Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5636/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 р. Справа № 440/5636/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) по справі № 440/5636/22 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, обчисленої з розрахунку п`ять мінімальних пенсій за віком. До позову ОСОБА_1 додав клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, що унеможливило вчасне подання апеляційної скарги. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано усунути її недоліки шляхом надання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду. На виконання вимог суду, 08.07.2022 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, у зв`язку чим він забезпечував охорону громадського порядку на добровільних засадах у м. Полтаві в нічний час, а також здійснював волонтерську діяльність. На переконання позивача вищевказані обставини унеможливили звернення до суду в установлений КАС України строк. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано, що на момент закінчення строку звернення до суду з цим позовом, на усій території України було запроваджено воєнний стан, позивач на добровільних засадах забезпечував охорону громадського порядку у м. Полтаві в денний і нічний час, здійснював волонтерську діяльність, а також займався іншою роботою, пов`язаною з укріпленням обороноздатності, підтриманням правопорядку та допомогою постраждалим від воєнних дій. Також, зазначає, що Полтавський окружний адміністративний суд з 24.02.2022 по 15.05.2022 не здійснював прийом громадян, не проводив судові засідання, доступ громадян до приміщення суду був обмеженим, отже у вказаний період суд не працював, що перешкоджало позивачу вчасно звернутись з позовом. Вважає введення воєнного стану поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки під час воєнного стану діяли обмеження для пересування, руху автотранспорту, роботи поштових відділень, численні повітряні тривоги та інші поважні причини, що перешкодили позивачу звернутись з позовом раніше. Крім того, покликаючись на постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 815/460/18, від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17, від 29.11.2019 у справі №642/7479/16-а, від 30.01.2020 у справі №554/5119/16-а, від 23.07.2020 у справі №761/28365/16-а, Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, вказує, що немає строкового обмеження для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за минулий час, яку особа не отримувала з вини суб`єкта владних повноважень. Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі - відповідач) не подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пункті 3 ч.1 ст. 294 цього Кодексу (повернення позову), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись п.9 ч.4 ст.169 КАС України, враховуючи неповажність причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем, виходив з того, що звертаючись до суду з позовом в липні 2022 р. ОСОБА_1 пропустив, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, у разі неподання особою в зазначений строк позову або якщо вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Зі змісту позову вбачається, що предметом у цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік. Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. При цьому, колегія суддів зауважує, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом щодо не нарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня слід обраховувати з 30 вересня відповідного року. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №420/718/21. Тобто, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2021 рік розпочався з 30 вересня 2021 року та сплив 30 березня 2022 року. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 складено адміністративний позов 28.06.2022 , який 01.07.2022 за наслідками автоматизованого розподілу Полтавського окружного адміністративного суду передано судді А.О. Чесноковій, тобто до суду позивач звернувся поза межами шестимісячного строку встановленого ст. 122 КАС України. В якості поважних підстав пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 посилався на запровадження у Україні з 24.02.2022 воєнного стану та його участь у забезпеченні охорони громадського порядку на добровільних засадах у м. Полтаві в нічний час, а також здійснення волонтерської діяльності. Колегія суддів звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку із запровадженням воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне. Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року. Надалі, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259, затверджених Законами України, воєнний стан в Україні продовжено до 19.02.22. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які б заважали позивачу своєчасно звернутись до суду першої інстанції починаючи з 30 вересня 2021 року, так і з 24.02.2022 через запровадження в Україні воєнного стану. Таких обставин не встановлено і судом апеляційної інстанції. Крім того, сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Посиланням скаржника на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом з огляду на забезпечення ним охорони громадського порядку на добровільних засадах у м. Полтаві в нічний час, а також здійснення волонтерської діяльності суд першої інстанції надав оцінку та вірно визнав їх безпідставними, оскільки вказана діяльність не мала безперервного характеру. Доводи апелянта щодо неможливості своєчасного подання позову з підстав припинення роботи Полтавського окружного адміністративного суду колегією суддів оцінюється критично, оскільки відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв, не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя, проте з певними обмеженнями. Крім того, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивач не зазначив підстав та обставин не можливості звернення до суду з адміністративним позовом за період з 30 вересня 2021 року по 24 лютого 2022 року. Доводи апеляційної скарги про відсутність строкового обмеження виплати соціальних пільг у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку з вини відповідного суб`єкта владних повноважень з посиланням на судову практику Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом спору у вказаних справах є пенсійне забезпечення, а не виплата разової грошової допомоги, яка є предметом даного спору по суті. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернувшись до суду з позовом в липні 2022 р. про виплату одноразової щорічної допомоги до 05 травня 2021 р., ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України. Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Колегія суддів зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України). Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви. З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 440/5636/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова