Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7461/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7698/23 Справа № 205/7461/22 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи,в м.Дніпро апеляційну скаргу Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2023 року по справі за позовом Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2022 року Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі Правобережне УСЗН ДМР) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, мотивуючи тим, що останній перебуває на обліку в органах соціального захисту населення як отримувач тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, у зв`язку із поданням ним 12 лютого 2020 року до Правобережного УСЗН ДМР заяви про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - тимчасова допомога). Зазначали, що ОСОБА_1 була призначена тимчасова допомога на період з 12 лютого 2020 року по 11 серпня 2020 року, а саме: з 12 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 1 016,69 грн., з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 липня 2020 року по 11 серпня 2020 року у розмірі 1 712 грн. Вказували, що відповідно до п.5 Порядку, в редакції від 01 січня 2020 року, для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за реєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу; інформацію про адресу реєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання); документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті); довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України; декларацію про доходи та майновий стан заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги; копію рішення про призначення опікуна (для особи, псу визнано недієздатною). Інформація про склад сім`ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи про майновий стан. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, яка набрала чинності 12 березня 2020 року, встановлено карантин на усій території України. Призначення тимчасової допомоги відповідачу після закінчення шестимісячного строку її виплати було здійснено у раніше призначеному розмірі 1 712 грн. з 12 серпня 2020 року. Посилаючись на те, що у вересні 2020 року під час перевірки достовірності та повноти інформації, наданої відповідачем для призначення тимчасової допомоги, було виявлено надання ОСОБА_1 недостовірних даних про майновий стан сім`ї, а саме, за останнім зареєстровано більше ніж один автомобіль: 01 квітня 2017 року зареєстровано автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1990 року випуску; 29 серпня 2017 року зареєстровано автомобіль марки «RENAULT MEGANE», 2010 року випуску, через що управлінням було визначено обсяг надміру виплачених коштів за період з 12 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 12 704,69 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь надмірно виплачені кошти тимчасової державної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату в розмірі 12 704,69 грн. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Правобережне УСЗН ДМР, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Наголошували на тому, що ними доведено заявлені позовні вимоги, а судом помилково не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем 12 704,69 грн. Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 12 704,69 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до органу праці та соціального захисту населення із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидії та пільг, а саме: допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Звертаючись за призначенням допомоги та при заповненні декларації про доходи та майно, затвердженою Міністерством праці та соціальної політики України, в розділі IV (Відомості про транспортні засобі, що перебувають у власності або володінні членів сім`ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) ОСОБА_1 вказував, що володіє одним транспортним засобом «RENAULT MEGANE», 2010 року випуску. Під час звернення ОСОБА_1 було проінформовано про те, що наведені ним відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та на визначення її розміру, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України, про що свідчить його підпис в заяві про призначення соціальної допомоги та в декларації про доходи та майно. Рішенням Правобережного УСЗН ДМР від 22 травня 2020 «Про призначення допомоги» ОСОБА_1 призначено відповідно до Закону України тимчасова державна соціальна допомога особам, які не набули права на пенсію з 12 лютого 2020 року по 11 серпня 2020 року. Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 07 вересня 2020 року зазначено, що за ОСОБА_1 , зареєстровані транспортні засоби: 01 квітня 2017 року зареєстровано автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1990 року випуску; 29 серпня 2017 року зареєстровано автомобіль марки «RENAULT MEGANE», 2010 року випуску, 18 вересня 1997 року зареєстровано автомобіль марки «RENAULT 5», 1986 року випуску. На підставі заяви про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату та декларації, рішенням Правобережного УСЗН ДМР про перерахунок (відрахування) державної допомоги ОСОБА_1 перераховано тимчасову допомогу. Відповідно розрахунку надмірно отриманих коштів, ОСОБА_1 було отримано наступні виплати: розмір допомоги з 12 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року 1 016,69 грн.; з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 1 638 грн., з 01 липня 2020 року по 11 серпня 2020 року у розмірі 1 712 грн. Після проведення перерахунку за вищезазначений період утворилась переплата в сумі 12 704,69 грн. Матеріалами справи також підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору Правобережним УСЗН ДМР на адресу відповідача направлялось повідомлення №460 від 15 вересня 2022 року, №286 від 16 жовтня 2020 року та №78 від 15 лютого 2021 року про припинення надання та повернення надміру виплачених коштів державної допомоги. Позивачем також було зазначено, що відповідачем до Управління було додатково надано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей №43845960 від 08 лютого 2021 року, згідно якого відповідач 22 вересня 2017 року надав довіреність на розпорядження транспортним засобом марки «FRORD TRANSIT», 1990 року випуску, ОСОБА_2 , проте станом на момент надання РЦС ГСЦ МВС в Дніпропетровській області інформації на запит Управління, вказаний автомобіль перебуває у власності відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 12 704,69 грн, а отже поверненню зазначена сума не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату для призначення тимчасової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 (далі Порядок), визначає механізм призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати. Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу (п.2 Порядку). Контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів (п.3 Порядку). Для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення, встановлені законодавством документи, зокрема заяву та декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги. Форми заяви та декларації про доходи та майновий стан затверджуються Мінсоцполітики в установленому порядку (п.5). В абз.4 п.12 Порядку передбачено, що така допомога не призначається у разі, якщо особа або члени її сім`ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень. Відповідно до абз.7 п.12 Порядку тимчасова допомога не призначається у разі, коли: у власності особи або членів її сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм). Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІ державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Тобто, за наявності у власності особи, яка звернулася за призначенням тимчасової державної соціальної допомоги або членів її сім`ї більш як одного автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), така державна допомога не призначається. Положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18). При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 12 704,69 грн., які отримані відповідачем є такими, що безпідставно ним набуті, а тому вказані кошти підлягають поверненню відповідно до закону. Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо не встановлення факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 12 704,69 грн. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2023 року. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: Т.Р. Куценко М.О.Макаров