Постанова 4855 № 620/8642/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8642/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О. Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Почепі В.В., за участю учасників судового процесу: від позивача: не прибув від відповідача (апелянта): Кашина С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Чернігівської митниці на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» до Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (надалі - позивач, ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки") з адміністративним позовом до Північної митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), в якому просило суд: - визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів від 01.02.2021 № UA 102170/2021/000004/1, №UA102170/2021/000005/1 та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102170/2021/00005, №102170/2021/00006. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Північна митниця безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні партії товарів за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позов Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» - задоволено: - визнано протиправним та скасовано Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 01.02.2021 № UA 102170/2021/000004/1, № UA 102170/2021/000005/1; - визнано протиправними та скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Державної митної служби України №UA102170/2021/00005, №UA 102170/2021/00006; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" судовий збір в розмірі 8080,96 грн ( вісім тисяч вісімдесят гривень 96 копійок), сплачений відповідно до платіжного доручення від 22.07.2021 № 000004591. Так, 24 листопада 2021 року на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 209775,00 грн. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" витрати на правничу допомогу в розмірі 30750,00 грн (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень). Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про задоволення заяви позивача частково щодо витрат на правничу допомогу, відповідачем подано до суду апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують надання послуг на правничу допомогу. Крім того, апелянт звертає увагу, що представник позивача, в першу чергу, повинен надати суду договір, який мас містити розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат. Проте, договір підписаний юристом з корпоративних та правових питань Яремчук Н.В., але при цьому не наданий документ, який підтверджує повноваження такої особи на підписання договору; не містить печатки позивача; не містить розміру суми договору, а лише містить розмір витрат за годину роботи адвоката, радника та молодших юристів, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 3 ст. 134 КАСУ. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України). Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що договір про надання правової допомоги № 7/05-2014/2021 від 21.04.2021; акт № 7/05-2014/2021/03 виконаних робіт від 30.07.2021; рахунок-фактура № 7/05-2014/2021/03; додаток до рахунку-фактури № 7/05-2014/2021/03 від 30.07.2021; акт № 7/05-2014/2021/10 виконаних робіт від 30.09.2021; рахунок-фактура № 7/05-2014/2021/10; додаток до рахунку-фактури 7/05-2014/2021/10 від 30.09.2021; рахунок-фактура 7/05-2014/2021/18 від 29.10.2021; додаток до рахунку-2014/2021/18 від 29.10.2021; акт № 7/05-2014/2021/18 виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що гонорар за виконані роботи фактично сплачений позивачем на день подання цієї заяви, на підтвердження чого додає виписку з поточного рахунку АБ «Офіс О. Завадецього» від 19.11.2021 року. З наданих представником позивача документів суду першої інстанції встановив, що адвокатом виконано певний обсяг робіт: вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, складання проекту позовної заяви, формування пакету документів для подання заяви, підготовка відповіді на відзив, розгляд заперечень, участь в судовому засіданні та витрачено 61 год. 60 хв., загальну вартість за вказані послуги визначено в сумі 209775,00 грн. Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Так, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30750,00 грн. Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмету спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається. Щодо посилання апелянта те, що договір на правничу допомогу підписаний юристом з корпоративних та правових питань Яремчук Н.В., але при цьому не наданий документ, який підтверджує повноваження такої особи на підписання договору; не містить печатки позивача, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довіреність №01-09-20/41 від 01.09.2020 року, яка підтверджує право Яремчук Н.В. на укладання даного договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було належним чином розглянуто заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 30750,00 грн., оскільки дана сума є співмірною по даній категорії справ. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення повно з`ясував всі обставини справи, а тому додаткове рішення суду залишається без змін, а скарга відповідача без задоволення. Керуючись ст.ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення. Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан В.Ю. Ключкович Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року.