Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2304/18

Дата документу 24.01.2024 Справа № 333/2304/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/2304/18 Головуючий у 1 інстанції Тучков С.С. Провадження № 22-ц/807/94/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А., за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, В С Т А Н О В И ЛА: У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом, який у вересні 2020 року уточнив, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В обґрунтування позову зазначив, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 45000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №014/2180/3/16533. Предметом іпотеки є нерухоме майно квартира, загальною площею 52,34 кв.м, житлова площа 29,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В силу п. 5.5 зазначеної договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Виходячи з п.5.5.1 вказаного договору іпотеки, у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у цьому випадку цей договір (п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; згідно зі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. 19 грудня 2017 року між ПАТ «ФІДОБАНК», що є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Фідокомбанк» (яке раніше мало назву - АТ «Ерсте Банк») і ОСОБА_1 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 28 листопада 2017 року, укладено договір про відступлення прав вимоги за наступними договорами: кредитним договором №014/2180/3/16533 від 30 травня 2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін (сума заборгованості за кредитним договором станом на 18 грудня 2017 року - 818154,71 гривень, з яких: заборгованість за кредитними коштами - 740576,80 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 77577,91 гривень); договором поруки №014/2180/3/16533 ПФО від 30 травня 2008 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін; договором іпотеки №014/2180/3/16533 від 30 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловой О.Г.. 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. із заявою про передання позивачу заяви- вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором у 30-денний строк з дня отримання заяви-вимоги та звернення стягнення на предмет іпотеки, яку було направлено на адресу його місця проживання, про що 16 квітня 2018 року нотаріусом було видано свідоцтво, яким посвідчено факт передачі цієї заяви-вимоги і зазначено, що заява була передана поштою та отримана особисто 12 березня 2018 року. При цьому позивач у період з 20 січня 2018 року до цього часу перебуває в іншій країні - Республіці Чорногорії. 18 квітня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 . Позивач вважає, що таке рішення нотаріус прийняв в порушення вимог законодавства України. Так, жодних окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, як то передбачено ст.ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку», не укладалося. Крім того, предмет іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника (є його єдиним житлом, належним на праві власності), загальна площа якого не перевищує 140 кв.м. Заяву-вимогу про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 28 лютого 2018 року позивач не отримував, а тому ОСОБА_1 не виконала вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про порушення умов основного зобов`язання. Реєструючи право власності на квартиру за ОСОБА_1 нотаріусом порушено приписи законодавства, оскільки законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, а вчинена нотаріусом дія не була пов`язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. 24 вересня 2020року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, у зв`язку із заміною первісного відповідача на належного (том 1 а.с.242-245). Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозову Вікторію Миколаївну на належного відповідача - ОСОБА_1 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозову Вікторію Миколаївну (том 2 а.с.11). З урахуванням зазначеного позивач просив скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року на квартиру АДРЕСА_2 . за ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 1057.20 грн. (з них 704,80 грн. - за подання позову, 352,40 грн. - за подання заяви про забезпечення позову). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1057 гривень 20 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року залишено без змін. Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні апеляційної скарги приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. відмовлено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М.задоволено частково. Постанови Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року та від 29 листопада 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає нормам процесуального та матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , було прийнято з порушенням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Іпотекодержателем недотримано приписів закону щодо направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання які б відповідали вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку». Колегія суддів, не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор) і ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 45000,00 доларів США (том 2 а.с.26-27). У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_2 (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки №014/2180/3/16533 (том 1 а.с.15-17), а також 30.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор), ОСОБА_2 (позичальник) і ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/2180/3/16533 ПФО (том 1 а.с.18-19). Відповідно до п.1.2 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року предметом іпотеки є нерухоме майно квартира, загальною площею 52,34 кв.м, житлова площа 29,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 29.10.1993 року за реєстровим №1-2849 (том 2 а.с.23). В силу п. 5.5 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Згідно з п.5.5.1 договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; згідно зі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. 09.12.2013 року між ПАТ «ФІДОБАНК», що є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Фідокомбанк» (яке раніше мало назву AT «Ерсте Банк») і ОСОБА_2 (позичальник) укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року (том 2 а.с.28-29). 19.12.2017 року між ПАТ «ФІДОБАНК» і ОСОБА_1 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2017-11-17-000102-a від 28.11.2017 року, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за наступними договорами: кредитним договором №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_2 , з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін (сума заборгованості за кредитним договором станом на 18.12.2017 року 818154,71 гривень, з яких: заборгованість за кредитними коштами 740576,80 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 77577,91 гривень); договором поруки №014/2180/3/16533 ПФО від 30.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін; договором іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловой О.Г., укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_2 (том 1 а.с.51-53). 28.02.2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. із заявою про передання ОСОБА_2 заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (том 1 а.с.22). 16.04.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. видано свідоцтво, яким посвідчено факт передачі ОСОБА_2 заяви-вимоги про необхідність усунення зобов`язань за кредитним договором № 014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року та сплатити на користь ОСОБА_1 суму боргу грошові кошти у сумі 818154,71 грн. у 30-денний строк з дня отримання заяви-вимоги шляхом поштового переказу засобами Укрпошти за адресою реєстрації ОСОБА_1 , і зазначено, що заява була передана поштою та отримана особисто 12.03.2018 року (том 1 а.с.60). 18.04.2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40698231 від 18.04.2018 року, на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року (том 1 а.с.24, том 2 а.с.60-61, том 3 а.с.18). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 37 Закону України "Про іпотеку"передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку`її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку"). Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок), протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця. Висновок суду першої інстанції, щодо розповсюдження на спірні правовідносини Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є помилковим. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону про мораторій протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке, зокрема, вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Таким чином, умовою розповсюдження Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на правовідносини є факт, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. (частини перша та шоста статті 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV). Стаття 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в актуальній редакції далі - Закон про свободу пересування) містить наступні визначення термінів. Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Згідно із статтею 6 Закону про свободу пересування реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають, зокрема невиконані майнові зобов`язання, за судовим рішенням, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування. Відповідно до преамбули кредитного договору від 30 травня 2008 року місцем проживання позивача визначена наступна адреса: АДРЕСА_3 . Ця ж сама адреса зазначена позивачем у статті 12 кредитного договору від 30 травня 2008 року та в іпотечному договорі від 30 травня 2008 року, Додатковій угоді №

