Постанова 4855 № П/320/574/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/574/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 № UA125110/2019/110055/2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про те, що при митному оформленні товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим, дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110055/2 від 22.07.2019. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан та ТОВ «Текссол-С» був укладений контракт № 1012/12, відповідно до якого, продавець, зокрема, продає позивачу тканини власного виробництва. 24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/2N до контракту, якою виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої, ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100000000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом. (а.с. 25-31) 11.10.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/4 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2017. 29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 1012/12/10 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2019. 18.01.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 377 до контракту, відповідно до пункту 1 якої, продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан: тканину вибивну полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 7125 кг, 28162 погонні метри, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг; тканину відбілену полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 17978 кг, 71061 погонний метр, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг. Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди, товар відвантажується морським контейнером на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан. Загальна вартість товару за інвойсом № DE/INV/4542/2019, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 86605,35 доларів США. Оплата здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач. 19.01.2019 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс № DE/INV/4542/2019 на загальну суму 86605,35 доларів США. 12.07.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA125110/2019/412955, у графах 31 якої, позивачем був зазначений товар, вартість якого склала 86605,35 доларів США. Поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан. Позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 33692,82 грн. Загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем тимчасової митної декларації щодо товару 18.06.2019 - 2321974,62 грн. (86 605,35 доларів США х 26,421945 + 33692,82 грн.). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: (0271) пакувальний лист продавця на товар від 19.01.2019; (0380) рахунок-фактура № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019; (0705) коносамент № MEDUPK189967 від 04.02.2019; (0730) автотранспортна накладна № А0965801 від 13.06.2019; (0861) сертифікат про походження товару № PTEA/CO/19-05408 від 07.02.2019; (0865) сертифікат про походження товару № TDAP(F)GSP1185398/000174 від 07.02.2019; (1701) акт Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA125110/2019/411072 від 18.06.2019; (1721) акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000779 від 12.06.2019; (3004) рахунок-фактура № СФ-1001711 від 04.06.2019, виставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» («перевізник»); (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідку перевізника №1901028 від 04.06.2019; (3014) прайс-лист продавця від 19.01.2019; (4103) додаткова угода; (4103) додаткова угода № 10 від 29.12.2017 до контракту; (4104) контракт; (4301) договір (контракт) про перевезення № 120416-Д від 12.04.2016; (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів № 45 від 12.06.2019; (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів б/н від 18.06.2019. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019 митної вартості товару, митний орган направив товариству електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 та 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказаний запит 22.07.2019, позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом № 1907/19-02 від 19.07.2019. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію: 1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - позивач звернув увагу на те, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту, були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту. Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, оскільки контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що Інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Позивач також повідомив митний орган про те, що інвойс № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019, станом на день підписання листа, був неоплаченим, а відтак, товариство не могло надати витребовувані банківські платіжні документи; 2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - позивач надав для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо товару: прибуткової накладної № ТЕК-000095 від 18.06.2019, складеної позивачем; видаткової накладної № ТЕК-000206 від 18.06.2019, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БКП»; податкової накладної № 206 від 18.06.2019, складеної позивачем. Щодо того, що товариство документально не підтвердило те, що товар є стоковим, товариство звернуло увагу на те, що в додатковій угоді та інвойсі № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару. Водночас, факт того, що товар є стоковим, також підтверджують акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000779 від 12.06.2019 та акт Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA125110/2019/411072 від 18.06.2019. Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Окрему увагу позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача (щодо зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі) жодним чином, на думку позивача, не пояснює як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару; 3) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 6 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/401506 від 08.02.2019; інвойсу № КВТ-786/425/18 від 05.11.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної № ТЕК-000064 від 18.02.2019, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ТК - Домашній Текстиль»; податкової накладної № 64 від 18.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної № ТЕК-000075 від 25.02.2019, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ТК - Домашній Текстиль»; податкової накладної № 75 від 25.02.2019, складеної позивачем; 4) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця № 19OUTUA-180 від 18.07.2019 та його переклад з англійської на українську мову. Позивач звернув увагу відповідача на те, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця, при чому, станом на дату підписання додаткової угоди, а також, міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару; 5) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України, покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача. 22.07.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110055/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару № 1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019 скоригував з 24943,46 доларів США до рівня 26269,51 доларів США, а товару № 2 - 62937,07 доларів США до рівня 66285,70 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 свого рішення про коригування митної вартості зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за додатковою митною декларацією № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначив, що в інвойсі № DE/INV/4542/19 від 19.01.2019 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто, залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні. Відповідно до пункту 4 контракту оплата за товар здійснюється протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту. Коносамент № MEDUPK189967 складено 31.01.2019, але в графі 44 дата коносамента зазначена 04.02.2019р. Пункт 3 контракту передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойсу. Інвойс № DE/INV/4542/19 складено 19.01.2019. В інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. У додатковій угоді оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад покупця. При цьому, не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. Відповідач також зазначив, що наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо дати видачі документу (в графі 44 МД зазначено дату 19.01.2019, що не відповідає хронологічно додатковій угоді), терміну дії, та містить спрямовану пропозицію оскільки умови поставки зазначені як FOB Карачі. Відповідач також вказав, що в інвойсі № DE/INV/4542/19 від 19.01.2019 зазначено коносамент, який був виставлений тільки 31.01.2019, тобто, пізніше дати складання інвойсу, що ставить під сумнів достовірність наданих документів. Декларантом надано документи не у повному обсязі, а надані документи не усувають раніше встановлених розбіжностей. Зокрема, декларантом не надано каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію декларації країни відправлення та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, специфікації на поставку товарів, сертифікату якості. Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України, неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України, та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 - митна декларація № UА500040/2019/7049 від 09.07.2019 (0,432 доларів США за 1 м2); товар № 2 - митна декларація № UА500040/2019/7435 від 18.07.2019 (0,432 доларів США за 1 м2). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00276 від 22.07.2019. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA125110/2019/413791 від 23.07.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 24702,81 грн. Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість; - позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору/контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України; - відповідність фактично ввезених позивачем товарів товаросупровідній документації, підтверджується відповідним актом органу митниці про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; - оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019; - під час розгляду спору по суті не знайшли свого відображення твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового, натомість, сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим, а матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару; - згідно графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тож, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Натомість, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Суд першої інстанції, під час розгляду даного спору по суті констатував, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110055/2 від 22.07.2019, не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за вищезазначеною додатковою митною декларацією. Судом першої інстанції було також досліджено подані позивачем під час митного оформлення контракт, додаткову угоду № 10 від 29.12.2017 до контракту, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019, та сам інвойс № DE/INV/4542/2019 від 19.01.2019, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, а сама вартість товару в розмірі 86605,35 доларів США з урахуванням розміру фрахту в 33692,82 грн., сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері № FBLU0223331 з м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДТ № UA125110/2019/412955 від 12.07.2019 в розмірі 2321974,62 грн. (86605,35 доларів США х 26,421945 + 33692,82 грн.). Крім того, згідно первинних документів, сторони контракту чітко визначились, що товар є стоковим, що також підтверджується офіційним листом продавця товару, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару. Наведене також узгоджується з тим, що під час проведення митного огляду товару, Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/928397 від 04.06.2019, згідно акта Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000779 від 12.06.2019. Аналогічне підтвердження міститься і в пункті 8.3 акта Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA125110/2019/411072 від 18.06.2019. Тож, наведеним підтверджується те, що митним органом під час здійснення митного огляду товару позивача підтверджено приналежність товару до стокового, адже у протилежному б випадку, було б складено відповідний акт про виявлення невідповідності товару задекларованому. У частині доводів апелянта про непідтвердженість декларантом оплати товару продавцю, слід врахувати положення контракту та додаткових угод до нього, які є його невід`ємною частиною, згідно яких, позивач повідомив митний орган про те, що інвойс 19.01.2019, станом на день підписання листа позивача № 1907/19-02 від 19.07.2019, був неоплаченим, а тому позивач не міг надати витребовувані відповідачем банківські платіжні документи. У матеріалах справи на підтвердження задекларованої ціни товару також наявна надана продавцем інформація - прайс-лист про ціни на його продукцію за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 включно. Колегія суддів за наслідком аналізу матеріалів справи та доводів апеляційної скарги погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виявлені митним органом та наведені в обгрунтування власної правової позиції недоліки в документації декларанта, не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою № 10 від 29.12.2017 до контракту, додатковою угодою, інвойсом № HT/1715/2019 від 16.03.2019, актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-10001711 від 05.06.2019, складеним між перевізником та позивачем, рахунком-фактурою № СФ-1001711 від 04.06.2019, виставленим перевізником, листом продавця. Також, з графи 33 оскаржуваного рішення, слідує, що у ньому зазначено лише дати та номери вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. У той же час, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Зазначені в апеляційній скарзі доводи митного органу не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже варто враховувати й те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). У частині посилань апелянта на неповноту/невідповідність інформації в прайс-листі виробника про ціни на товар, колегія суддів зазначає, що сам по собі прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому, посилання митного органу на відсутність в прайс-листі певних вихідних даних, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого в оскаржуваному рішенні відображено не було. (а.с. 53) Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко