Постанова Одеський апеляційний суд № 499/317/22

Номер провадження: 22-ц/813/7788/22 Справа № 499/317/22 Головуючий у першій інстанції Погорєлова І.В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 4000,00 грн. щомісячно на її користь, мотивуючи це тим, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Мінімальна сума коштів на утримання дитини на місяць наразі складає 8000,00 грн. з урахуванням цін на продукти, одягу, комунальних послуг, зв`язку та інше. При цьому відзначила, що відповідач працює будівельником, займається будівництвом та ремонтом під ключ приватних будинків, коли вони проживали разом, він отримував дохід у розмірі 3000,00 доларів США щомісячно, а наразі будівельники отримують від 15000,00 до 25000,00 грн. щомісячно. Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, яка за своєю природою є відзивом на позовну заяву, відповідно до якої позов в частині стягнення аліментів визнав частково, згоден сплачувати аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також відзначив, що позивач у позовній заяві вказала обставини, що не відповідають дійсності, а саме про те, що він не надає допомоги на утримання дитини, оскільки він кожного місяця перераховує кошти позивачці для утримання дитини, допомагає продуктами харчування, платить за школу, засоби зв`язку та інше. Щодо розміру його доходу, то відзначив, що наразі офіційно працевлаштований на період дії воєнного стану на місці особи, яка є мобілізованою, отримує заробітну плату у розмірі 6500,00 грн., тобто мінімальну заробітну плату. (а. с. 21). Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2200,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 19.05.2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Допущено негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн. на користь держави. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є молодою, працездатною людиною, інших осіб на утриманні не має, а позивач в свою чергу жодним чином у позовній заяві не обґрунтувала розмір запитуваної суми до стягнення, не надала доказів, що відповідач має змогу сплачувати аліменти саме в такому розмірі, клопотань про витребування доказів не заявляла, при цьому з безумовним урахуванням інтересів дитини, суд вважає за доцільне стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 2200,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття, при цьому враховано вік дитини, необхідність її усестороннього розвитку (а. с. 23-25). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що на теперішній час мінімальна сума коштів, яка потрібна на утримання дитини, складає приблизно 8000 гривень на місяць, до вказаної суми входить вартість харчування, комунальних послуг, зв`язку, навчання, одягу, оплату розвитку дитини, перукарські послуги, витрати на дорогу (а. с. 33-36). Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Задовольняючи позов частково, стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2008 року народження, у розмірі 2 200 грн. щомісячно до повноліття дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є молодою, працездатною людиною, яка не має інших осіб на утриманні, але позивач не довела про спроможність відповідача сплачувати заявлену нею до стягнення суму аліментів у розмірі 4 000 грн. щомісячно. Розглядаючи питання стягнення аліментів на утримання дитини, колегія суддів приймає до уваги наступні норми Закону. Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімумдля дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні. Відповідно до ч.1-2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Дана норма передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті. Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до змісту ч.1 даної статті. За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, сторони по справі мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає разом з матір`ю, що не заперечувалося відповідачем. Відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру стягнення аліментів 4 000 грн. і надаючи згоду на сплату аліментів у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць (на час розгляду справи 1 309 грн.), обґрунтовує це тим, що розмір його доходів, про який вказує у позові ОСОБА_1 3 000 доларів на місяць, не відповідає дійсності і позивачем не доведений. Станом на час подання заяви до суду першої інстанції (червень 2022 року) відповідач офіційно працевлаштований на час дії військового стану, зокрема заміщує мобілізовану людину та отримує мінімальну заробітну плату (а. с. 21). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не додав до заяви довідку з місця роботи про дійсний розмір його заробітної плати і не навів у заяві до суду розрахунку своїх щомісячних витрат необхідних для забезпечення його життєдіяльності. З матеріалів справи також не вбачається, що відповідач є непрацездатною людиною чи обмеженою у працездатності людиною через стан його здоров`я. Крім того, відповідач заперечував, що він усунувся від утримання неповнолітньої дитини, і стверджував, що кожного місяця сплачує аліменти на дитину добровільно, допомагає продуктами харчування, оплачує школу та інші необхідні витрати для дитини. При цьому відповідач не зазначив, в якому саме загальному грошовому розмірі він щомісяця добровільно ніс всі ці витрати на утримання неповнолітньої дочки до звернення позивача до суду з даним позовом. Сам відповідач наголошував, що отримує дохід у вигляді мінімальної заробітної плати у розмірі 6 500 грн. щомісячно, заміщуючи мобілізовану людину на час оголошеного в Україні військового стану без надання відповідної довідки від роботодавця. Між тим до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано довідку про отриманий дохід на посаді водія в Одеській дирекції АТ «Укрпошта» за період з травня по жовтень 2022 року у розмірі 38 389,45 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб за цей же період склав 6 686,79 грн. Таким чином остаточний дохід після утримання податків становить 31 702,66 грн., що в середньому становить 5 283,77 грн. на місяць. Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Враховуючи встановлені у справі обставини, процесуальну поведінку сторін та враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, колегія суддів не погоджується з розміром аліментів 2 200 грн. щомісячно, який визначений судом в оскаржуваному рішенні, і вважає, що справедливим та законним є розмір аліментів у сумі 3 200 грн. щомісячно, що становить 60,56% від документально підтвердженого середньомісячного доходу 5 283,77 грн., і такий розмір аліментів не суперечить ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 3 200 грн. щомісячно. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 274, 367, 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 200,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 19.05.2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений: 05.12.2022 року. Головуючий суддя: О.М. Таварткіладзе Судді: А. П. Заїкін С. О. Погорєлова