Постанова 4857 № 380/22271/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22271/21 пров. № А/857/9271/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Большакової О.О.,Гінди О.М., за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року (суддя Брильовський Р.М., м. Львів, повний текст рішення складено 08 червня 2022 року) у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:визнати протиправними дії П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)(далі П`ятнадцята кадрова комісія), в частині розгляду на засіданні 18.08.2021 десятого питання порядку денного про включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 ;визнати протиправним і скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021№ 383 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (далі Рішення №383);визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021 № 2349-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі Наказ №2349-к); поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області з 29.10.2022; стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29.10.2021 по день прийняття судом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Рішення №

383. Визнано протиправним і скасовано Наказ № 2349-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури з 29.10.2021. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2021 до 17.05.2022 в розмірі 53954 грн. 60 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року заяву представника позивача про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі № 380/22271/21 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000гривень 00 коп.Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень 00 коп.У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення заяви, його оскаржили відповідачі, які із покликанням наневідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просять скасувати додаткове рішення, та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що єдиними доказами, які підтверджують суму витрат є лише укладений договір про надання правової допомоги та додатки до нього №1 та №2 від 01.10.2021, тобто ще до початку судового розгляду справи в суді. Зазначають, що представник позивача Цвікілевич М.С. представляв інтереси інших прокурорів з аналогічним предметом спору та такі справи не є складними у них однаковий склад учасників, зміст позовних заяв та вимог є тотожними, що ставить під обґрунтований сумнів реально витрачений час адвокатом на вивчення законодавства та підготовку процесуальних документів. Також, не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені заяви, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати додаткове рішення, та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що клопотання про зменшення витрат про професійну правову допомогу відповідачами не заявлялись. Вказує, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі і він не залежить від обсягу послуг та часту витраченого представником позивача, а отже є визначеним, що не вимагає наявності детального опису робіт. Вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн. є реальними та повністю підтверджуються належними та допустимими доказами. Заслухавши суддю-доповідача, сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційний витраченому часу та суперечить принципу розумності, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.За таких обставин суд вважав, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як встановлено матеріалами справи, професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Цвікілевичем М. С. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано докази, зокрема на договір про надання правової допомоги від 01.10.2021 № 01/10/21 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2022 серії ВС № 1117792, які наявні у матеріалах справи. Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується додатком № 1 та додатком № 2 про надання правової допомоги від 01.10.2021. Згідно з вказаними додатками витрати на правничу допомогу адвоката становлять 7000 грн та включають: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, надання необхідної іншої правової допомоги, пов`язаної із збором доказів, підготовкою позовної заяви, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань та інших необхідних документів, підготовкою до судового розгляду, а також представництво інтересів клієнта у справі про його звільнення з посади прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області та органів прокуратури в усіх місцевих, апеляційних судах та Верховному Суді, органах державної влади, правоохоронних органах, органах прокуратури, підприємствах, установах та організаціях, їх посадовими та службовими особами з усіма правами, наданими чинним законодавством заявнику, скаржнику, позивачу та ін. без жодного їх обмеження; - відповідно до частини 2, частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони за цим договором домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката, передбачених Додатком № 1 від 01.10.2021 до договору про надання правової допомоги № 01/10/21 від 01.10.2021 встановлюється у фіксованому розмірі - 7000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень нуль копійок) за надання правової інформації, консультацій та роз`яснень, збір доказів, підготовку позовної заяви і необхідних матеріалів (в тому числі інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань), підготовку до судового розгляду та участь в судовому розгляді справи в суді першої інстанції (Львівському окружному адміністративному суді) та не може бути змінений в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу; - окремо від гонорару Клієнт за заявкою Адвоката оплачує додаткові витрати, необхідні для надання послуг (судовий збір, вартість проведення експертиз та/чи досліджень, оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, транспортні витрати тощо); - сторони домовились, що оплата послуг (гонорару) Адвоката здійснюється у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття судом першої інстанції (Львівським окружним адміністративним судом) рішення по суті спору (оголошення його вступної та резолютивної частини). Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Цвікілевичем М. С. професійної правової допомоги Трушу О.Б. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 № 01/10/21. Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Відповідачі в апеляційних скаргах ставлять під сумнів реально витрачений час адвокатом на вивчення законодавства та підготовку процесуальних документів. Однак, апеляційний суд зазначає, шо адвокатські послуги не обмежились лише складанням позовної заяви, а також включали складення відповіді від 10.01.2022 на відзив Львівської обласної прокуратури, складання заяви від 10.03.2022 про стягнення судових витрат, складання заяви про зміну предмету позову від 09.05.2022, складання додаткових письмових пояснень від 09.05.2022 щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складення заяви від 19.05.2022 про ухвалення додаткового судового рішення, а також участь у кожному судовому засіданні. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи відповідачів про те, що додаткове рішення слід повністю скасувати. Разом з тим, апеляційний суд з приводу наведених позивачем доводів в апеляційній скарзі зазначає, що представник позивача Цвікілевич М.С. представляв інтереси інших прокурорів у справах з аналогічним предметом спору. Такі справи не є складними з огляду на однаковий склад учасників, зміст позовних заяв та вимог є тотожними, правовідносини що склалися між сторонами регулюються незначною кількістю нормативно- правових актів, існує певна судова практика. Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача в повному обсязі та скасування додаткового рішення суду. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що сума, яка визначена судом у розмірі 4000 грн. є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Отже, за результатами розгляду апеляційних скарг позивача, відповідачів колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване додаткове рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянтів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційні скарга на додаткове рішення суду не підлягають задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року в справі 380/22271/21- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 31 серпня 2022 року