Постанова 4855 № 620/8642/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8642/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О. Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Почепі В.В., за участю учасників судового процесу: від позивача: не прибув від відповідача (апелянта): Кашина С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» до Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,- В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (надалі - позивач, ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки") з адміністративним позовом до Північної митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), в якому просило суд: - визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів від 01.02.2021 № UA 102170/2021/000004/1, №UA102170/2021/000005/1 та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102170/2021/00005, №102170/2021/00006. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Північна митниця безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні партії товарів за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позов Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» - задоволено: - визнано протиправним та скасовано Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 01.02.2021 № UA 102170/2021/000004/1, № UA 102170/2021/000005/1; - визнано протиправними та скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Державної митної служби України №UA102170/2021/00005, №UA 102170/2021/00006; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" судовий збір в розмірі 8080,96 грн ( вісім тисяч вісімдесят гривень 96 копійок), сплачений відповідно до платіжного доручення від 22.07.2021 № 000004591. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності. Також звертає увагу на взаємопов`язаність сторін зовнішньоекономічного договору. За таких обставин, митну вартість оцінюваного товару скориговано відповідно до інформації у МД, наявної у митного органу з розрахунку 6,11 USD. Наголошує, що сумніви митного органу у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням факту заниження заявленої митної вартості порівняно з наявною у митного органу інформацією, а також взаємозв`язком між продавцем та покупцем товару, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість. Так, апелянтом заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі. Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова). Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема. Північної митниці Державної митної служби України, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи). Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено територіальні органи Державної митної служби України, як відокремлені підрозділи, в тому числі Чернігівську митницю. Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Таким чином, Чернігівська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року. Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Північної митниці Державної митної служби України відповідно до частини 1 статті 52 КАС України на Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 43985581). В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 10.12.2015 між Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (продавець) та ПАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (покупець) укладено Контракт Т01/16-U (далі-Контракт), умовами пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує тютюн (надалі іменовано "товар") в кількості 20000 тон та асортименті, що зазначається в Додатках до даного Контракту, які укладаються Сторонами та є невід`ємними частинами даного Контракту (а.с.24). У Додатку № 136 до Контракту зазначено: партію товару № 1021550, назву товару "необроблений тютюн трубо вогневої сушки Вірджинія, Бразилія", ціну за кг-5,03 USD та кількість - 37200 кг (а.с. 34). Також відповідно до умов Контракту всі витрати, пов`язані з доставкою товарів до складу позивача здійснює покупець, окрім сплати ціни за товар. На виконання умов Контракту, здійснено поставку товару, за ціною вказаною у Додатку №

136. З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, 21.01.2021 декларантом подано до митниці митні декларації № UA 102170/2021/045086, UA 102170/2021/045087, де ціну товару визначено за основним методом. Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано до митного органу документи: митну декларацію, Контракт, додаткові угоди, Додаток до Контракту № 136, рахунки-фактури ( інвойси) з перекладом, повідомлення бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткованого товару та оплати за нього і надання інформації щодо оплати за подібні товари, ліцензію на виробництво тютюнових виробів, акти про проведення огляду товарів, міжнародні товарно-транспортні накладні, морські накладні, сертифікати про походження товару, екологічні декларації, документи фітосанітарного та радіологічного контролю. Митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений соціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію МД країни відправлення. На пропозицію митного органу декларантом подано копії документів: прайс-лист станом на 31.07.2020, митну декларацію країни відправлення від 28.10.2020, висновок Чернігівської регіональної ТПП від 28.01.2021 № ПК-5, прибутковий ордер від 17.12.2020 № 5023464190, МД № UA 102170/2020/046767 від 21.12.2020, платіжне доручення від 19.11.2021 № UA 102000000415. За результатами розгляду вказаних документів, 01.02.2021 Північна митниця оформила Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № 102170/2021/00005 та № 102170/2021/00006 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102170/2021/000004/1, № UA 102170/2021/000005/1, якими