LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/21881/20

від 08.11.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21881/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2020), про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не надіслання до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14 031,00 грн. сплаченого згідно з квитанцією №29 від 08.05.2020року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 14 031,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №29 від 08.05.2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 14 031,00 грн., що підтверджується квитанцією №29 від 08.05.2020р.; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору у розмірі 14 031,00 грн. сплаченого згідно з квитанцією №29 від 08.05.2020р. До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 січня 2021 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Окружним адміністративним судом м. Києва 29 січня 2021 року прийнято додаткове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень); - задоволенні розподілу решти суми відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про часткове задоволення, позивачем подано до суду апеляційну скаргу відповідно до прохальної частини якої апелянт, просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та винести по справі нове рішення про відшкодування на її користь за рахунок бюджетних асигнувань понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. Крім того, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про часткове задоволення, відповідачем подано до суду апеляційну скаргу відповідно до прохальної частини якої апелянт, просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та винести по справі нове рішення про відмову в задоволенні відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України). Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що копію договору про надання правової допомоги №6, додаток №1 до Договору №6 про надання правової допомоги від 03.08.2020р., копію акту наданих послуг згідно договору №6 про надання правової допомоги від 03.08.2020р. копію звіту про обсяг наданих послуг згідно договору №6 про надання правової допомоги від 03.08.2020р.,копію квитанції від 31.12.2020р. №0.0.1962956414.1, довідку №72 від 04.01.2021р. Відповідно з актом наданих послуг згідно Договору №6 про надання правової допомоги від 03.08.2020р., позивачу в адміністративній справі №640/21881/20 надавалися наступні послуги: Проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі - 1000 грн. (1год.); Підготовка та подання до адміністративного суду від 11.09.2020р.- 3500грн. (3,5год.); Підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу від 24.09.2020р. Таким чином, вартість послуг (гонорар адвоката) складає 5000,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну. Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що адвокатом Васюком М.М. оформлено і підписано позовну заяву. Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є типовою та відносно даного спору Верховним Судом вже неодноразово висловлювалася позиція, а отже, в даному випадку є необґрунтованим посилання представника позивача про необхідність було збирання інформації і проведення аналізу документів наданих позивачем на 15 аркушах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта не підлягає задоволенню, а додаткове рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено обґрунтувань, в чому полягає протиправність додаткового рішення суду першої інстанції по відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»