Постанова Київський апеляційний суд № 755/5375/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/5375/23 Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П. провадження №22-ц/824/5819/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 10 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Гаращенко Д.Р., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- в с т а н о в и в : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі і від цього шлюбу у них народився спільний син. Вказувала, що після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання свого сина не надає, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Згідно наявного диплому № НОМЕР_1 , виданого 30.04.2004 року Вінницьким національним технічним університетом ОСОБА_2 , що за фахом кваліфікується оператором комп`ютерного набору третього розряду, він має можливість і працює в ІТ-сфері, зареєстрований як СПД, а також отримує кошти з оренди земельних ділянок, що зареєстровані за адресою: Вінницька область, Чечельницький район, с/рада Лузька. За час шлюбного життя чоловік неодноразово возив родину за кордон, здійснював великі покупки, забезпечував родину усім - від харчування до відпочинку. Враховуючи витрати на місяць, з дитиною-інвалідом, сума складає 45 000 грн, що підтверджується копіями квитанцій, тому маючи наведені підстави, просила встановити стягнення аліментів від середньомісячної зарплати батька - ОСОБА_2 у фіксованій грошовій сумі - 20 000 грн. До того ж, ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП від 01.12.2022 року, основний вид діяльності - комп`ютерне програмування, додаткові: консультація з питань інформатизації, діяльність з керування комп`ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, веб-портали, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначала, що заробітна плата за категорією «ІТ, комп`ютери, інтернет» в Україні становить від 11 000 грн до 51 000 грн. За результатами пошуку за запитом «Програміст» заробітна плата коливається від 20 000 грн до 78 000 грн. На момент подання позову до суду дитина - ОСОБА_3 навчається у навчально-виховному комплексі «Домінанта» (дошкільний навчальний заклад-спеціалізована школа І ст.-суспільно-гуманітарна гімназія-СШ №204 з поглибленим вивченням фізичної культури) м. Києва від вересня 2021 року до теперішнього часу, що підтверджується довідкою від 08.02.2023 року з навчально-виховного комплексу «Домінанта» м. Києва. Позивачка зазначала, що вона самостійно оплачує всі витрати, пов`язані із забезпеченням дитини, так як купляє всі необхідні речі для дитини та себе. Забезпечує дитину всім необхідним від їжі до відпочинку. Син має інвалідність-вроджену двобічну клишоногість і з самого народження позивачка займається його лікуванням, присвячує всю свою увагу його здоров`ю та шукає краще реабілітаційне лікування для дитини. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн, щомісячно, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи від 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування скарги вказує, що обов`язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків, що, на думку сторони позивача, суд першої інстанції не врахував, ухвалюючи оскаржуване рішення. Як зазначалось у позовній заяві, дитина є інвалідом та потребує постійного піклування. До того ж, син періодично повинен проходити консультування лікарів, здачу аналізів, реабілітацію у лікувальних закладах для підтримки здоров`я. Дитина відвідує платний навчальний заклад, відповідно кошти за який сплачує позивачка. Крім того, все дозвілля дитини, відвідування розважальних, навчальних закладів, одяг та харчування дитини повністю оплачує позивачка. Відповідач жодної участі у вихованні чи утриманні дитини не бере, кошти на утримання дитини в достатньому розмірі не сплачує. На підтвердження суми витрат на дитину на місяць просить колегію суддів прийняти до уваги та дослідити наявні чеки та квитанції про придбання товарів та послуг за місяці лютий - липень 2023 року, з яких чітко вбачається, що на утримання дитини витрачаються чималі кошти, які для позивачки є непід`ємними, оскільки стабільного доходу вона не має, а обов`язок з утримання дітей до їх повноліття лежить на обох батьках - як на матері так і на батькові. До того ж, орієнтовний розрахунок витрачених позивачкою одноособово коштів на місяць на дитину, оскільки всі квитанції зберегти не вдалось, а деякі продукти чи послуги оплачувались готівкою без отримання чека чи квитанції. Так, в середньому, позивачка на утримання дитини в місяць витрачає близько 40 000 грн. Вказує, що за лютий місяць 2023 року витрати на дитину склали 43 608 грн 48 коп., за березень - 38 788 грн 16 коп., за квітень місяць - 37 814 грн 54 коп., за травень - 35 278 грн, за червень - 30 298 грн, за липень - 41 158 грн. Просить врахувати, що вказані документи частково не були подані до суду першої інстанції з об`єктивних причин, а саме: так як фактично були відсутні у позивачки на руках, їй довелося приділити значний час на їх відшукання, оскільки вона ніколи не займалася збиранням чеків чи квитанцій та подумати не могла, що відповідач, як батько дитини з особливими потребами, який як ніхто усвідомлює, яких витрат на утримання потребує їх спільна дитина, буде заперечувати щодо фактичного понесення таких витрат чи ухилятися від свого обов`язку утримувати сина. Варто відзначити, що ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів про наявність у відповідача доходу, який би був достатнім для сплати аліментів у заявленому нею розмірі. При цьому, суд встановив, що відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, оскільки інших дітей у нього немає, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб також не має, принаймні відповідачем доказів протилежного суду не надано. Враховуючи такі висновки суду першої інстанції, вважає за доцільне також вказати, що відповідач у справі - батько дитини є спеціалістом з програмування та оформлений як ФОП, основний вид діяльності - комп`ютерне програмування та працює онлайн у Ngoar UK Ltd, офіс якого знаходиться за адресою: 56-58 Broadwick Street, Soho, London. Офіційний сайт компанії: https://www.ngoar.com/. На підтвердження того, що відповідач дійсно працює в іноземній компанії надано копію договору, укладеного між Ngoar UK Ltd та ОСОБА_2 , а також його переклад з англійської на українську мову. Офіційний дохід відповідача позивачці невідомий та визначити його неможливо, оскільки офіційний дохід ніде не обліковується і вона може виходити лише з власних спостережень та з середньої заробітної плати працівників за аналогічними спеціальностями, про що детально було розписано в позовній заяві, однак не було враховано судом першої інстанції. Позивачка акцентує увагу, що поки вона з відповідачем проживали у шлюбі і заробітної плати останнього було більш ніж достатньо. Однак точного розміру заробітної плати вона не знала. Також просить врахувати, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зазначає, що з боку сторони позивача надано всі можливі та наявні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог. В той же час, відповідач жодним чином не спростував обставин щодо його обов`язку в рівній мірі з позивачкою утримувати спільну дитину, надаючи по 20 000 грн щомісячно (загальна сума витрат на дитини складає близько 40 000 грн), незалежно від його матеріального стану, що встановлено також судом першої інстанції. Слід також зазначити, що наразі відповідач не позбавлений можливості працевлаштуватися задля задоволення своїх життєвих потреб та на належному рівні потреб своєї дитини. Крім того, відповідач має у своїй власності нерухоме майно, а саме: дві земельні ділянки (документи наявні в матеріалах справи). У відзиві на апелційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що позивач наводить ті обставини, які не відповідають дійсності, що у свою чергу є недостовірними наведеними фактами, в тому числі позивачем не надано жодного доказу. який би підтверджував її вимоги, що має істотне значення саме для цього предмету позовних вимог (стягнення аліментів). Враховуючи встановлений на законодавчому рівні розмір прожиткового мінімуму для дитини, майновий стан сторін, відсутність у сторін інших аліментних зобов`язань, а також те, що обов`язок з утримання дитини законом покладено на обох батьків, заявлений розмір аліментів значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років. За змістом статті 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а тому, з огляду на вище викладене, розрахунок розміру аліментів в позовній заяві не має чіткості, а побудований лише на припущеннях щодо можливої заробітної плати відповідача, адже відповідач очевидно не в змозі платити аліменти у розмірі 20 000 грн на утримання дитини щомісячно. Відповідач погоджується сплачувати аліменти на утримання сина до його повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно. Стосовно наданих доказів позивачем до позовної заяви, що дані витрати нібито належать до витрат, пов`язаних з утриманням сина, вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано ніяких обґрунтувань та доказів, що витрати на дитину відносяться саме на її утримання, а саме - спрямовані на оплату: одягу та взутгя, оплату дозвілля, відпочинку, оплату інших необхідних витрат саме для сина, на яких ґрунтується її вимоги у позовній заяві. Також потрібно зазначити, що відповідачу відомо, що позивачка не працює. При цьому, позивачка замовчує обставину чи працює вона чи ні. Адже, у позовній заяві позивачка зазначала, що нібито витрати на місяць на дитину складають 45 000 грн, а вже в апеляційній скарзі вказує 40 000 грн, зазначивши що це нібито підтверджується копіями квитанцій, які долучені нею до позовної заяви. Вказує, що виникає питання, якщо позивачка не працює, то звідки в неї кошти на понесені нею витрати на дитину. З даного приводу зазначає, що відповідач утримує дитину, і надає матеріальну допомогу на дитину, це і стосується і лікування, навчання, харчування тощо. Є очевидним зловживанням процесуальними правами позивача з метою введення суд в оману, оскільки є очевидно розбіжність між заявленими позивачем витратами та відсутністю доходів позивача. Отже, позивачка свідомо не надає актуальну інформацію щодо свого доходу, що свідчить про недобросовісність при здійсненні своїх процесуальних прав, ухилення від надання належних та достовірних доказів для правильного вирішення спору судом. В свою чергу, наголошує що відповідач не має намір ухилятися від свого батьківського обов`язку щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття та сплачувати аліменти, але розмір аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн не є співмірним та є занадто високим для відповідача. При цьому, всупереч обов`язку доказування позивачка не надала суду доказів того, що дитина потребує матеріального утримання від батька саме у розмірі по 20 000 грн на місяць, при тому, що цей розмір на час звернення її до суду у сім разів перевищував мінімальний прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років (2 833 грн). Не надано також доказів того, що відповідач має нерегулярний офіційний дохід чи частину доходу отримує неофіційно. На підтвердження своїх витрат на утримання дитини позивачка до суду першої інстанції подала в якості доказів касові чеки, які знеособлені, тобто, встановити по них, що ці чеки відносяться саме на утримання дитини, не є можливим. Доводи, що і позовної заяви, що і апеляційної скарги в цій частині обмежуються лише загальними фразами про те, що ця сума є необхідною та достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, без деталізації нагальних потреб дитини та наведення хоча б приблизного розрахунку їх вартості. Позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами здатність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 20 000 гривень щомісячно, чим не виконано вимоги ч. 3 ст.12 ЦК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, оскільки інших дітей у нього немає, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб також не має, принаймні відповідачем доказів протилежного суду не надано. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду відповідач здійснював перекази на користь позивача безготівковим шляхом на утримання спільного сина за період від червня 2022 року до травня 2023 року, що підтверджується копіями квитанцій АТ «ПриватБанк» долучених до матеріалів справи. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом встановлено, що 22 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис 1682. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року у справі № 755/1808/23, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено, шлюб між сторонами розірвано. За відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 31.01.2023 року за № 88547211 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_3 навчається у навчально-виховному комплексі «Домінанта» (дошкільний навчальний заклад-спеціалізована школа І ст.-суспільно-гуманітарна гімназія-СШ № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури) м. Києва з вересня 2021 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 08.02.2023 року з навчально- виховного комплексу «Домінанта» м. Києва. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, останній є фізичною особою-підприємцем і даний факт не оспорюється стороною позивача. В свою чергу, доказів про середню заробітну плату відповідача сторонами не надано. Крім того, до матеріалів позову позивачка надала медичні документи, які підтверджують наявність у дитини діагнозу, зазначеного нею у позові. На підтвердження доходів та працевлаштованості відповідача позивачка долучила до матеріалів справи роздруківки з інтернет-ресурсу, про надання ним послуг в ІТ сфері. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. За змістом статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, тобто у спосіб, обраний позивачем. При визначенні розміру аліментів суд виходив з наступного. Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум у 2023 році складає: для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривні. Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет» мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня 2021 року становить - 6 700 грн. При визначенні розміру аліментів, з наданих доказів суд дійшов висновку, що відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, оскільки інших дітей у нього немає, інших стягнень на утримання непрацездатних осіб також не має, принаймні відповідачем доказів протилежного суду не надано. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду відповідач здійснював перекази на користь позивача безготівковим шляхом на утримання спільного сина за періодвід червня 2022 року до травня 2023 року, що підтверджується копіями квитанцій АТ «ПриватБанк» долучених до матеріалів справи Крім того, відповідач погодився сплачувати аліменти у розмірі 5 000 грн. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено. Виходячи з наведених сторонами доводів, суд вважав за можливе визначити розмір аліментів на сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн на місяць, що в більшій мірі гарантуватиме прожитковий мінімум на дитину, враховуючи її вік і потреби та відповідатиме встановленому законом рекомендованому розміру аліментів на дитину відповідно до положень статті 182 СК України. Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Щодо розміру аліментів, то з врахування всіх обставин справи, а саме того, що син в силу його особливих потреб потребує значно більшої підтримки з боку батька, який є працездатним і може надавати більшу матеріальну допомогу, оскільки інших дітей у нього немає, а також немає стягнень на утримання непрацездатних осіб, колегія суддів приходить до висновку щодо доцільності зміни рішення в частині розміру аліментів до стягнення на утримання сина з 5000 грн. на 10 000 грн. Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи від 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, в порядку ст.141 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат і відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 610,40 грн. В решті рішення слід залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи від 10 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 грн 40 коп. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: