Постанова 4855 № 320/5788/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5788/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби, Головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, Головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. про визнання протиправним та скасування Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р.; визнання протиправною бездіяльності Головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Наталії Миколаївни, яка полягає в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за тимчасовою Митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2012 р. між Mumtaz& Co (далі - Продавець) та позивачем (далі - Покупець) укладено Контракт № РК/20120608/UA (далі - Контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва. 16 червня 2017 р. продавець та позивач уклали Додаткову угоду № 16062017 до Контракту, якою продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2019 року. 18 лютого 2019 р. продавець та позивач уклали Додаток № 73 до Контракту (далі - Додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступні тканини, а саме: а) тканина пофарбована сатин (100% бавовна), сток, 40x40/138x76, 4/1, завширшки 240 см, в кількості 4426 кг, 14 393 погонні метри, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - Товар-1); б) тканина відбілена сатин (100% бавовна), сток, 40x40/164x72, 4/1, завширшки 240 см, в кількості 1394 кг, 4 969 погонних метрів, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; тканина відбілена страйп-сатин (100% бавовна), сток, 40x40/164x72, 4/1, ширина смужки 2 см, завширшки 300 см, в кількості 4 472 кг, 10 294 погонні метри, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; тканина відбілена страйп-сатин (100% бавовна), сток, 40x40/164x72, 4/1, ширина смужки 1 см, завширшки 300 см, в кількості 2184 кг, 5 028 погонних метрів, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - Товар-2); в) тканина відбілена (100% бавовна), сток, 40x40/110x90, 1/1, завширшки 300 см, в кількості 2 309 кг, 6228 погонних метрів, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі -Товар-3); г) тканина вибивна сатин (100% бавовна), сток, 40x40/138x76, 4/1, завширшки 220 см, в кількості 5515 кг, 19 508 погонних метрів, за ціною 1,33 долар США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - Товар-4); д) тканина вибивна (100% бавовна), сток, 30x30/76x64, 1/1, завширшки 220 см, в кількості 5 386 кг, 20716 погонних метрів, за ціною 0,96 доларів США за 1 погонний метр, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - Товар-5). Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 Додатку Товар продається на умовах FOB м. Карачі (Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2000). Загальна вартість Товару за Інвойсом №МС/0070/2019, який виставить до сплати Продавець відповідно до Додатку, складає 100 245,96 доларів США. Оплата здійснюється позивачем протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку Товару, несе позивач. 19 лютого 2019 р. продавець на виконання пункту 2 Додатку виставив позивачу до сплати Інвойс №МС/0070/2019 (далі - Інвойс) на загальну суму 100 245,96 доларів США. 16 квітня 2019 р. позивач з метою переміщення Товару через митний кордон України подав попередню Митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/919550. 19 квітня 2019 р. Одеська митниця ДФС провела митний огляд Товару та склала Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000570 (далі - Акт), яким підтверджено те, що Товар є стоковим. 22 квітня 2019 р. позивач подав до відповідача-1 тимчасову Митну декларацію IM40TH №UA125110/2019/407325, у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар. Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації IM40TH №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. загальна вартість Товару складає 100 245,96 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Мухаммад Бін Касім, Ісламська Республіка Пакистан, (що підтверджується, зокрема пунктами 2, 4 Додатку, у яких міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому зазначені умови поставки товару, а саме: FOB м. Мухаммад Бін Касім, Ісламська Республіка Пакистан). У той же час, позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі (Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 44 312 грн. 02 коп. Таким чином, загальна митна вартість Товару склала в гривневому еквіваленті станом на 22 квітня 2019 року 2 736 314 грн. 02 коп. (100 245,96 доларів СЩА х 26,85397 + 44 312 грн. 02 коп.). Виконуючи приписи ч.2 статті 53 МК України позивач при поданні Митної декларації IM40TH №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. надав Київській митниці Держмитслужби фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткової угоди №16062017 від 16 червня 2017 року до Контракту, Додатку, Інвойсу, Довідки №1902007 від 22 квітня 2019 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Олимп A.C." (далі - Перевізник), та Рахунку-фактури №СФ-0001319 від 22 квітня 2019 року, виставленого перевізником. 22 квітня 2019 року Київська митниця Держмитслужби надіслала позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією IM40TH №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. (далі - Запит). У своєму запиті Київська митниця Держмитслужби витребувала від позивача надання наступних документів: 1) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. 23 квітня 2019 року позивач у відповідь на запит надіслав лист № 2304/19-01, який було отримано 23 квітня 2019 року об 11 год. 07 хв. У додатках до листа було надано наступні документи та інформацію: 1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу, що у нього були відсутні станом на день підписання вказаного листа будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби, був не випущений у вільний обіг та був неоплаченим; 2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 7 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: Митної декларації ІМ40ДЕ №UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року; Інвойсу №МС/0068/2018 від 24 жовтня 2018 року, виставленого продавцем; видаткової накладної №ТЕК-000508 від 6 грудня 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "БКП"; податкової накладної №508 від 6 грудня 2018 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000016 від 18 січня 2019 