митну вартість товару визначено за резервним методом, з розрахунку 6,11 USD. Передумовою для прийняття спірного рішення слугувала наявність розбіжностей в документах. Так, митний орган зазначає, що декларантом не надано документи, передбачені пунктом 5.1 Контракту, а саме експертна декларація, фітосанітарний сертифікат, калькуляція розрахунку ціни. Також посилається на існування взаємозв`язку між продавцем товару Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед та покупцем товару - ПАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки". До вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на те, що позивачем до митного оформлення надано лист-калькуляцію, який виданий не виробником товару, а продавцем-стороною зовнішньоекономічного договору. Тобто позивач у ДМВ зазначає відомості про пов`язаність сторін зовнішньоекономічного договору, а документів на підтвердження, чи має такий взаємозв`язок вплив на вартість спірного товару, не надає. Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Приписами ч. ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. З наведеного слідує, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч. 3 ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев`ятою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі №813/1229/16. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами пункту 1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті, що зазначаються в Додатках до даного Контракту. У свою чергу в Додатку № 136 до Контракту зазначено: партію товару № 1021550, назву товару "необроблений тютюн трубо вогневої сушки Вірджинія, Бразилія", ціну за кг-5,03 USD та кількість - 37200 кг (а.с. 34). Згідно з інвойсом, що знаходиться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшла партія товару № 1021550, за ціною 5,03 USD за кг. Таким чином, надані позивачем для митного оформлення товару документи містять достовірні та об`єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за ціною договору, а тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості спірної партії товару за ціною договору. Посилання відповідача на те, що декларантом не надано документи, передбачені пунктом 5.1 Контракту, а саме експертна декларація, фітосанітарний сертифікат, калькуляція розрахунку ціни, суд відхиляє, оскільки це стосується лише сторін договору та не входить до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України. Крім того, відповідачем не було зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити. Щодо посилань відповідача на те, що в Інвойсах вказані терміни оплати, які не відповідають пункту 4.1 Контракту, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з умов Інвойсів, то останні відповідають умовам Контракту, зокрема й пункту 4.1. З лінгвістичного, логічного та системного співвідношення змісту п. 4.1 Контракту, у його зв`язку з іншими положеннями Контракту, однозначно вбачається, що будь-які розбіжності між п. 4.1 Контракту та зазначеними Інвойсами відсутні. Так, у кожному із зазначених інвойсів вказаний термін розрахунку Due on end of next month, що українською мовою означає "Підлягає оплаті у кінці наступного місяця" - що повністю відповідає змісту п. 4.1 Контракту. Крім того, навіть якщо припустити, що сторони Контракту створили б які-небудь розбіжності між інвойсами та Контрактом щодо термінів оплати, такі розбіжності, якщо вони не стосуються ціни товару, не можуть впливати на визначення митної вартості товару. Проте, відповідач не зазначив у оскаржуваних рішеннях, у чому саме він вбачає розбіжності у термінах оплати за Контрактом та Інвойсами, а також не зазначив, яке відношення виявлені відповідачем розбіжності мають до визначення митної вартості товарів. Колегія суддів критично ставиться до посилання відповідача про наявність взаємозв`язку між покупцем і продавцем з огляду на таке. Згідно з частиною дванадцятою статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Отже з аналізу наведених норм слідує, що сам по собі факт пов`язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому митний орган зобов`язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв`язок вплинув на митну вартість товару. Проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано. При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою. На думку колегії суддів, надані позивачем документи для митного оформлення товару, не містять суперечливої інформації щодо змісту поставки, задекларованої ціни товару та її складових, такі документи не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості, відповідно наявності підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у МД, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів. Отже, відповідачем не доведено, що позивачем до митного органу не було надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене. Таким чином, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару. До того ж, відповідачем не доведено, а судам не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України. Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Відповідачем у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 року по справі № 804/2997/17. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що протягом 2019-2020 року позивачем отримував товар за вищезазначеним контрактом, а відповідачем щоразу коригував митну вартість, що зумовлювало позивача завертатися до суду з даними позовами, які були судом задоволено, а рішення митного органу скасовано, отже на даний час сформована практика по даній категорії справах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан В.Ю. Ключкович Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року.