Постанова 4813 № 495/6139/24

Номер провадження: 22-ц/813/2796/25 Справа № 495/6139/24 Головуючий у першій інстанції Братків І. І. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Братків І.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 28.06.2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №609190427 від 01.08.2021 року у розмірі 26739,81 грн. та судових витрат. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 01.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 7 500,00 грн. У зв`язку з невиконанням умов договору, у боржника виникла заборгованість у розмірі 26 739,81 грн., з яких: 7 499,50 грн. - заборгованість по кредиту; 19 240,31 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» року уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31.12.2021 року. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17 770,33 грн. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія (далі ОК) «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно. Предметом даного договору Факторингу є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимог. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 739,81 грн. 06.03.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого та згідно з Актом прийому передачі Реєстру боржників позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 26 739,81 грн. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі і на умовах, передбачених кредитним договором. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2024 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» було відмовлено (а.с.100-108). В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» ставить питання про скасування заочного рішення Білгрод-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.112-121). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 20.01.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці, датою ухвалення цього судового рішення є 20.01.2025 року. Колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.11.2024 року (а.с.136-137), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (а.с.138-140, 142-143). Апеляційним судом було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання, що підтверджується випискою від 03.07.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.89). Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулось до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.142-143), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України, вважається її належним сповіщеннями. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.100-108). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року (а.с.53). 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с.33). 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» року уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31.12.2021 року (а.с.35). 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17 770,33 грн. Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року (а.с.68), якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року, включно. Предметом даного договору Факторингу є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимог. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 739,81 грн. (а.с.72). Крім того, позивач посилався на те, що 06.03.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого та згідно з Актом прийому передачі Реєстру боржників позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 26 739,81 грн. (а.с.79-82). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із наступного. Так, із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 7 500,00 грн. Тобто договірні зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 7609190427 від 01.08.2021 року на час укладання договору факторингу№ 28/1118-01, від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ще не існували, а тому й відповідно, не могли бути охоплені в даному договорі факторингу. Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Крім того, на підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належними доказами, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Разом з тим, будь-яких доказів про оплату за договором факторингу позивачем до суду надано не було. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з підстав недоведеності факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором. З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, апелянт не має право на компенсацію судових витрат. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда О.С. Комлева Є.С. Сєвєрова