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"; податкової накладної №16 від 18 січня 2019 року, складеної позивачем; 3) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу, що у нього була відсутня станом на день підписання вказаного листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача; 4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу, що у нього був відсутній станом на день підписання вказаного листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу Київської митниці Держмитслужби позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності у позивача; 5) щодо сертифікату про походження товару - позивач звернув увагу, що він вже надавав разом із Митною декларацією IM40TH №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. сертифікат про походження товару №8ССІ/С0/З01796 від 4 квітня 2019 року та повторно надав його фотокопію відповідачу-1 для ознайомлення на 1 аркуші. Крім того, в прохальній частині листа №2304/19-01 від 23.04.2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості Товару за перший методом провести в письмовому вигляді консультацію між позивачем та відповідачем перед винесенням рішення про коригування митної вартості товарів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та в ході такої консультації використати: 1) інформацію про митну вартість товару №1 за Митною декларацією ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості Товару-1 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України; 2) інформацію про митну вартість товару №2 за Митною декларацією ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості Товару-2 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України; 3) інформацію про митну вартість товару №3 за Митною декларацією ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості Товару-3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України; 4) інформацію про митну вартість товару №4 за Митною декларацією ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості Товару-4 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України; 5) інформацію про митну вартість товару №5 за Митною декларацією ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 року при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості Товару-5 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України. 23 квітня 2019 р. відповідач на виконання вищевказаної вимоги позивача про проведення письмової консультації направив позивачу Повідомлення №9е3500bf-5f7b-4d0а-а70а-382е67494b2е в спеціалізованій системі обміну електронними документами. 23 квітня 2019 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. У п. 33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 65, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема п.5 Контракту від 18 червня 2012 р. №PK/20120608/UK передбачено надання сертифікату про походження товару, який не надано до митного оформлення. Також, в Інвойсі від 19 лютого 2019 р. №МС/0070/2019 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду від 22 квітня 2019 р. №UA125110/2019/407325) відсутня інформація, що товар за візуальними ознаками є стоковим. 23 квітня 2019 р. Головним державним інспектором Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. 23 квітня 2019 року позивач для випуску Товару у вільний обіг, керуючись положеннями ч. 7 статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р., подав повторно відповідачу тимчасову Митну декларацію ІМ40ТН №UA 125110/2019/407561 та відповідно до Рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 року сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів у розмірі 203 050 грн. 76 коп. 13 травня 2019 р. позивач подав відповідачу додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №UА125110/2019/408665, у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар. 12 липня 2019 р. позивач, керуючись положеннями частини 7 та 8 статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р., надав відповідачу лист № 1207/19-04. Позивач для підтвердження заявленої митної вартості Товару в гривневому еквіваленті станом на 22 квітня 2019 року в розмірі 2 736 314 грн. 02 коп., що була скоригована відповідно до Рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р., надав відповідачу наступні документи та інформацію: 1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 5 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару: прибуткової накладної №ТЕК-000061 від 23 квітня 2019 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000158 від 26 квітня 2019 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"; податкової накладної №158 від 26 квітня 2019 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000189 від 24 травня 2019 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"; податкової накладної №189 від 24 травня 2019 року, складеної позивачем; 2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що він уже надавав відповідачу разом із листом від 23.04.2019 року №2304/19-01 для ознайомлення на 7 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації 4ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423938 від 5 грудня 2018 р.; інвойсу №МС/0068/2018 від 24 жовтня 2018 року, виставленого продавцем; видаткової накладної №ТЕК-000508 від 6 грудня 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "БКП"; податкової накладної №508 від 6 грудня 2018 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000016 від 18 січня 2019 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"; податкової накладної №16 від 18 січня 2019 року, складеної позивачем; 3) щодо копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також, позивач звернув увагу на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експортної митної декларації та експертного висновку лише за умови його наявності в позивача, про що позивач вже раніше повідомляв відповідачу у листі від 23.04.2019 року №2304/19-01. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України). Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости. Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Згідно з вимогами частин 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України). Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з вимогами частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів. 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України. Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Як вже зазначалося судом, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 22 квітня 2019 р. №UA125110/2019/407325, встановлено, що надані документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за тимчасовою митною декларацією ІМ40ДТ. №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2019 р. Це означає, що твердження відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості є безпідставними, оскільки їх не підтверджено належними доказами, а тому вони є припущеннями. Як вбачається з аналізу договору, додаткової угоди та Інвойсу, позивач та продавець чітко та однозначно узгодили, що товар є стоковим. Аналогічне підтвердження належності товару до стокового підтвердив у своєму листі продавець. Той факт, що товар є стоковим, підтверджує Акт № 000570. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності у позивача. Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як Товару-2, Товару-3 та Товару-5, так і Товару-1 та Товару-4 були надані одні й ті ж самі документи, зокрема Контракт, Додаток, Інвойс, Довідка №1902007 від 22 квітня 2019 року, видана перевізником, та Рахунок-фактура №СФ-0001319 від 22 квітня 2019 року, виставлений перевізником. Проте, прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р. є не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід щодо визначення митної вартості Товару-2, Товару-3 та Товару-5. Надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару на думку відповідача були цілком достатніми при підтвердженні митної вартості Товару-1 та Товару-4, адже своїм Рішенням про коригування митної вартості №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р. відповідач скоригував лише митну вартість Товару-2, Товару-3 та Товару-5, визнавши митну вартість Товару-1 та Товару-4. Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребувані ним прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Суд звертає увагу, що на позивачем було повідомлено відповідача про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, відповідач зробив ці висновки без урахування обставин справи та наведених пояснень позивача. Суд також критично ставиться й до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару. Так, виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, Інвойсом №МС/0070/2019 та не викликають сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110027/2 від 23 квітня 2019 р. Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях товар № 2- 0,71 USD/м2 (МД від 13 лютого 2019 р. № UA100110/2019/163434), товар № 3-0,66 USD/м2 (МД від 19 листопада 2018 р. №UА408150/2018/23795), товар № 5 МД від 28 грудня 2018 р. №UA101090/2018/10912- 5,65 дол.США/кг.(0,7064 USD/м2). Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Проте, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2019 р. № UA125110/2019/110027/2 зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі №826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18). Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що вказані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. Водночас, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості. Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. В той же час, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним. Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Щодо бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Наталії Миколаївни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/407325 від 22 квітня 2018 р. суд враховує, що відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу. Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Судом встановлено, що 23 квітня 2019 р. об 11 год. 07 хв. відповідач отримав лист позивача № 2304/19-01 від 23 квітня 2019 р., проте всупереч приписам статей 255, 256 МК України головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кононенко Наталія Миколаївна прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00159 лише 23 квітня 2019 р. о 15 год. 24 хв., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку (чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача № 2304/19-01 від 23 квітня 2019 р.). Позивач стверджує, що інспектором було вчинено протиправну бездіяльність, оскільки 23 квітня 2019 р. після закінчення 4-х годинного строку, тобто з 15 год. 07 хв. нею не було прийнято відповідного рішення і це рішення було прийнято лише о 15 год. 24 хв., тобто понад установлений законом 4-х годинний строк із запізненням на 17 хв. Суд вважає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. У даному випадку суд 23 квітня 2019 р. і час 11 год. 07 хв. є часом отримання саме Київською митницею ДФС вказаного листа позивача № 2304/19-01 від 23 квітня 2019 р., проте цей час не є підтвердженням того, що лист позивача одразу було передано інспектору. У справі відсутні відомості про те, в який саме час 23 квітня 2019 р. цей лист позивача було отримано інспектором Кононенко Н.М.. Ці обставини повинні бути доведені відповідачами, проте жодних доказів щодо точного часу вручення листа інспектора у справі немає. Разом з тим, недоведеність цих обставин з урахуванням наявних матеріалів справи не дає суду підстав визнавати факт їх настання лише на підставі заяви позивача. За таких обставин обчислення позивачем строку бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. із моменту надходження листа до відповідача, тобто з 11 год. 07 хв. є помилковим і не ґрунтується на наявних у справі доказах. При цьому суд звертає увагу, що 4-х годинний строк, передбачений статтями 255 та 256 МК України, встановлено саме для митного органу, а не для конкретного працівника митного органу, як про це помилково зазначає позивач. Крім того, суд враховує, що навіть за наведених обставин тривалість такої бездіяльності становила лише 17 хв., тобто була незначною, а відомості про настання шкідливих наслідків унаслідок цієї бездіяльності упродовж 17 хв. для позивача відсутні. Як зазначає сам позивач, картка відмови була прийнята о 15 год. 24 хв. 23 квітня 2019 р. Суд вважає, що за наведених обставин безпосередньо головним державним інспектором Київської митниці ДФС Кононенко Наталією Миколаївною право позивача не порушено, аналогічних вимог до Київської митниці ДФС позивачем не заявлено, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк