Постанова 4824 № 753/19963/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/19963/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11525/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 5 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 23 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. На обґрунтування позовної заяви зазначала, за позовом її матері - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, постановою від 28 січня 2014 року виконавче провадження було закінчено у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Після смерті матері позивачем опікувалась рідна сестра, проте остання не має змоги утримувати позивача, сплата за навчання та лікування є надмірним тягарем для неї. Вказувала, що відповідач матеріальної допомоги не надавав, аліменти більше нікому не платить, стягнення по виконавчим документам з нього не проводиться, інших малолітніх дітей, непрацездатних батьків не має. Зазначала, що відповідач уникає будь-яких розмов щодо надання матеріальної допомоги на навчання та лікування, а незначні кошти, які надавав відповідач, є недостатніми для утримання позивача, оскільки остання потребує додаткових занять та часто хворіє, у зв`язку з чим позивач була вимушена звернутись з даним позовом до суду (а.с. 1-2). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 5 000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 103-107). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 12 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боскін О.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 2 000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Вказував, що з оскаржуваним рішенням суду не погоджується частково, а саме в частині встановлення розміру аліментів та відшкодування розміру судового збору. Так, судом першої інстанції не було враховано, що у заяві про перегляд заочного він зазначав, що має змогу сплачувати позивачу аліменти у розмірі 2 000,00 грн. Посилався на те, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 - матір`ю позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент смерті його дружини вони вже були розлучені. У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час оформлення спадщини він підписав всі папери, щоб не мати прав на квартиру дружини і за усною домовленістю Ѕ частка квартири мала забезпечити матеріально дитину в майбутньому. Після смерті матері позивач отримувала пенсію по втраті годувальника, а за сплатою аліментів не зверталася. Зазначав, що в матеріалах справи немає жодного належного доказу, що відповідач має дохід у розмірі 10 000,00 грн. чи якийсь інший, який дає змогу стягнути з нього 5 000,00 грн. на виплату аліментів. Крім того, зазначав, що судом не враховано, що на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, на яких він несе витрати щодо їх стаціонарного лікування декілька разів на рік. Вказував, що хворів на Covid-19, що призвело до погіршення стану здоров'я, про що до суду було надано документи, які також судом не були враховані при вирішенні справи (а.с. 111-114). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 131-132). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 21 травня 2004 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві. (а.с. 3). Зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 23 січня 2014 року, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві, вбачається, що матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11). Постановою державного виконавця відділу Гордієнко Н.І. державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 28 жовтня 2014 року ВП № 39096035 закінчено виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). До позовної заяви було додано договір про надання освітніх послуг від 15 вересня 2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого Навчальний центр «Грант» бере на себе зобов`язання здійснювати платне навчання ОСОБА_2 за програмою до зовнішнього незалежного оцінювання з дисциплін українська мова та література, англійська мова. За навчання, згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцю 2 620,00 грн., термін навчання 9 місяців (а.с. 13). Також, позивачем було надано виписку з амбулаторної картки від 31 січня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 17), виписку із медичної карти пацієнта ТОВ «Візіум» № 12 664/20 від 03 вересня 2020 року (а.с. 18) та чеки № 36298, № 36242, № 57019 на підтвердження витрат на придбання ліків (а.с. 19-20). Частиною 1 ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 47 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Положення ч. 2 ст. 47 ЦПК України і ч. 1 ст. 18 СК України конкретизують положення ст. 5 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, про те, що сторони розглядають можливість надання дітям додаткових процесуальних прав у зв`язку з розглядом судовим органом справ, що стосуються дітей, зокрема, права здійснювати деякі або всі права сторін у такому процесі. Згідно з ч. 3 ст. 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосуються безпосередньо її майнових прав як неповнолітньої особи, яка станом на день подання позову досягла 14 років, то відповідно до ст. 147 ЦПК України і ст. 18 СК України мала право особисто звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з батька аліментів. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. За змістом ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 71 цього Закону та ст. ст. 194 - 197, 274 СК України. Позивач звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилалася на те, що відповідач не надає коштів на її утримання, але має фінансову спроможність сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. Відповідач заперечував фінансову спроможність платити аліменти у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно посилаючись на скрутне матеріальне становище, відсутність постійного доходу та те, що на його утриманні перебувають батьки-пенсіонери. Відповідач визнав позовні вимоги щодо сплати аліментів у сумі 2 000,00 грн. щомісячно. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До апеляційної скарги ОСОБА_1 надав довідку з Броварського міськрайонного центру зайнятості про те, що він не зареєстрований у центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу станом на 05 вересня 2022 року (а.с. 115). Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки апелянт не навів поважних причин не подання цих доказів до районного суду, які були додані ним до апеляційної скарги, тому колегія суддів не прийняла їх до уваги. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що на його утриманні перебувають батьки пенсіонери. На підтвердження факту утримання батьків пенсіонерів відповідачем було надано пенсійне посвідчення ОСОБА_6 серія НОМЕР_3 та пенсійне посвідчення ОСОБА_7 № НОМЕР_4 (а.с. 66) та виписки із медичної картки амбулаторного хворого (а.с.116-117). При цьому, доказів понесення значних витрат та об`єктивних доказів перебування батьків відповідача на його утриманні до суду не надано і судом таких не встановлено. У ч. 2 ст. 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічний обов`язок закріплений у ч. 1 ст. 180 СК України. Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру аліментів відповідач не надав до суду будь-яких доказів свого скрутного матеріального становища, відсутності доходів та неможливості сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем. Виходячи з того, що матеріали справи не місять доказів того, що відповідач немає змоги надавати кошти на утримання дітей, колегія суддів погодилась з висновком районного суду, що відповідачмає фінансову спроможність сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Визначивши такий розмір стягуваних аліментів, районний суд врахував положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», якою установлено у 2022 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць дітям віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні, гарантований мінімальний розмір аліментів на одну дитину та передбачений законодавством обов`язок батьків утримувати дитину. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач є працездатною особою, до суду не надано доказів погіршення стану його здоров`я, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини чи батьків, які б перебували на його утриманні та мали б бути враховані при визначенні розміру стягуваних аліментів. При цьому таке рішення не позбавляє відповідача заявляти про зменшення суми стягуваних аліментів або припинення їх стягнення у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених СК України. Інші доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова