Постанова 4855 № 320/6521/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6521/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000030/2 від 05.02.2020. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ДЕ № UA100300/2020/401962 від 05.02.2020, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000030/2 від 05.02.2020. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт вказує, що рішення про коригування митної вартості є правомірним, оскільки подані декларантом документи, подані для визначення митної вартості товару містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 10.02.2021. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (далі - продавець) та ТОВ «Текссол-С» 12.10.2012 укладено контракт № 1012/12 (далі - контракт) відповідно до якого, продавець, зокрема, продає позивачу тканини власного виробництва. Продавець та позивач 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017. Продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019. Продавець та позивач 05.12.2019 уклали додаткову угоду №413 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі - товар): тканина вибивна полікотон, 55% поліестер та 45% бавовна, сток, 76х66/30х30, 1х1, завширшки 220 см, у кількості 11 257 кг, 44 494 погонні метри, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена полікотон, 55% поліестер та 45% бавовна, сток, 76х66/30х30, 1х1, завширшки 220 см, у кількості 1 644 кг, 6 500 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг. Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди, товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Одеса, Україна. Загальна вартість товару за інвойсом №DE/INV/4869/19, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 45 153,50 долари США. Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач. Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 06.12.2019 виставив позивачу до сплати інвойс №DE/INV/4869/19 (далі - інвойс) на загальну суму 45 153,50 долари США. Позивач 04.02.2020 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA100000/2020/812197. Позивач 05.02.2020 подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/401962, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар. Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/401962 від 05.02.2020, загальна вартість товару складає 45 153,50 долари США, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна. Позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/401962 від 05.02.2020 подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 06.12.2019 (0271); рахунок-фактура №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 (0380); коносамент №MEDUPK589695 від 13.12.2019 (0705); автотранспортна накладна №16769 від 04.02.2020 (0730); сертифікат про походження товару №PTEA/CO/20-04078 від 16.12.2019 (0861); сертифікат про походження товару №TDAP (F) GSP001115/1209002 від 16.12.2019 (0865); прайс-лист продавця (3014); додаткова угода (4103); додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 (4103); контракт (4104). Після подання вказаної митної декларації, 05.02.2020 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі - запит), а саме: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну). Позивач 05.02.2020 на вказаний запит, посилаючись на відсутність у нього витребовуваних відповідачем документів, у тому числі у зв`язку з невзяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, надав відповідачу лист №0502-1 від 05.02.2020. Відповідач, 05.02.2020 прийняв оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000030/2, так як за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією №UA100300/2020/401962 від 05.02.2020, встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, митний орган, зокрема вказує, що в інвойсі №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні. Наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо терміну дії. Пунктом 5 контракту передбачено, що продавець зобов`язаний надати позивачу разом із товаром наступні документи: комерційний рахунок (інвойс); коносамент; специфікацію; сертифікат про походження товару; сертифікат якості. Копія сертифіката якості до митного оформлення не надавалась. Київська митниця Держмитслужби зазначає, в інвойсі №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 зазначено коносамент, який був виставлений тільки 12.12.2019, тобто на сім днів пізніше дати складання інвойсу. Пункт 4 контракту передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносамента. Пункт 3 контракту передбачає оплату за товар протягом 30 днів із дати оформлення інвойса. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад позивача, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, а в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. Відповідач також зазначає, що в пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №DE/INV/4869/19, однак дана додаткова угода була раніше підписана (05.12.2019), ніж виданий інвойс №DE/INV/4869/19 (06.12.2019), що, на думку митного органу, являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів. Отже, відповідач вважає, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Декларантом додаткові документи не надано. За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 3,76 доларів США за 1 кг (митна декларація №UА500070/2019/202807 від 24.12.2019); товар №2 - 3,76 доларів США за 1 кг (митна декларація №UА500070/2019/201518 від 17.12.2019) Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/401962 від 05.02.2020 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000030/2 від 05.02.2020. При прийнятті відмови посадовою особою митного органу - головним державним інспектором ВМО №1 МП «Чайки» Київської митниці Держмитслужби Орленко Ліаною Анатоліївною була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00031 від 05.02.2020, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/402004 від 05.02.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 16 674,10 грн. Позивач 22.04.2020 у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2204/20-01 від 22.04.2020 (далі - лист), який був отриманий відповідачем 28.04.2020 та зареєстрований за вх. №15254/11. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію: 1) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару (підготовлених належним чином) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача. Окрему увагу відповідача позивач звернув увагу на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан та своєї комерційної політики, а тому невідповідність наданого позивачем до митного оформлення прайс-листа певним вимогам відповідача, на думку позивача, не може бути підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача на те, що в додатковій угоді та інвойсі №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації спірного товару. Що стосується зазначення номера інвойса №DE/INV/4869/19 в додатковій угоді, то позивач зазначив, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. При цьому в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойса №DE/INV/4869/19, а не на його дату. Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому в інвойсі №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 міститься посилання лише на номер коносамента, а не на його дату. Окрему увагу позивач звернув на те, що такі аргументи відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснюють як вони унеможливлюють здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару; 2) щодо копії митної декларації країни відправлення товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням/документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини лише за умови їх наявності в позивача; 3) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів - позивач додатково звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом. Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту. Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка спірного товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Позивач звернув увагу відповідача, що товар був поставлений на склад позивача в день його випуску у вільний обіг відповідачем (05 лютого 2020 року) відповідно до прибуткової накладної №ТЕК-000010 від 05.02.2020. Як наслідок, товар підлягав до сплати в силу пункту 4 додаткової угоди до 05 травня 2020 року. Позивач повідомив відповідачу, що інвойс №DE/INV/4869/19 від 06.12.2019 станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати платіжні документи, що підтверджують вартість товару. Що стосується витребування відповідачем у відповідному запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою; 4) щодо виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару, а саме: прибуткової накладної №ТЕК-000010 від 05.02.2020, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000055 від 19.02.2020, складеної між позивачем та ТОВ «Рекламний Текстиль»; податкової накладної №55 від 19.02.2020, складеної позивачем. Водночас, позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші роздруківку картки бухгалтерського обліку позивача 632 за березень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем. Відповідач 10.05.2020 у відповідь на лист позивача надав свого листа №7.8-1/15/11/8978 від 04.05.2020, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000030/2 від 05.02.2020. Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість; - позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору/контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України; - відповідність фактично ввезених позивачем товарів товаросупровідній документації, підтверджується відповідним актом органу митниці про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; - під час розгляду спору по суті не знайшли свого відображення твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового, натомість, сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим; Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тож, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Натомість, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ № UA100300/2020/401962 від 05.02.2020. Судом першої інстанції також було досліджено контракт, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс № DE/INV/4869/19 від 06.12.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 45153,50 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ № UA100300/2020/401962 від 05.02.2020. Відповідно до змісту додаткової угоди та інвойсу № DE/INV/4869/19 від 06.12.2019, продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому, сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим, з огляду на що, не знайшли свого відображення доводи відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового. Колегія суддів також вважає правильним відхилення судом першої інстанції посилань митного органу на те, що підставою для проведеного коригування є неможливість встановити умови оплати за товар, оскільки відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту - оплата за товар згідно з інвойсом здійснюється відповідно до пункту 3 контракту, який, у свою чергу, передбачає, що ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки. Загальна вартість контракту складає 100000000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено даним контрактом. Так, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в спірному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. До того ж, повідомляв відповідача про те, що інвойс станом на день підписання листа був неоплаченим, а тому, декларант не міг надати банківські платіжні документи. Тож, декларантом було надано всі первинні документи, на підставі яких, митний орган мав змогу встановити істотні умови договору, ціну імпортованого товару та її підтвердження документально. Додатково, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями № UА500070/2019/202807 від 24.12.2019 та № UА500070/2019/201518 від 17.12.2019, однак, відповідачем не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000030/2 від 05.02.2020, безпідставно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У частині доводів апелянта про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі раніше дати його видачі, слід зазначити, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак, наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі міститься посилання лише на номер коносамента, а не на його дату. Щодо наявних у сторони відповідача запитань до форми та змісту прайс-листа продавця товару, слід наголосити, що чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа. а кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною, тим більше, у даному випадку, це був не внутрішній, а зовнішній ринок. При цьому, виокремити складові ціни можливо лише в такому документі як калькуляція ціни товару, яку митний орган у товариства позивача не витребовував. Колегія суддів за наслідком аналізу матеріалів справи та доводів апеляційної скарги погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виявлені митним органом та наведені в обгрунтування власної правової позиції недоліки в документації декларанта, не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою до контракту, додатковою угодою, інвойсом, актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг), складеним між перевізником та позивачем, рахунком-фактурою, виставленим перевізником, листом продавця. У той же час, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Зазначені в апеляційній скарзі доводи митного органу не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже варто враховувати й те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Є.О. Сорочко