2. Відповідно до відповіді на запит з Єдиного державного демографічного реєстру №348561 від 05.12.2023 року місцем реєстрації з 01.12.1990 року до 15.04.2019 року є АДРЕСА_4 . Таким чином, на момент державної реєстрації 18 квітня 2018 року прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 зареєстрованим місцем проживання позивача було інше нерухоме майно. Враховуючи зазначене, судом першої інстанції помилково визначено, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Окрім цього, суд першої інстанції, помилково дійшов висновку, щодо недотримання іпотекодержателем приписів закону щодо направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання які б відповідали вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до преамбули кредитного договору від 30 травня 2008 року місцем проживання позивача визначена наступна адреса: АДРЕСА_3 . Ця ж сама адреса зазначена позивачем у статті 12 кредитного договору від 30 травня 2008 року та в іпотечному договорі від 30 травня 2008 року, Додатковій угоді №

2. Відповідно до пункту 5.5. кредитного договору від 30 травня 2008 року позивач зобов`язується письмово повідомляти кредитора, зокрема, про зміну фактичної адреси не пізніше 5 днів з часу настання таких змін. Згідно із пунктом 11.5 кредитного договору від 30 травня 2008 року усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, телеграмою або вручені особисто за зазначеними у статті 12 цього договору адресами його сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або датою поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Пункт 2.1.3. Додаткової угоди № 2 передбачає, що позивач підтвердив, що вся інформація та документи, надані позивачем банку у зв`язку із наданням кредиту і укладенням цієї додаткової угоди, кредитного договору від 30 травня 2008 року, договорів забезпечення до нього та інших документів, що пов`язані із цими документами є повними, достовірними і правильно відображають правовий, економічний і фінансовий стан позивача. Згідно із абзацом другим пункту 3 Додаткової угоди № 2 у випадку зміни поштових реквізитів позивача він повідомляє про це кредитора письмовим повідомленням. У будь-якому випадку, за наслідки такого неповідомлення позивач несе відповідальність самостійно. Іпотечний договір від 30 травня 2008 року передбачає виконання позивачем усіх умов кредитного договору від 30 травня 2008 року. В супереч зазначеному, позивач не виконав вимог щодо повідомлення іпотекодержателя про фактичну зміну місця перебування/проживання. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Тобто, згідно з умовами іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку» однією з підстав задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку №1127. На державного реєстратора під час вчинення спірної реєстраційної дії законом було покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 вищевказаного Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/15704/18 (провадження № 61-871св21). Висновки щодо обов`язкового дотримання кредитором вимог зазначеного Порядку викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19). В матеріалах справи містяться докази поштового направлення нотаріусом відповідної заяви-вимоги відповідачки про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки позивачу 28 лютого 2018 року на дві адреси (адреса місця знаходження спірної квартири й адреса, вказана у кредитному та іпотечному договорах від 30 травня 2008 року). Колегія суддів, дійшла висновку, що, за умови направлення нотаріусом відповідної заяви-вимоги відповідачки про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки позивачу 28 лютого 2018 року на дві адреси (адреса місця знаходження спірної квартири й адреса, вказана у кредитному та іпотечному договорах від 30 травня 2008 року), дотримано приписів закону щодо направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання які б відповідали вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку». Доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи. Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає сума сплачених судових витрат у розмірі 2 466 гривень 81 копійка та на користь приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни сума сплачених судових витрат у розмірі 2 995 гривень 10 копійок. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2021 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївнапро скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплачених судових витрат у розмірі 2 466 гривень 81 копійку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни суму сплачених судових витрат у розмірі 2 995 гривень 10 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2024 року. Головуючий Судді: