Постанова 4824 № 757/15298/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/15298/22-ц Головуючий у І інстанції - Козлов Р.Ю. апеляційне провадження №22-ц/824/9901/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. за участю секретаря судового засідання Линок В.О. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 40 000 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. У мотивування вимог зазначала, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин між сторонами дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Зауважувала, що вона зі свого боку докладає всіх зусиль для забезпечення потреб дитини. У свою чергу відповідач, який є батьком дитини, не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини всім необхідним для належного його розвитку та виховання. При цьому, посилалася на те, що відповідач є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу сину, батьком якого він є. На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з 27 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 992,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині розміру аліментів змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 2 820 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належної оцінки доказів та проігнорував доводи відповідача, не врахувавши факту проживання позивача з дитиною за кордоном. Зауважує, що позивач надала суду докази на підтвердження того, що на утримання дитини вона витрачає в середньому 5 640 грн. Натомість суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 20 000 грн. Також посилається на недоведення стороною позивача того, що відповідач може сплачувати аліменти на дитину у заявленому нею розмірі, а також розмірі, встановленому судом першої інстанції. 15 червня 2023 року апеляційним судом отримано від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Уважає, що відповідач намагається уникнути відповідальності по утриманню дитини та мінімізувати розмір аліментів на утримання сина. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи розмір аліментів у сумі 20 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір аліментів відповідатиме потребам дитини та буде узгоджуватись з обов`язком матеріального утримання дітей обома батьками. При цьому встановив, що місячний розмір витрат позивача на дитину є значно нижчим аніж заявлений до стягнення. Наведений позивачкою орієнтовний розрахунок розміру аліментів не може вважатись належним доказом у справі, оскільки додатково не підтверджений доказами, які б могли беззаперечно свідчити про те, що позивачка витрачає в середньому на утримання сина 80 000 грн. Позивачкою не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі про стягнення якого пред`явлено позов. Проте, колегія не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 18 жовтня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу № НОМЕР_1 , виданим Бюро шлюбних ліцензій Офісу міського секретаря міста Нью-Йорк 24 жовтня 2019 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 , виданим Бюро статистики життя штату Флорида 01 травня 2020 року, яке належним чином містить апостиль. Дитина є громадянином України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України №6147/16-530-1451 від 30 червня 2020 року. Як установлено судом, ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_2 за межами України, що сторонами в ході розгляду справи не заперечувалось. За змістом статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2 100 грн, з 1 липня - 2 201 грн, з 1 грудня - 2 272 грн; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 грн, з 1 липня - 2 744 грн, з 1 грудня - 2 833 грн. Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона після припинення шлюбних відносин з відповідачем фактично здійснює самостійно повне фінансування потреб дитини щодо харчування, придбання одягу, іграшок, книжок, дитячих меблів, дозвілля, охорони здоров`я, тощо. Також, здійснює одноосібно утримання житла, у якому проживає дитина, та повністю утримує транспортний засіб, на якому здійснюється перевезення дитини. Зауважувала, що відповідач протягом усього часу перебування у шлюбі із позивачкою працевлаштований не був, доходів не отримував, більшу частину витрат на дитину несла позивач. За станом здоров`я відповідач не має особливостей, які б могли впливати на його можливість сплачувати аліменти у запропонованому позивачкою розмірі. Крім того, у відповідача є повнолітня дитина від іншого шлюбу, яку відповідач не утримує, та не має на утриманні непрацездатних батьків. Заперечуючи доводи позивача, ОСОБА_1 зазначає про те, що згідно наданих позивачем доказів на підтвердження розміру витрат на дитину, середній розмір реально витрачених за місяць коштів на дитину за період з 2020 року по лютий 2022 року становить 5 640 грн, у зв`язку з чим уважає обґрунтованим розміром аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача - 2 820 грн. Згідно листа Державної податкової служби України від 05 вересня 2022 року №20016/5/26-15-12-06-09 ОСОБА_1 на дату надання відповіді не перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві як фізична особа-підприємець або як особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, інформація про наявність відкритих рахунків у фінансових установах відсутня. Інших доказів розміру заробітку ОСОБА_1 та наявності у останнього на праві власності нерухомого та/або рухомого майна матеріали справи не містять. Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зважаючи на викладене, наявність підстав для стягнення аліментів саме у розмірі 20 000 грн не підтверджується ані фактичними обставинами справи, ані наявними у матеріалах справи доказами. Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги частково та стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 20 000 грн, не встановив та не перевірив рівень доходу позивача та відповідача, спроможність відповідача сплачувати щомісячно 20 000 грн аліментів на дитину, неповно з`ясував всі обставини справи, не врахував докази, надані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи. Виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров`я та інтереси малолітнього ОСОБА_3 , матеріальне становище ОСОБА_1 , зваживши на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн, оскільки докази того, що відповідач, будучи в працездатному віці та отримуючи постійний дохід, спроможний сплачувати аліменти у розмірі 20 000 грн відсутні, також як і відсутні належні докази того, що позивач щомісячно витрачає на дитину саме 80 000 грн. Квитанції, долучені до позовної заяви, не підтверджують того, що вказані витрати носять постійний характер, всі куплені речі та товари спрямовані саме на дитину ОСОБА_3 та є необхідними. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Положеннями частини першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для зміни оскаржуваного рішення шляхом зменшення розміру присуджених аліментів з 20 000 грн до 4 000 грн. Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, виходячи з меж здібностей і фінансових можливостей відповідача. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року - змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 27 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з 20 000 грн до 4 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник