Постанова 4807 № 335/6502/20

Дата документу 09.12.2022 Справа № 335/6502/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1970/22 Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В.О. Є.У.№ 335/6502/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Гончар М.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів тимчасово державної соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району в особі представника Хохотва Ганни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачені бюджетні кошти у вигляді тимчасової державної соціальної допомоги у сумі 9 610,41 грн., та суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн., що був сплачений позивачем при поданні позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно заяви ОСОБА_1 від 14.08.2019 № 2019/8/4/78 та відповідно до Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098 (далі Порядок) було призначено допомогу, на період з 14.08.2019 року по 13.02.2020 у відповідних сумах: за серпень 2019 року сума до виплати склала 908,13 грн.; за період з вересня по листопада 2019 року сума до виплати склала 1 564,00 грн. щомісячно; за період з грудня 2019 року по січень 2020 року сума до виплати склала 1 638,00 грн.; за лютий 2020 року сума до виплати склала 734,28 грн. Одночасно з заявою про призначення допомоги відповідачем подано декларацію про доходи та майновий стан громадян, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. В декларації відповідач вказала, що не працює, доходів не має, у розділі «відомості про житлові приміщення, що перебувають у власності» зазначила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38 кв.м. З текстом попередження у бланку наданої заяви відносно проведення перевірки згідно чинному законодавству України наведених заявницею відомості про доходи, майно та обставини, що вплинули, або могли вплинути на прийняте рішення щодо надання допомоги, а також про підстави відмови в призначенні допомоги, або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів, у разі подання неповних чи недостовірних відомостей ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис. Пунктом 12 Порядку встановлено, що тимчасова допомога не призначається у разі коли у власності особи або членів її сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв.м. на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв.м. на сім`ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм). Згідно з п. 16 Порядку виплата призначеної тимчасової допомоги припиняється, якщо особою приховано відомості або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан, що вплинуло на призначення тимчасової допомоги і визначення її розміру та внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, що настає за тим, у якому виявлено зазначені факти. Зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 володіє двома об`єктами нерухомості, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 та квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, на думку позивача, відповідач приховала відомості, які суттєво впливають на призначення тимчасової допомоги не зазначила у декларації при подачі заяви на отримання тимчасової допомоги, що володіє двома об`єктами нерухомості площа яких перевищує встановлені нормативи. Внаслідок чого ОСОБА_1 надміру виплачено державні кошти у вигляді тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплат за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 9 610,41 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2020 року позовні вимоги УПСЗН Запорізької міської ради по Вознесеневському району задоволені. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2020 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення від 10 листопада 2020 року скасовано, справу було призначено до розгляду. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позову стосовно того, що відповідачка надала до УПСЗН недостовірні відомості, у зв`язку з чим їй помилково була призначена тимчасова державна соціальна допомога, про порядок перевірки була повідомлена, а також попереджена під час подачі документів, в тому числі декларації про майновий стан, про надання лише достовірної інформації. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 374, 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено умислу ОСОБА_1 в наданні недостовірної інформації або навмисного приховування даних. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 звернулася до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району 14.08.2019 року за призначенням державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, у зв`язку з чим, підписала заяву. Подаючи заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги від 14.08.2019 та декларацію про доходи та майновий стан від 14.08.2019, ОСОБА_1 зазначила всі необхідні відомості про себе та свої доходи (остання не працює, доходів не має, у розділі відомості про житлові приміщення, що перебувають у власності зазначено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ), підтвердила особистим підписом, що усвідомлює, що наведені відомості будуть перевірені згідно із законодавством України. Згідно рішенню управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.08.2019 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу як непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, починаючи з 14.08.2019 по 13.02.2020 у розмірі 1 564,00 грн. щомісячно. Згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належать два об`єкти нерухомості, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 та квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі проведеної перевірки ОСОБА_1 було припинено виплату тимчасово соціальної допомоги починаючи з 14.02.2020 року. Згідно пояснень відповідача ОСОБА_1 , вона не мала наміру чи умислу не подавати неповних відомостей в Управління соціального захисту населення, чи щось приховати про майновий стан сім`ї. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються, зокрема, декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження. Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. У відповідності до пункту 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Пунктом 6 Порядку у редакції, чинній на час первинного призначення відповідачці державної соціальної допомоги, було визначено, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно. Відповідно пунктів 3, 4, 5 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), для обчислення суми доходів ураховуються доходи в грошовій та натуральній формі, а також в іноземній валюті за кордоном з будь-яких джерел як на території України, так і за її межами. При визначенні сукупного доходу органи, що призначають допомогу, користуються усіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій. До сукупного доходу входять, зокрема дохід від земельної частки (паю) (пункт 5.16, підпункт г пункту 7.5 Методики). Згідно із вказаною Методикою загальна сума сукупного доходу одержувачів допомоги включає в себе суму всіх доходів кожної особи, яка враховується при наданні допомоги, визначених на підставі наданих документів за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги, якщо інше не передбачене законодавством. Частиною першою, четвертою статті 7 Закону № 1768-III (у редакції станом на 26 лютого 2018 року) було визначено, що державна соціальна допомога не призначається або припиняється у випадках, коли, зокрема, з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування. Якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. Статтю 7 Закону № 1768-III виключено на підставі Закону № 646-IX від 02 червня 2020 року. Згідно із абзацом другим пункту 25 Порядку (у редакції станом на 26 лютого 2018 року) виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права насоціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, з місяця, в якому виявлено порушення. У пункті 27 Порядку було визначено, що контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів. Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном. Пунктом 28 Порядку було встановлено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку. Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження № 61-33727сво18). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Докази того, що відповідач при поданні заяви про призначення допомоги та інформації про майновий стан, діяла із умислом подання недостовірних відомостей, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги відсутні, а також не встановлено доказів, що сім`я відповідача отримувала дохід від використання не заявленого нерухомого майна. Позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги доказів того, що ОСОБА_1 , подаючи декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та не вказавши у ній відомості про наявність квартири за адресою: АДРЕСА_3 , мала на меті навмисно приховати ці дані. Необхідно також звернути увагу, що у рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява №. 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Із урахуванням зазначеного, враховуючи обставини цієї справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 268, 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2022 року у цій справі залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий суддя: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська М.С. Гончар