Постанова 4813 № 500/8504/18

Номер провадження: 22-ц/813/4357/22 Справа № 500/8504/18 Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Жигуліна С.М., по справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, встановив: 03.12.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 13 784,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 8 000,00 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 07.09.2018 року ОСОБА_2 в магазині відповідача ФОП ОСОБА_1 зробила замовлення на придбання та доставку комплекту меблів - спального гарнітуру «Реджина радика беж» (двоспальне ліжко та дві тумби) загальною вартістю 19768 грн., яка складається із вартості ліжка - 13784 грн. та тумб - 5984 грн. Замовлення меблів зроблено з каталогу. Ліжко було замовлено розмірами 1,8м.х2,0м., оплата була здійснена авансом від 07.09.2018 року в розмірі 10000 грн. та 21.09.2018 року - в розмірі 9768 грн. Замовлені меблі були доставлені за адресою позивача, не були розпаковані, в результаті чого розміри були встановлені лише в результаті монтажу та було встановлено, що розміри ліжка виявились більшими, тобто 2,05м.х2,0м., що унеможливило встановлення в приміщення спальні у квартирі. Про вказаний недолік, який був поєднаний зі сколом на деревині, потіки фарби та потертості, позивачка у термін 14 діб сповістила відповідача. Посилаючись на те, що їй було відмовлено у поверненні коштів, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь вартість ліжка 13784 грн. та моральну шкоду у сумі 8000 грн. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ліжка в сумі 13784 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути на користь ФОП ОСОБА_1 двоспальне ліжко з комплекту меблів - спального гарнітуру «Реджина радика беж». Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 908 грн. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.05.2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином сповіщені про час і місце судового засідання, в тому чистолів сторони через своїх представників ОСОБА_3 і відповідно ОСОБА_4 (а.с. 212-215). Враховуючи, що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, та відкладення у зв`язку з цим судового розгляду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а тому дана постанова прийнята 07.12.2022 року, а датована 16.12.2022 року. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції понад рік (а.с. 190), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 07 вересня 2018 року в магазині відповідача зробила замовлення на придбання та доставку комплекту меблів - спального гарнітуру «Реджина радика беж» (двоспальне ліжко та дві тумби) загальною вартістю 19768 грн., яка складається із вартості ліжка в сумі 13784 грн. та тумб в сумі 5984 грн. При цьому суд виходив із того, що в судовому засіданні сторони по справі визнали доведеним факт того, що позивач зробила замовлення меблів з каталогу, у зв`язку з чим було замовлено ліжко розмірами 1,8м.х2,0м., оплата була здійснена авансом від 07 вересня 2018 року в розмірі 10000 грн. та від 21 вересня 2018 року у повному обсязі - в розмірі 9768 грн. Разом із тим, із долученого до матеріалів справи каталогу встановлено, що на а.с. 150 мається фото моделі ліжка спального гарнітуру «Реджина радика беж» загальними розмірами 1800х2000. В подальшому, замовлені меблі були доставлені за адресою позивача, однак не були розпаковані, в результаті чого розміри були встановлені лише в результаті монтажу. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог ст. 702 ЦК України, на застосування якої посилався відповідач, сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Цей договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом. Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов`язаних із вчиненням дій щодо виконання договору. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, а також з тим, що судом було визнано доведеною обставину про те, що в результаті монтажу розміри ліжка виявились більшими за розміри, на які розраховувала позивач, тобто 2,05м.х2,0м., що унеможливлює встановлення ліжка в приміщення спальні. Про вказаний недолік, який був поєднаний зі сколом на деревині, що підтверджується фотосвітлинами (а.с. 10-12), потіком фарби і потертостями, позивач у термін 14 діб сповістила магазин письмовою завою, а потім власника, який є відповідачем по справі (а.с.8). Проте, позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви як про заміну ліжка, так і про повернення грошових коштів, так як ліжко за розмірами, які задовольняють позивача, відсутнє. Також відповідач зазначив, що долученим до матеріалів справи каталогом меблів «Реджина радика беж» визначено про моделі з двома розмірами, серед яких модель ліжка спального гарнітуру «Реджина радика беж» загальними розмірами 1,8м.х2,0м. відсутня (а.с. 114-169). Проте, суд виходив із того, що відповідно до п.15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, недолік визначений як будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Заявник апеляційної скарги посилався на те, що позивач ОСОБА_2 не мала можливості замовити ліжко розмірами 1,8м.х2,0м. через відсутність такої моделі, а також на те, що у каталозі вказано як загальний розмір ліжка, так і вибір позивачем моделі зі спальним місцем 1800х2000, що у свою чергу передбачає більший розмір загального виробу ліжка. З цього приводу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в каталозі, на який посилаються сторони, у доступному для простого розуміння, не визначені такі терміни, як загальний розмір ліжка, та розмір спального місця, а тому погоджується з висновками суду про те, що з урахуванням відсутності договору, долучених рахунків про оплату, позивачем замовлено модель ліжка із загальними розмірами саме 1,8м.х2,0м., а не з розмірами спального місця 1,8м.х2,0м. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог, передбачених п.4,5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено право позивача під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), а також на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону. За змістом ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що через вказані недоліки використання позивачем ліжка з розмірами спального місця 1,8м.х2,0м. та загальними розмірами 2040/2185/1230, як визначено у каталозі, є неможливим, а тому порушує право позивача на використання придбаного майна. Суд правильно виходив із того, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. При цьому, споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Суд правильно виходив із того, що ліжко, яке є предметом спору, не входить до переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню), який затверджений Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладені обставини в своїй сукупності, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартість ліжка з комплекту меблів - спального гарнітуру «Реджина радика беж», в сумі 13384 грн. Що стосується завдання позивачці моральної шкоди та визначення її розміру, колегія суддів також погоджується з висновком суду і зазначає наступне. У відповідності до п.3,5,9 постанови №4 Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року за наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на викладені обставини, суд дійшов правильного висновку про те, що зважаючи на функціонал об`єкта спору, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану порушеного права позивача ОСОБА_2 , розмір завданої їй моральної шкоди складає 2000 грн., які підлягають стягненню на її користь з відповідача ФОП ОСОБА_1 . Доводи заявника апеляційної скарги про те, що у суду не було правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу проданого товару, от вони є безпідставними, з огляду на те, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про розірвання будь-якого договору і про це позивач питання не ставила. Судовим рішенням було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача вартість ліжка, а само ліжко підлягає поверненню позивачем відповідачу. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ним не відмовлялось позивачці в обміні товару, то вони є необґрунтованими, оскільки заявник апеляційної скарги не надав суду ні першої, ні апеляційної інстанції доказів існування іншого аналогічного товару, яке б задовольняло потреби покупця, в даному випадку позивача ОСОБА_2 . З цього приводу посилання заявника апеляційної скарги на правові позиції Верховного Суді і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, є безпідставним. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Враховуючи, що відповідно до п.5 ч.6 ст.19 ЦПК України дана справа є малозначною, то постанова касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 16.12.2022 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева