Постанова 4807 № 333/2304/18

Дата документу 29.11.2022 Справа № 333/2304/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 333/2304/18 Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С. № 22-ц/807/1825/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бєлова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, ВСТАНОВИВ В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у вересні 2020 року уточнив, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В обґрунтування позову зазначив, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 45000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №014/2180/3/16533. Предметом іпотеки є нерухоме майно квартира, загальною площею 52,34 кв.м, житлова площа 29,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В силу п. 5.5 зазначеної договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Виходячи з п.5.5.1 вказаного договору іпотеки, у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у цьому випадку цей договір (п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; згідно зі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. 19 грудня 2017 року між ПАТ «ФІДОБАНК», що є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Фідокомбанк» (яке раніше мало назву - АТ «Ерсте Банк») і ОСОБА_2 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 28 листопада 2017 року, укладено договір про відступлення прав вимоги за наступними договорами: кредитним договором №014/2180/3/16533 від 30 травня 2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін (сума заборгованості за кредитним договором станом на 18 грудня 2017 року - 818154,71 гривень, з яких: заборгованість за кредитними коштами - 740576,80 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 77577,91 гривень); договором поруки №014/2180/3/16533 ПФО від 30 травня 2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін; договором іпотеки №014/2180/3/16533 від 30 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловой О.Г.. 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. із заявою про передання позивачу заяви- вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором у 30-денний строк з дня отримання заяви-вимоги та звернення стягнення на предмет іпотеки, яку було направлено на адресу його місця проживання, про що 16 квітня 2018 року нотаріусом було видано свідоцтво, яким посвідчено факт передачі цієї заяви-вимоги і зазначено, що заява була передана поштою та отримана особисто 12 березня 2018 року. При цьому позивач у період з 20 січня 2018 року до цього часу перебуває в іншій країні - Республіці Чорногорії. 18 квітня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 . Позивач вважає, що таке рішення нотаріус прийняв в порушення вимог законодавства України. Так, жодних окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, як то передбачено ст.ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку», не укладалося. Крім того, предмет іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника (є його єдиним житлом, належним на праві власності), загальна площа якого не перевищує 140 кв.м. Заяву-вимогу про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 28 лютого 2018 року позивач не отримував, а тому ОСОБА_2 не виконала вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про порушення умов основного зобов`язання. Реєструючи право власності на квартиру за ОСОБА_2 нотаріусом порушено приписи законодавства, оскільки законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, а вчинена нотаріусом дія не була пов`язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. 24 вересня 2020року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, у зв`язку із заміною первісного відповідача на належного (том 1 а.с.242-245). Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозову Вікторію Миколаївну на належного відповідача - ОСОБА_2 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозову Вікторію Миколаївну (том 2 а.с.11). З урахуванням зазначеного позивач просив скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року на квартиру АДРЕСА_2 . за ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 1057.20 грн. (з них 704,80 грн. - за подання позову, 352,40 грн. - за подання заяви про забезпечення позову). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1057 гривень 20 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор) і ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 45000,00 доларів США (том 2 а.с.26-27). У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки №014/2180/3/16533 (том 1 а.с.15-17), а також 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/2180/3/16533 ПФО (том 1 а.с.18-19). Відповідно до п.1.2 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року предметом іпотеки є нерухоме майно квартира, загальною площею 52,34 кв.м, житлова площа 29,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 29.10.1993 року за реєстровим №1-2849 (том 2 а.с.23). В силу п. 5.5 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Згідно з п.5.5.1 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; згідно зі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. 09.12.2013 року між ПАТ «ФІДОБАНК», що є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Фідокомбанк» (яке раніше мало назву AT «Ерсте Банк») і ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року (том 2 а.с.28-29). 19.12.2017 року між ПАТ «ФІДОБАНК» і ОСОБА_2 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2017-11-17-000102-a від 28.11.2017 року, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за наступними договорами: кредитним договором №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 , з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін (сума заборгованості за кредитним договором станом на 18.12.2017 року 818154,71 гривень, з яких: заборгованість за кредитними коштами 740576,80 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 77577,91 гривень); договором поруки №014/2180/3/16533 ПФО від 30.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін; договором іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловой О.Г., укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 (том 1 а.с.51-53). 28.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. із заявою про передання ОСОБА_1 заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (том 1 а.с.22). 16.04.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. видано свідоцтво, яким посвідчено факт передачі ОСОБА_1 заяви-вимоги про необхідність усунення зобов`язань за кредитним договором № 014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року та сплатити на користь ОСОБА_2 суму боргу грошові кошти у сумі 818154,71 грн. у 30-денний строк з дня отримання заяви-вимоги шляхом поштового переказу засобами Укрпошти за адресою реєстрації ОСОБА_2 , і зазначено, що заява була передана поштою та отримана особисто 12.03.2018 року (том 1 а.с.60). 18.04.2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року, на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року (том 1 а.с.24, том 2 а.с.60-61, том 3 а.с.18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічна правова позиція висловлена у Висновку КЦС ВС (постанова від 7 липня 2021 року у справі № 369/14294/17) Верховний Суд зазначив, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно особою, за якою зареєстровано речове право на це майно. Зміст і характер правовідносин між учасниками справи та встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з товариством щодо права власності на квартиру та правомірності дій товариства стосовно реєстрації за ним такого права. Проте позивач не висунув позовних вимог до товариства. Позовну вимогу про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути висунуто до приватного нотаріуса, який прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи ні. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених ст. 12 вказаного Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Підставою для внесення запису про реєстрацію права власності на предмет іпотеки було рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Положеннями ст. 18 Закону України "Про іпотеку", яка є спеціальною нормою, що визначає вимоги до змісту іпотечного договору, передбачено, що істотною умовою договору іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Отже, залежно від того, що сторони договору визначили як предмет іпотеки договір має містити його опис, достатній для встановлення основних характеристик нерухомого майна або для з`ясування змісту (виду) майнового права щодо такого майна (право володіння, користування або інші правомочності), що є вимогою спеціального Закону та запорукою ефективної реалізації прав іпотекодержателя у разі звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог. Системний аналіз положень ст. ст. 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Ч. 3 ст. 10 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. За змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок). П. 40 Порядку встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком. Відповідно до п. 57 Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Згідно з п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у ст. ст. 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 916/3249/16). За змістом ст.35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 зазначила, що умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Умовами іпотечного договору від 30 травня 2008 року ( а.с. 15-17 т1) визначено, що письмова вимога іпотекодержателя надсилається іпотекодавцю. Одним з доводів позивача було порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" Законом унеможливлена перереєстрація майна на іпотекодержателя без згоди боржника на час мораторію, адже мораторій стосується не виключно стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки а й застосовується при зверенні стягнення на іпотечне майно у ніші способи. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18. Тож ОСОБА_2 не був повідомлений приватний нотаріус про те, що спірна квартира не могла бути примусово стягнута на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_2 як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тобто ОСОБА_2 не було враховано положення Закону № 1304-VII від 3 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" і оскільки кредит є споживчим, примусове відчуження квартири без його на те згоди є незаконним. За позицією Великої Палати Верховного Суду(постанова від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18) закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону N 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за кредитором як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Отже, у відповідача були наявні підстави для дотримання вимог значного закону, всупереч яким він звернувся до приватного нотаріуса для здійснення державної реєстрації. Суд першої інстанції також врахував, що за умовами іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку» однією з підстав задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку №1127. Відтак ОСОБА_2 була зобов`язана задля надати реєстратору документи за переліком, передбаченим пунктом 61 вищевказаного Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, та повідомити про можливі перешкод для здійснення такої реєстрації. Висновки щодо обов`язкового дотримання кредитором вимог зазначеного Порядку викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19). Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 127/23288/18 (провадження № 61-11220св19). Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавців та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19). Відповідач ОСОБА_2 хоча і посилалася на те, що вона направляла на адресу позивача через приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозову В.М. заяву (вимогу) щодо усунення порушень зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується копією свідоцтва нотаріуса від 16.04.2018 року, зареєстрованим за №633 (том 3 а.с.27), але не впевнилася в отриманні такої вимоги позивачем. Таким чином, недотримання кредитором вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Суду не надано належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання, відтак, державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону. З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову. На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 8 грудня 2022 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков