Так, вказаними судовими рішеннями було встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 56982771 проводилися електронні торги з продажу лоту 400655. 17 січня 2020 року відбулися електронні торги, організатором яких було ДП "Сетам", номер лоту 400655. За результатами проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом №461019 переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродторг 2017", придбавши майно за ціною 1 016 500,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Агропродторг 2017" на підставі Акту про проведені електронні торги від 23 січня 2020 року виникли договірні відносини з купівлі-продажу зерна пшениці загальною масою 296540 кг. Приватний виконавець Турський О.В., як продавець на електронних торгах від 17 січня 2020 року не виконав належним чином свого обов`язку щодо своєчасного передання товару у вигляді зерна пшениці покупцю ТОВ «Агропродторг 2017», внаслідок чого останній набув права діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, що є виключно правом покупця, а не продавця, заявивши вимогу про повернення оплати вартості майна, придбаного на електронних торгах, внаслідок чого було фактично припинено зобов`язання з отримання в якості оплати вартості зерна пшениці за лотом №400655 шляхом односторонньої відмови ТОВ «Агропродторг 2017» від отримання такого майна та стягнення за рішенням Господарського суду м. Києва вказаних грошових коштів із приватного виконавця Турського О.В. на користь ТОВ "Агропродторг 2017". Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Відтак, підстави за яких відповідач ОСОБА_2 набув грошові кошти як стягувач за виконавчим провадженням №56982771 внаслідок проведених електронних торгів від 17 січня 2020 року відпали, оскільки ТОВ «Агропродторг 2017» в односторонньому порядку відмовився від договору купівлі продажу майна реалізованого на електронних торгах, що належне боржнику ФГ «Ланецького» в рамках виконавчого провадження №56982771. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу ОСОБА_2 та його представника по довіреності від 12 грудня 2019 року, зареєстрованої в реєстрі за №7619 та посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. - ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів (а.с. 48), а останній, гарантував, що ОСОБА_2 протягом 10 днів з моменту отримання вимоги виконає обов`язок з повернення коштів отриманих ним від реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №56982771, а саме зерна пшениці загальною масою 296540 кг (лот №400655), у випадку ухилення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зобов`язався сплатити на користь приватного виконавця грошові кошти в розмірі 1000 грн. (а.с. 49). Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , будучи довіреною особою ОСОБА_2 , не заперечував факт отримання грошових коштів за наслідками проведених електронних торгів у виконавчому провадженні №56982771. Таким чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку про наявність ознак безпідставного набуття відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів за рахунок позивача, що і стало підставою для часткового задоволення позовних вимог. Твердження в апеляційній скарзі про те, що акт про проведені електронні торги є чинним, а ТОВ «Агропродторг 2017» залишається власником відповідного майна не відповідають нормам матеріального права та спростовані вірними висновками місцевого суду в оскаржуваному рішенні. Аналіз статей 10, 47 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що єдиним джерелом виплати коштів стягувачу за виконавчим провадженням є кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника) в даному виконавчому провадженні. З інших джерел, зокрема і власні кошти приватний виконавець не зобов`язаний перераховувати стягувачу, а тому доводи апеляційної скарги з приводу того, що правовою підставою набуття ОСОБА_2 коштів є перебування його у виконавчому провадженні у статусі стягувача, в зв`язку з чим з нього не може бути стягнута спірна сума, не приймаються до уваги. До аналогічних висновків також дійшов Вінницький апеляційний суд у постанові від 04 жовтня 2022 року у вказаній справі, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , доводи якої за змістом частково дублюють апеляційну скаргу ФГ «Ланецького». Матеріали справи містять копії документів з матеріалів виконавчого провадження № 56982771, а саме: вимогу приватного виконавця (т. 1 а.с. 224-225); подання про притягнення посадових осіб ТОВ «Родина Агро» до кримінальної відповідальності (т. 1 а.с. 226-228); витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 229), які свідчать про вжиття приватним виконавцем заходів в межах своїх повноважень для відшуковування переданого на зберігання майна, як те передбачено у Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Натомість, будь-яких належних доказів щодо наявності інформації у позивача про псування або розтрату майна тощо, як до продажу зерна на торгах та і під час їх проведення, що могло у відповідності до вимог згаданої Інструкції стати підставою для перевірки стану арештованого майна, у матеріалах справи відсутні, а тому твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про протиправну бездіяльність приватного виконавця, яка призвела до втрати належного ФГ «Ланецького» зерна пшениці і спричинення шкоди, яка складається з вартості неповерненого позивачу майна, описаного та вилученого за актами опису й арешту, колегією суддів не приймаються до уваги. Поряд з цим, підстав для залучення до участі у справі ТОВ «Родина Агро», як зберігача арештованого зерна так і ТОВ «Агропродукт 2017», як переможця торгів з його купівлі, колегія суддів не вбачає, оскільки зазначене майно не є предметом спору у даній справі, а рішення суду у ній жодним чином не вплине на права та обов`язки сторін у відношені до цих осіб. Часткове задоволення вимог позивача у даній справі має наслідком збільшення суми боргу особи, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу ФГ «Ланецького» за рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року та можливе поновлення виконавчих дій з його примусового виконання, однак, за встановлених обставин, не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення місцевого суду. Зазначене не позбавляє права заявника у визначеному законом порядку у межах заведеного кримінального провадження так і у цивільному порядку вживати заходів з метою відшкодування завданих збитків. Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ланецького» залишити без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2022 року залишити без змін. Поновити дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови, на підставі п. 6 ст. 259 ЦПК України складений 27 грудня 2022 року. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: Т.Б. Сало Т.М. Шемета