Постанова Київський апеляційний суд № 367/4531/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 367/4531/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8204/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Саранюк Л.П., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, - в с т а н о в и в : У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 09 квітня 2005 року перебувала у шлюбі з відповідачем. 02 травня 2019 року відповідач звернувся до Ірпінського міського суду з заявою про розірвання шлюбу та 24 травня 2019 року було відкрито провадження по даній справі, справа №367/3394/19. Зазначала, що стосунки між нею та відповідачем після реєстрації шлюбу почали погіршуватися, що в результаті призвело до припинення спільного сумісного проживання. Від шлюбу вони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходяться повністю на її утриманні. У свою чергу, відповідач не бере участі в утриманні дітей, матеріально не забезпечує, хоча має можливість. Вказувала, що домовленості між сторонами щодо добровільної сплати аліментів не досягнуто, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим листам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків не має. При цьому відповідач має можливість сплачувати аліменти, оскільки є працездатним, здоровим, має роботу та стабільний дохід. Таким чином, просила стягнути з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500,00 грн., починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 500,00 грн., починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідача (т. 1 а.с. 1-4). 22 листопада 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначив, що позивач приховала той факт, що ОСОБА_2 також проживає разом із дітьми за вказаною адресою, будинок є його власністю та лише він несе витрати по його утриманню. Позивач не приймає жодної участі у сплаті комунальних послуг та витрат, пов`язаних з утриманням житлового будинку. Вважає, що без будь-якого примусу повинен допомагати утримувати дітей, забезпечувати їх всім необхідним, що й робить систематично з часу їх народження. Зазначав, що його заробітна плата, після вирахування податків, становить 3 500 грн. на місяць, що є недостатнім для присудження аліментів в розмірі прожиткового мінімуму, а в свою чергу, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували витрати ОСОБА_2 , що дасть суду можливість стягнути з відповідача не обмежуючись розміром його доходу. Звернув увагу також і на те, що з вересня 2019 року щомісячно сплачує на рахунок позивачки грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. на утримання дітей та готовий сплачувати кошти на утримання дітей в сумі 2 600,00 грн. (по 1 300,00 грн. на кожну дитину), що становить 74% від його доходу, хоч інших доходів відповідач не має, та у нього відсутнє майно, яке б відповідач міг здавати в оренду та отримувати додатковий дохід. Тому позовні вимоги відповідач визнав частково, а саме погодився сплачувати аліменти на утримання дітей в сумі 2 600,00 грн. (по 1 300,00 грн. на кожну дитину) (т. 1 а.с. 24-26). 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, на обґрунтування якого зазначила, що актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї власника житла (заявника) від 17 грудня 2019 року, встановлено, що позивач зареєстрована і проживає в буд. АДРЕСА_2 разом із дітьми, яких виховує самостійно, доглядає за ними і утримує за власні кошти, тоді як згідно цього акту, чоловік позивача ОСОБА_2 з серпня 2019 року фактично не проживає разом зі своєю сім`єю, а проживає зі своїми батьками. Вказує, що відповідач приховує той факт, що сума в розмірі 3 500,00 грн. є лише «офіційною» частиною його заробітної плати, оскільки є очевидним, що заробітна плата директора магазину в м. Києві не може складати такий маленький розмір, окрім того, відповідач крім основної роботи на посаді директора будівельного магазину, займається ще й підробітками у вільний від основної роботи час, що приносить йому в середньому щомісячно додатковий дохід від 5 000,00 грн. до 10 000,00 грн. на місяць. Звернула увагу на те, що тільки документально підтверджені самим відповідачем щомісячні витрати на виплату позивачці аліментів на утримання своїх доньок та за комунальні послуги складають не менше, ніж 6 000,00 грн. на місяць, що значно перевищує офіційний дохід відповідача у розмірі 3 500,00 грн. Тому вважає, що розмір аліментів, необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та який підлягає стягненню з відповідача, складає не менше ніж 2 500,00 грн. на кожну дитину на місяць (т. 1 а.с. 87-94). Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000,00 грн., починаючи з дня подання заяви до суму, а саме: 06 червня 2019 року і до досягнення повноліття, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 000,00 грн., починаючи з дня подання заяви до суду а саме: 06 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн. (т. 1 а.с. 243-247). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просиврішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2020 року змінити в частині визначення розміру аліментів на кожну дитину та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 600,00 грн. на кожну дитину. На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не взяв до уваги довідку про розмір його заробітної плати, який становить приблизно 3 500,00 грн. на місяць. Зазначав, що додаткових доходів не має. Зазначив, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у розмірі по 2 000,00 грн. на кожну дитину, що сукупно становить 4 000,00 грн. та перевищує його заробітну плату. Крім того, з квітня 2020 року був вимушений звільнитися з роботи у зв`язку з закриттям магазину, в якому він працював. Звертав увагу на те, що з вересня 2019 року щомісячно сплачував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. на утримання дітей, а обов`язок матеріально утримувати дітей покладений на обох батьків в рівній мірі (т. 2 а.с. 2-4). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 також подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішенняІрпінського міського суду Київської області від 16 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. На обґрунтування скарги зазначила, що насправді відповідач має можливість сплачувати аліменти - йому належить на праві власності приватний житловий будинок АДРЕСА_2 , він займає керівну посаду директора будівельного магазина у м. Києві та згідно наявних у справі доказів отримує сукупний щомісячний дохід у розмірі близько 20 000,00 грн., але не менше, ніж 15 000,00 грн. на місяць. У матеріалах справи наявні докази того, що насправді щомісячні витрати відповідача набагато перевищують його офіційний дохід, що свідчить про те, що всупереч твердженням відповідача дійсний розмір аліментів, який позивач просить з нього стягнути, не є для нього надмірно обтяжливим. Вказувала, що у справі наявні докази того, що вона щомісячно витрачає на утримання дітей більше, ніж по 5 000,00 грн. на кожну дитину, що на її переконання є більш ніж достатньою підставою для задоволення позовних вимог у заявленому нею розмірі. Однак суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 89, п. 2 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у рішенні не тільки не надав жодної оцінки доказам та не виклав мотиви їх відхилення, але й не зазначив про існування таких доказів (т. 2 а.с. 15-20). 15 червня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача. На обґрунтування відзиву зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що його заробітна плата станом на час розгляду справи в суді першої інстанції складала 3 500,00 грн., також отримував мінливий, нерегулярний додатковий дохід, який складав в середньому 2-3 тисячі гривень на місяць, але це було до серпня 2019 року, в березні 2020 року він був звільнений та з того часу не отримував жодного доходу (т. 2 а.с. 55-58). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, 09 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київської області, актовий запис № 65, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 10). Від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 11, 12). З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла (заявника) від 17 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Чоловік ОСОБА_2 зі своєю сім`єю з серпня 2019 року фактично не проживає. Позивач виховує своїх дітей самостійно, утримує їх за власні кошти (т. 1 а.с. 98-99). Згідно довідки про доходи від 18 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 працював у ФОП ОСОБА_8 на посаді директора магазину та його заробітна плата у період з 01 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року складає 25 640,00 грн., тобто від 4 250,00 грн. по 4 300,00 грн. щомісяця (т. 1 а.с. 27). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 направляв на рахунок ОСОБА_1 аліменти з вересня 2019 року по жовтень 2019 року по 2 000,00 грн. (т. 1 а.с. 29-31). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. За змістом ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50% заробітної плати боржника. Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 71 цього Закону та ст. ст. 194 - 197, 274 СК України. Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання двох доньок по 2 500,00 грн. на кожну щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дітьми повноліття. Відповідач у відзиві на позову заяву визнавав позов частково та погоджувався сплачувати аліменти по 1 300,00 грн. на кожну дитину, а в апеляційній скарзі просив визначити аліменти в розмірі по 1 600,00 грн. на кожну дитину щомісячно. Відповідач ОСОБА_2 заперечував фінансову можливість сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі - по 2 000,00 грн. на кожну дитину. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставин і доказів на спростування таких доводів відповідача до суду не надано і судом таких не встановлено. З матеріалів справи вбачається, що відповідач на час постановлення оскаржуваного рішення районного суду працював директором будівельного магазину ФОП ОСОБА_8 та його заробітна плата у період з 01 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року складала 25 640,00 грн., тобто від 4 250,00 грн. по 4 300,00 грн. щомісяця(т. 1 а.с. 27). Доводи апелянта ОСОБА_2 , що із 01 квітня 2020 року він звільнений з посади за угодою сторін, з посиланням на копію трудової книжки, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки вказані обставини виникли після ухвалення оскаржуваного рішення (т. 2 а.с. 5). Проте, інших об`єктивних доказів наявності у відповідача більшого заробітку (доходу) до суду не надано і судом не встановлено. Доводи позивачки ОСОБА_1 про орієнтовний розмір можливого щомісячного заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 від 15 000 грн. до 20 000 грн., виходячи із можливих витрат, є припущеннями, які об`єктивними доказами по справі не підтверджені, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про стягнення аліментів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру стягуваних з відповідача аліментів на утримання дітей із 2 000,00 грн. до 1 600,00 грн. на кожну дитину. Визначивши такий розмір стягуваних аліментів, колегія суддів врахувала положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якою установлено у 2020 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць дітям віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, гарантований мінімальний розмір аліментів на одну дитину та передбачений законодавством обов`язок обох батьків утримувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому таке рішення не позбавляє права позивача заявляти про збільшення розміру стягуваних аліментів у випадку збільшення заробітку (доходу) відповідача. Доводи позивача про здійснення нею значних витрат на лікування та навчання дітей колегія суддів до уваги не взяла з огляду на положення ст. 185 СК України, відповідно до якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Тому позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодування додаткових витрат на дітей або вирішити це питання в позасудовому порядку. Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2020 року змінити в частині визначення розміру аліментів стягуваних із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зменшивши розмір аліментів з 2 000,00 грн. до 1 600,00 (одна тисяча шістсот) грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 06 червня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова Д.Р. Гаращенко