Постанова 4855 № 320/5563/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5563/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). До апеляційної скарги додано заяву про заміну сторони (відповідача) правонаступником, а саме, з Київської митниці Державної фіскальної служби на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359). Дана заява подана у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», утворено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби, шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком

2. Також, установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби. Згідно з додатком 2 до зазначеної постанови, реорганізуються Житомирська митниця ДФС, Київська митниця ДФС, Київська міська митниця ДФС та Черкаська митниця ДФС, шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № № 1217-р, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Отже, з 08 грудня 2019 року, функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної митної політики здійснюють відповідні територіальні органи Державної Митної служби України. Відповідно до положень ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, колегія суддів вважає, що подана апелянтом заява про заміну сторони (відповідача) правонаступником, а саме, з Київської митниці Державної фіскальної служби на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359) підлягає задоволенню. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Солтекс V» (покупець) та IHYA TEKSTIL TASIMACILIK GIDA SAN.TIC.LTD.STI (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2018 № 003СТ/2018, згідно якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю наступні тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн, а покупець зобов`язується оплатити отриманий від продавця товар на умовах, визначених сторонами в договорі та/або відповідних додатках до нього: а) тканина 100% бавовна; b) тканина 52% поліестер та 48% бавовна; c) тканина 4-5 сорту; d) інший товар, вказаний у додатках до цього Договору. Контрактом з поміж іншого встановлено, що: найменування, вартість і кількість товару може змінюватись відповідно до додатків до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором (пункт 1.2). Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору (пункт 2.1). Оплата здійснюється покупцем, шляхом внесення передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору (пункт 4.1). Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати покупцем виставленого продавцем інвойсу на товар (пункт 4.2). Відповідно до підписаного між сторонами додатку від 11.04.2019 № 18 до договору купівлі-продажу від 01.08.2018 № 003СТ/2018, продавець поставить, а покупець прийме наступну тканину виробництва Турецької Республіки: a) трикотажне полотно пофарбоване (100% бавовна, сток, 4-5 сорт), товарна позиція 600622 відповідно до діючої на момент укладення цього додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, в кількості 20255,3 кг, 59345 пог.м., за ціною 3,10 долара США за один кілограм (пункт 1). товар відвантажується на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) (пункт 2). Загальна вартість товару за інвойсом № FYS2019289, який виставить до оплати продавець відповідно до цього додатку, складає 62791,43 доларів США (пункт 3.1). Оплата здійснюється покупцем шляхом сплати 100% вартості товару до 30.06.2019 включно. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе покупець (пункт 4). Продавцем виставлено покупцю комерційний інвойс від 11.04.2019 № FYS2019289 на суму 62791,43 доларів США. Надалі, ТОВ «Солтекс V» подано до митного органу UA125000 (Київська митниця ДФС) попередню митну декларацію від 07.05.2019 ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/922951 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно додатку від 11.04.2019 № 18 до договору купівлі-продажу від 01.08.2018 № 003СТ/2018. Відділом митного оформлення № 3 митного посту «Одеса Центральний» Одеської митниці ДФС, проведено огляд товарів, які переміщаються через державний кордон на підставі вказаної митної декларації, про що складено акт від 08.05.2019 № UA500030/2019/2273 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, відповідно до якого, проведено митний огляд товару з частковим вивантаженням та розпакуванням пакувальних місць, повного перерахування місць не проводилось, у оглянутих місцях опис товару (тканина) візуально відповідає заявленому в ТСД, проводився відбір зразків тканини для встановлення визначальних показників та характеристик для ідентифікації товарів: хімічний склад, наявність шкідливих елементів. У подальшому, позивачем подано до митного органу UA125110 (відділ митного оформлення № 1 митного посту «Західний» Київської митниці ДФС) митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/408528, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Відповідно даних митної декларації, умовами поставки є - CРТ UA Київ (графа 20), загальна сума за рахунком - 62791,43 доларів США (графа 22), курс валюти 26,24955 (графа 23), задекларована митна вартість товару № 1 - 1648246,78 грн. (графа 45). Листом від 10.05.2019, направленим засобами електронного зв`язку, інспектором Поляковою І.М. повідомлено декларанта про те, що: «Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, в інвойсі від 12.04.2019 № FYS2019289 не зазначено термін оплати за товар, при цьому зазначено, що трикотажне полотно є 4-5 сорту, сток. Про те, що полотно є стоковим, 4-5 сорту зазначено в п. 1 доповнення від 11.04.2019 № 18 до договору від 01.08.2018 № 003СТ/2018. Товар стоковий, тобто, залежалий на складі, нереалізований в період попиту, або такий, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні, відсутній також прайс-лист. Зазначене, не дає можливості упевнитися в істинності або точності відомостей в документах, поданих до митного оформлення». На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України, повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання вимог контролюючого органу, викладених у листі від 10.05.2019, позивачем подано лист від 10.05.2019 № 1005/19-01, до якого долучено додатково копії митної декларації та інвойсу на попередні поставки ТОВ «Солтекс V» аналогічного товару, бухгалтерських документів, яких, на думку позивача, достатньо для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Крім того, вказаний лист позивача містить прохання щодо проведення в письмовому вигляді консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом. Інспектором Поляковою І.М. засобами електронного зв`язку позивачу направлено лист від 10.05.2019, яким повідомлено, що додатково надані документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, відтак, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований. У зв`язку з чим, відповідачем прийнято рішення від 10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00195. З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/408560 та додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA125110/2019/410835, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 103871,47 грн. На підставі ст. 55 Митного кодексу України, позивачем надіслано відповідачу лист від 29.07.2019 № 2907/19-01 про визнання заявленої митної вартості товару в розмірі 62791,43 доларів США, скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2, та повернення фінансової гарантії в розмірі 103871,47 грн., до якого долучено копії листа IHYA TEKSTIL TASIMACILIK GIDA SAN.TIC.LTD.STI від 26.07.2019 № FYS20190726-02/А з перекладом, первинних документів щодо оприбуткування та подальшої реалізації спірного товару. Стосовно вказаного листа, судом першої інстанції констатовано, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо результатів його розгляду відповідачем. Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача від10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2 про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо; - передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документи, які були подані позивачем до митного оформлення, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей, а тому, вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем; - у компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема, до «стокового» товару. В даному випадку, контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД); - суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом з митною декларацією, у оформленні якої було відмовлено; - крім того, з оскаржуваного рішення убачається, що підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які судом спростовано та визнано необґрунтованими. У разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, проте, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки. Відповідачем також не зазначено, митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Доводи апеляційної скарги: - здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, є дискреційними повноваженнями митних органів; - документи, які були подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності; - наявність підтверджуючих документів щодо приналежності товару до «стоку», є обов`язковими документами, так як це впливає на фактичну ціну товару; - висновки суду про те, що під час проведення митного огляду товару, Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем, є помилковими, адже інспектор не є фахівцем у товарознавстві, не може візуально визначити чи є тканина стоковою чи ні. Крім того, висновком Департаменту податкових та митних експертиз ДФС Одеського управління з питань експертиз та досліджень, не встановлено того факту, що товар є стоковим; - така ознака як «сток» не впливає на ставку мита товару, але вона впливає на фактичну вартість товару, а тому, декларант, може вказати таку ознаку товару як «сток», навмисно занижуючи фактичну вартість. Митний орган має право витребувати підтверджуючі документи для правильного обчислення митної вартості товару; - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. При цьому, митним органом, з посиланням на докази, було доведено, що позивачем не надано можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей; - єдина вимога до застосування резервного методу, встановлена ч. 2 ст. 64 МК України, це щоб митна вартість щонайбільше ґрунтувалась на раніше визнаних/визначених органами доходів та зборів митних вартостях, що відповідає також вимогам Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. На переконання апелянта, жодних порушень у застосуванні ст. 64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею ДФС не допущено. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. (ст. 1 МК України) Згідно з п. 2 параграфу (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до п. 2 параграфу (b) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під поняттям «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з п. 2 параграфу (с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тож, з наведеного слідує, що митні органи, дійсно, мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Варто звернути увагу на те, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ч. ч. 1, 2, 5-8 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Під час розгляду даного спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: митна декларація ІМ40ТН № UA125110/2019/408528, зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2018 № 003СТ/2018, додаток від 11.04.2019 № 18 до договору купівлі-продажу від 01.08.2018 № 003СТ/2018, комерційний інвойс від 11.04.2019 № FYS2019289, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей, тобто, вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем. Водночас, у оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що: в інвойсі від 12.04.2019 № FYS2019289, не зазначено терміну оплати за товар, не надано документів на підтвердження того, що товар є стоковим, проте, колегія суддів підтримує висновок окружного суду про те, що зазначене не свідчить про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості. При цьому, зовнішньоекономічним контрактом встановлено, що оплата здійснюється покупцем на умовах передоплати в розмірі 100% вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. У додатку від 11.04.2019 № 18 до договору, визначено, що оплата здійснюється покупцем шляхом сплати 100% вартості товару до 30.06.2019 включно. При цьому, договір та додаток не містять будь-яких посилань щодо додаткового встановлення умов оплати в інвойсі. Щодо висновку контролюючого органу про відсутність документів на підтвердження того факту, що товар є стоковим, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. В компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. У даному випадку, контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №

401. Також, підлягає врахуванню й те, що відповідність фактично ввезених позивачем товарів товаросупровідній документації, підтверджується відповідним актом Одеської митниці ДФС від 08.05.2019 № UA500030/2019/2273 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Колегія суддів не враховує посилання митного органу на те, що підставою для проведеного коригування стало те, що товариство на запит відповідача не надав всі витребувані підтверджуючі документи (прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями тощо), адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України, виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Крім того, з приводу посилань апелянта наявність певних незначних недоліків (помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, а саме, якості товару «сток», не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах та договорах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Відтак, наявність таких розбіжностей не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки як в самому договорі (додатках до нього) та інших первинних документах за угодою, про це зазначається обома сторонами. Таким чином, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом з митною декларацією № UA125110/2019/408528, у оформленні якої відповідачем було відмовлено. З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слідує, що висновок відповідача пояснюється тим, що у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1: митна декларація від 23.04.2019 № UA500110/2019/4243 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,76 дол/кг). Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Проте, в порушення норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки. Відповідачем також не було зазначено, митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, на що, цілком правильно звернув увагу суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів вважає, що митним органом не доведено факту неправильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, зважаючи на те, що всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано самим декларантом, а також додатково і на вимогу відповідача. Крім того, посилання відповідача на наявність розбіжностей не підтверджують, що останні можуть вплинути на митну вартість товару. Суд першої інстанції цілком обгрунтовано констатував, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. Наявність у митного органу певної інформації щодо інших цін та характеристик на подібний товар, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості (дискреційних повноважень), не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), а тому, такі дані, насамперед, є для внутрішнього користування, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Аналіз залучених до матеріалів справи сторонами комерційних документів свідчить, що предметом укладеного контракту був саме стоковий товар. Приналежність товару до стокового підтверджена листом продавця, в якому останній підтвердив продаж позивачу стокового товару, а також актом митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Колегія суддів також вважає безпідставним неврахування митним органом наведеної в листі продавця № FYS20190726-02/А від 26.07.2019 інформації про ціни на продукцію продавця товару в період із 01.04.2019 по 30.04.2019, адже наведений прайс-лист продавця товару містить, зокрема, інформацію про вартість тканини за обраними параметрами, що повністю відповідає задекларованій митній вартості товару позивачем у додатковій митній декларації. Зазначеним листом, компанія-продавець товару також підтверджує, що товар є стоковим товаром, який залишився (непродана тканина) від пошиття нових колекцій та від залишків регулярних тканин, які компанія не встигла продати до кінця сезону. Крім того, повідомлено, що товар відноситься до 4-5 сорту тканин, адже компанія-продавець всю тканину 1-3 сортів продає до країн Європейського Союзу. Дана продукція продається в рулонах, у яких кількість метрів перевищує 80 метрів, при цьому, відсутні будь-які відрізи в складеному рулоні тканини, а тканини ж сорту 4-5, місять відрізи в складеному рулоні. (а.с. 58-59, 76) Колегія суддів підтримує висновок окружного суду про необґрунтованість рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 № UA125110/2019/110043/2, яке є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби. За наслідком розгляду даного спору, суд має достатньо підстав стверджувати, що подані декларантом документи для митного оформлення товару цілком дають змогу встановити митну вартість товару, а тому, визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України. Стороною апелянта так і не було надано/наведено належних та переконливих доказів, які б реально давали підстави для наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення обґрунтованих сумнівів в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару. Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Колегія суддів повністю підтримує висновки суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору/контракту щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та недоведеним, а застосування резервного методу - помилковим та таким, що не узгоджується з етапністю ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України. Доводи апеляційної скарги не містять належних та достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко