Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/607/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" листопада 2022 р. Справа №921/607/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Скрипчук О.С. суддів Матущака О.І. Марка Р.І. Секретар судового засідання Лагутін В.Б. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» за № 17/09/2021-1 від 17.09.2021 (вх. № 01-05/3187/21 від 17.09.2021) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 (повний текст ухвали складено 17.09.2021, м. Тернопіль, суддя М.С. Стадник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» про забезпечення позову у справі № 921/607/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер», смт. Славське Сколівського району Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємства «Колос-2», м. Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області про стягнення 16 340 008,17 грн безпідставно набутих коштів, за участі представників: від позивача: Снєда П.С. ; від відповідача: Коколчук В.М. ВСТАНОВИВ У вересні 2021 року ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» про стягнення 16 340 008,17 грн. безпідставно набутих коштів. Разом із позовною заявою позивач подав заяву за № 15/03 від 15.09.2021 (вх. №7598 від 16.09.2021) про забезпечення позову, в якій просив суд: - накласти арешт на грошові кошти ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2», що знаходяться на розрахункових рахунках: IBAN НОМЕР_1 в AT «ОТП Банк» МФО 300528, IBAN НОМЕР_1 в AT «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, IBAN НОМЕР_1 в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» МФО 380281, а також на інших виявлених під час виконання даної ухвали рахунках, які відкриті ТОВ Аграрним підприємством «Колос-2» в банківських установах України в межах ціни позову 16 340 008,17 грн; - накласти арешт на нерухоме майно та транспортні засоби ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» в межах ціни позову 16 340 008,17 грн; - заборонити ТОВ Аграрному підприємству «Колос-2» вчиняти будь-які дії, що спрямовані на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів - в межах ціни позову 16 340 008,17 грн. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 у справі № 921/607/21 відмовлено ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» у задоволенні заяви № 15/03 від 15.09.2021 про забезпечення позову. Ухвала суду мотивована тим, що заявник не підтвердив викладені у заяві обставини можливими та допустимими доказами, передбаченими ст. 74 ГПК України, а саме не надав жодних доказів, що відповідач відмовляється повернути кошти, не навів обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та не довів, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» не погоджуючись з даною ухвалою суду подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 про відмову в забезпеченні позову у справі №921/607/21 та задоволити заяву ТзОВ «ОККО-Бізнес Партнер» про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми матеріального та процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що відповідно до платіжних доручень № 002343286 від 08.09.2021 та № 0002343886 від 09.09.2021 позивач безпідставно перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 16340008,17 грн. В той же час, відповідач добровільно відмовляється повернути грошові кошти та не вчиняє жодних дій, які б підтвердили ймовірність повернення грошових коштів у майбутньому, будь-яких пропозицій щодо врегулювання спору мирним шляхом не висловлює, між позивачем та відповідачем не укладено договорів застави, поруки або гарантії, що дозволяло б позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок майна відповідача або отримати суму боргу від іншої особи. Вказує, що сума позовних вимог є істотною для відповідача, він може вчиняти дії щодо відчуження майна, обтяження заставою (іпотекою), передання об`єктів в оренду/управління третім особам тощо з метою унеможливлення виконання судового рішення в майбутньому. Покликається на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо таке буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.10.2021 (вх. № 01-04/7290/21 від 20.10.2021), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 921/607/21 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» за № 15/03 від 15.09.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку номер IBAN НОМЕР_1 в АТ «Банк інвестицій та заощаджень», відкритому на ім`я ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» в межах ціни позову 16 340 008,17 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку номер IBAN НОМЕР_1 в АТ «Банк інвестицій та заощаджень», відкритому на ім`я ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» в межах ціни позову 16 340 008,17 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 у справі № 921/607/21 - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасовано, а справу № 921/607/21 у скасованій частині направлено до Західного апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, апеляційний суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» про стягнення з ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» 16 340 008,17 грн. безпідставно набутих коштів. Позовна заява обґрунтована тим, що між сторонами 07.09.2021 проводилися переговори щодо укладення договору поставки сільськогосподарської продукції, а саме: поставки відповідачем позивачу 2500 тон пшениці 2-го класу врожаю 2021 року, позивач здійснив оплату на банківські реквізити відповідача на загальну суму 16 340 008,17 грн (платіжне доручення № 002343286 від 08.09.2021 на суму 8 000 000,00 грн та платіжне доручення № 0002343886 від 09.09.2021 на суму 8 340 008,17 грн), однак, як зазначає позивач, договір № ОБП-07092021-01 від 07.09.2021, який вказаний у призначенні платежу у відповідних платіжних дорученнях, між сторонами укладено не було. Відтак, ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» вважає, що грошові кошти у сумі 16 340 008,17 грн. були перераховані відповідачу безпідставно і підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст.1212 ЦК України. Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, а також заборони відчужувати майно. При винесення постанови колегія суддів виходила з наступного. В постанові Верховного Суду у даній справі зазначено, що погодившись з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на відповідних рахунках в AT «ОТП Банк», AT «Райффайзен Банк Аваль», інших рахунках, які відкриті відповідачем у банківських установах України та накладення арешту на нерухоме майно і транспортні засоби відповідача та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що спрямовані на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів - в межах ціни позову 16 340 008,17 грн, суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованість такого висновку місцевого господарського суду, самостійно не дослідив обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову. Верховний Суд послався на те, що як вбачається з оскаржуваної постанови, апеляційний суд дійшов висновку, що вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову може спричинити блокування господарської діяльності відповідача, водночас, накладаючи арешт в межах ціни позову - 16 340 008,17 грн на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку в АТ «Банк інвестицій та заощаджень», відкритому на ім`я ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2», суд апеляційної інстанції не надавав оцінки цьому заходу забезпечення позову в контексті блокування господарської діяльності аграрного підприємства. Суд касаційної інстанції послався на те, що матеріали справи свідчать про те, що висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на один з банківських рахунків відповідача та відмова у вжитті інших заходів забезпечення позову, про які просив позивач, є суперечливими та взаємовиключними, тоді як судове рішення має бути зрозумілим та однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано, що згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційного суду мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки ні доводам апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для задоволення його заяви про забезпечення позову в повному обсязі, ні аргументам відповідача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Так, апеляційним судом було залишено без будь-якої оцінки доводи ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» про те, що відповідач є агровиробником, здійснює вирощування і реалізацію сільськогосподарських культур, така діяльність є сезонною, і невжиття заходів забезпечення позову в період збору врожаю та його реалізації утруднить чи навіть унеможливить виконання рішення суду в майбутньому. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не надав оцінки і аргументам ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» про фінансово-економічну стабільність останнього та відсутність сумнівів щодо його платоспроможності в майбутньому. Згідно ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. У наведених висновках колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, що неодноразово викладалась, зокрема в п. 15 постанови від 14.06.2018 у справі №916/10/18, в п. 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, а також в постановах від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 29.01.2021 у справі №910/10957/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 19.05.2021 у справі №916/3638/20. Таким чином умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в заяві про забезпечення позову посилається на те, що ТОВ Аграрне підприємство «Колос-2» відмовляється повернути кошти, отримані без належної грошової підстави, не вчиняє жодних дій, які б підтвердили ймовірність повернення грошових коштів у майбутньому, між сторонами не укладено договорів застави, поруки або гарантії, що дозволяло б ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» задовольнити свої вимоги за рахунок майна ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» або отримати суму боргу від іншої особи. Заявник вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, а також заборони відчужувати майно, необхідно з метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Однак, заявник не підтвердив викладені у заяві обставини можливими та допустимими доказами, передбаченими ст. 74 ГПК України, а саме не надав жодних доказів що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду. Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем вчиняються (чи вчинялися) дії, які вказують або могли б вказувати на можливість подальшого ухилення від виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Твердження апелянта про те, що ТОВ Аграрне підприємство «Колос-2» відмовляється повернути кошти, які є предметом позову не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Посилання ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» (апелянта) на те, що відповідач є агровиробником, здійснює вирощування і реалізацію сільськогосподарських культур, така діяльність є сезонною, і невжиття заходів забезпечення позову в період збору врожаю та його реалізації утруднить чи навіть унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, судом оцінюється критично. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ Аграрного підприємства «Колос-2» є діючим підприємством з січня 2003 року, основна діяльність якого вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, на праві власності за ТОВ Аграрним підприємством «Колос-2» зареєстрована значна кількість майна, має штат працівників у кількості 81 осіб та сплачує податки. Враховуючи сферу діяльності відповідача, накладення арешту на грошові кошти та майно та заборони вчиняти будь-які дії, що спрямовані на відчуження майно може призвести до неможливості функціонування підприємства. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20. Відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України необхідність вжиття таких заходів. Враховуючи те, що позивачем не доведено, що відповідачем вчиняються (чи вчинялися) дії, які вказують або могли б вказувати на можливість подальшого ухилення від виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. За таких обставин, ухвала Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваній ухвалі суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» за № 17/09/2021-1 від 17.09.2021 (вх. № 01-05/3187/21 від 17.09.2021) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2021 у справі № 921/607/21 залишити без змін. 3 Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 28.11.2022. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя О.І. Матущак Суддя Р.І. Марко