Ухвала КАС ВС № 380/22271/21

УХВАЛА 20 жовтня 2022 року м. Київ справа №380/22271/21 адміністративне провадження №К/990/26654/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/22271/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії,- ВСТАНОВИВ: 03 жовтня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправними дії П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)(далі - П`ятнадцята кадрова комісія), в частині розгляду на засіданні 18 серпня 2021 року десятого питання порядку денного про включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 383 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (далі - Рішення №383); визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків Львівської обласної прокуратури від 23 жовтня 2021 року № 2349-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - Наказ №2349-к); поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області з 29 жовтня 2022 року; стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29 жовтня 2021 року по день прийняття судом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Рішення №

383. Визнано протиправним і скасовано Наказ № 2349-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2021 року до 17 травня 2022 року в розмірі 53954 грн. 60 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року заяву представника позивача про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі № 380/22271/21 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі 380/22271/21- без змін. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржник, оскаржуючи судове рішення в суді касаційної інстанції, покликається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування: - пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ - щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 у взаємозв`язку з пунктом 7 розділом І, пунктом 2 розділу V цього Порядку; - пункт 16 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ - в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв`язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, ухваленого за результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (не набрання мінімального прохідного балу); - пункту 17 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ - в контексті «підставності» і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача. - пункту 7 розділу I Порядку № 221 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування пункту 7 розділу І Порядку N° 221 про можливість призначення нового часу (дати) складення відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Оскаржуючи додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у вказаній справі, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року залишено без змін, відповідач послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19 та від 14 липня 2020 року у справі №809/1466/15. Скаржник зазначає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн та 2000,00 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості. Отже, скаржником викладені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2021 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій, що оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру. У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 гривні. Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заявник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій, зокрема в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2021 року до 17 травня 2022 року в розмірі 53954 грн. 60 коп. і 1 відсоток від указаної суми є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ставка за вимогу майнового характеру обчислюється із її мінімального розміру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ціна позову в частині оскаржених вимог складає 908, 00 грн (2270,00 х0,4). Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3 632,00гривень (200% від 908, 00)*2 за дві вимоги немайнового характеру та 1816,00 гривень (200% від 908, 00 (2270,00 * 0,4) за одну вимогу майнового характеру, що разом складає 5448,00 гривень. Заявник касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 4 712,00 грн. Отже, заявнику касаційної скарги необхідно доплатити судовий збір у розмірі 736,00 грн (5448,00-4 712,00). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/22271/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова