Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9188/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9188/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови сформувати та подати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 381,60 грн протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 381,60 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. До суду першої інстанції 08 грудня 2020 року надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Окружним адміністративним судом м. Києва 23 грудня 2020 року прийнято додаткове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено: - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368). Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідачем (надалі - апелянт) подано до суду апеляційну скаргу та просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, та винести по справі нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Так, в обґрунтування скарги апелянт зазначає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача повинна бути співмірною, а судом першої інстанції не надано оцінки даним обставинам. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив, в якому останній зазначає, що додаткове рішення прийнято судом першої інстанції у відповідності до вимог законодавства, а витрати, які поніс позивач на правову допомогу підтверджується документами. Які містяться в матеріалах справи, а отже, апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України). Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28 січня 2020 року між Адвокатським бюро "Оксани Лепень" та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги б/н, пунктом 1.1 якого передбачено, що на підставі цього договору Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво, захист клієнта та надати інші види правової допомоги, найменування, мета і специфіка яких вказані в розділі 2 цього договору, а клієнт зобов`язується оплатити Адвокатському бюро правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Пунктами 4.1 та 5.1 даного договору визначено, що гонорар може встановлюватися у вигляді погодинної оплати, абонентської оплати або фіксованої плати. Вид нарахування та розмір гонорару визначаються в додатку №1 до договору. Клієнт оплачує Адвокатському бюро гонорар та витрати, як правило, щомісяця, якщо інше не буде встановлено в додатку №1 до договору. Відповідно до додатку №1 від 16 листопада 2020 року до договору про надання правової допомоги сторони домовилися, що розмір гонорару Адвокатського бюро встановлюється у вигляді погодинної ставки, погодинна ставка погоджена сторонами на момент укладення договору становить 1000,00 грн./год. Згідно акту надання послуг від 16 листопада 2020 року загальна вартість робіт становить 10000,00 грн. Суд першої інстанції зазначено, що представником позивача надано до суду детальний опис робіт, наданих за договором про надання правової допомоги б/н від 28 січня 2020 року, а також квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2020 року на суму 10000,00 грн, а отже наявні всі підстави для стягнення з відповідача всієї суми на правову допомогу. Колегія суддів частково не погоджується з даними висновками, з огляду на те, що сума заявлена на правову допомогу не є співмірною з заявленими позовом, з огляду на наступне. Так, у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну. Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Так, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови сформувати та подати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 381,60 грн; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 381,60 грн. З детального опису (звіту) робіт, наданих Адвокатським бюро "Оксани Лепень" за Договором надання правової допомоги №б/н від 28.01.2020 року (надалі - Звіт) вбачається: - отримання копій документів, вивчення нормативної бази та судової практики з питань, що є предметом позову, склала 2 години, вартість 2000,00 грн; - складання процесуальних документів: Лист- заява звернення до ПФУ, підготовка склала 2 години, 2000,00 грн; Позовна заява, підготовка склала 3 години, 3000,00 грн; Відповідь на відзив, підготовка склала 2 години, 2000,00 грн; Заява про судові витрати детальний опис робіт (звіт), підготовка склала 1 години, 1000,00 грн. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що при поданні позовної заяви та аналізувалося адвокатом: витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.04.2020 року та складається на 2 арк.; квитанція №ПН 532 від 04.06.2019 року та складається на половинку аркуша; Договір купівлі - продажу від 04.06.2019 року складений на 4 арк. З аналізу вищезазначених документів вбачається, що адвокатським об`єднанням витрачено 2 години на вивчення документів на фактично 6 аркушах, а отже, сума 2000,00 грн на думку колегії суддів є завищеною по першому пункту Звіту та необґрунтованою. Також, колегія суддів критично ставиться до того, що адвокатським об`єднанням витрачено час за наступними роботами; - 2 години на підготовку заяви до ПФУ, яка фактично на пів сторінки; - 3 години на підготовку позовної заяви, яка фактично складена 3 аркушах; - 2 години на підготовку відповіді на відзив, який фактично складений на 2 аркушах. Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є типовою та відносно даного спору Верховним Судом, вже неодноразово висловлювалася позиція, а отже, в даному випадку є необґрунтованим посилання представника позивача про необхідність було аналізу законодавства, вивчення судової практики (надано постанову Верховного Суду за 2018 рік) та проведення аналізу документів наданих позивачем на 6 аркушах. Також, колегія суддів звертає увагу, що рішенням суду першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача фактично на 12381,60 грн, в той час, як заявлена вимоги про стягнення витрат на правову допомогу 10000,00 грн, що є неспівмірною. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, оскільки витрати на правову допомогу за завищеними, а отже рішення суду першої інстанції змінити в частині сум, яка підлягає відшкодуванню за правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 1 частин 1, 2 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування витрат на правову допомогу. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).». Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович